Ринок зв’язку формує близько 5% ВВП

Сьогодні в Києві відбувається III Український форум з управління Інтернетом (IGF-UA). «День» виступив спеціальним інформаційним партнером заходу. Цьогорічне зібрання всіх учасників української інтернет-спільноти вже стало доброю традицією продовження серії всесвітніх форумів, які проводять у різних країнах світу з метою обговорення найважливіших проблем розвитку інформаційного суспільства та вироблення єдиної позиції органів влади та бізнесу у важливих питаннях. Цього року темами обговорення стали: поліпшення законодавства у сфері інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) та інтернет-середовища, механізми партнерства влади й учасників ринку для розвитку інформаційного суспільства, інструменти протидії кіберзлочинності та інтернет-піратству, шляхи впровадження електронного врядування та механізми захисту свободи слова в мережі Інтернет.

Про сучасний стан сегменту ІКТ і тенденції його розвитку напередодні форуму «День» поспілкувався з віце-президентом, головою комісії Українського союзу промисловців та підприємців з питань науки й інформаційних технологій, президентом групи компаній «Адамант» Іваном ПЄТУХОВИМ.

— Розкажіть, як за рік змінився ринок Інтернету? Які основні тенденції на ньому спостерігаються?

— На жаль, у нашій країні все відбувається не завдяки, а — всупереч. Недосконалість законодавства, адміністративний тиск, бездіяльність органів виконавчої влади загартували наших бізнесменів, і в таких умовах вони розвиваються, будують і досягають успіхів. Остання статистика по ринку свідчить: 2012 року 51% українців вже отримав доступ до Інтернету. Тобто половина українців щодня користуються Інтернетом. Середній вік таких користувачів — від 15 і більше років. Соціально активна частина українського суспільства почала діяти. Інтернет дає їм конкурентну перевагу на ринку праці та додаткові можливості для самореалізації. Зокрема, молодь може швидко знайти нову роботу, займатися розробкою сайтів тощо. Сьогодні вітчизняний ринок зв’язку формує понад 4,6% ВВП України. А до мережі Інтернет залучено, як мінімум, 19,9 мільйона користувачів. Це — шлях до економічного прогресу.

Україна перетнула ту межу, після якої вже не можна говорити, що в нас не можна будувати інформаційне суспільство. Словом, прогрес іде. Далі нам лишається досягнути омріяних плюс 20%, і після цього зростання ринку Інтернету почне сповільнюватися. Адже традиційно лишаються соціальні групи, яким цей напрям не цікавий, або вони мають обмежені фізичні можливості для користування ним. Збільшити частку користувачів Інтернетом до 70% Україна може за два-три роки. Тому за кілька років в питанні доступу до Інтернету та інноваційних технологій Україна зрівняється з європейськими країнами.

«РОЗПОЧАВСЯ ПЕРЕРОЗПОДІЛ РИНКУ ІНТЕРНЕТУ»

— Які кроки на законодавчому рівні має зробити держава, щоб за два-три роки досягнути додатково ще 20% проникності Інтернету в суспільстві?

— Треба не стримувати ініціативи знизу. Будь-який адміністративний тиск тільки погіршує процес, веде до монополізації та загнивання ринку. Сьогодні адміністративні пута на рику Інтернету є, але вони не до кінця зв’язали ринок. Утім, тривожні тенденції вже спостерігаються. Наприклад, в Арм’янську нещодавно зупинили роботу найбільшого місцевого інтернет-провайдера, який обслуговував чотири тисячі абонентів. Люди вийшли на захист провайдера, але ситуація так і не завершилась і перейшла на рівень погроз про фізичне знищення власника цього бізнесу.

Інакше кажучи, в Україні відбувається перерозподіл ринку Інтернету на місцевому рівні. Місцеві органи влади отримали хороший важіль впливу — вирішують, пустити чи ні в конкретний будинок того чи іншого оператора, — й почали диктувати свої умови гравцям на ринку. Але ж вони забувають, що ці гравці вже побудували інфраструктуру та завоювали довіру споживачів. У світі давно діє прямий вільний доступ для всіх інтернет-провайдерів у всі будинки, й тільки споживач вирішує, з ким йому мати справу. В Україні місцеві органи влади чомусь вважають, що вони — власники всіх під’їздів, коридорів та стін у таких будинках, тому вони можуть самовільно вимагати від провайдерів плату за вхід у будинок та помісячні платежі за кожного абонента.

— Як можна розв’язати цю проблему?

— Ми зверталися до Президента України із проханням допомогти. У березні 2012 року вийшло доручення глави держави про те, щоб до другого червня всі органи влади забезпечили провайдерам прямий вільний доступ до мереж із метою запровадження у країні новітніх технологій у сфері телекомунікацій. Але досі доручення Президента не виконано.

Крім того, інтернет-спільнота також пропонувала прописати в проекті переданої на розгляд Кабміну «Стратегії розвитку інформаційного суспільства до 2020 року» забезпечення вільного доступу всім операторам у будинки і право споживача вибирати постачальника. У проекті «Стратегії» також зазначалося, що сьогодні є адміністративний тиск з боку органів місцевої влади на провайдерів. Але таке формулювання комусь не сподобалося, і на рівні затвердження Кабміном ця фраза зникла. Вона трансформувалася в м’якше формулювання, але ж проблему цим не розв’язано. Тиск є.

«ЧИ МАЮТЬ ПРОВАЙДЕРИ ПЛАТИТИ ЗА РОЗВИТОК КІНЕМАТОГРАФА?»

— Які ще бар’єри заважають ринку розвиватися?

— Перешкоджають законодавчі ініціативи, направлені не на поліпшення, а на погіршення умов конкурентності на ринку. Із останнього привертає увагу законопроект про створення Фонду універсальних послуг. Із цією ідеєю носяться вже 12 років. Спочатку пропонували створити його для того, щоб будувати мережі телефонного зв’язку по всій території країни. Але тепер рівень проникності мобільного зв’язку становить 121%. Тобто навіть на немовля й літніх людей, які майже не користуються мобільними, припадає по 1,2 телефону. Тож тепер намагаються перекинути цей фонд на інтернет-провайдерів, щоб забирати в них 3,5% від прибутку нібито для побудови інтернет-мережі у віддалених регіонах країни. Але кількість споживачів уже перевищила 50%, отже, цієї проблеми вже немає.

Турбує й намагання взяти під контроль Інтернет за допомогою закону, який забороняє публічні договори і змушує всіх, зокрема й користувачів інтернет-послуг (доступ, хостинг тощо) та сім-карток, приходити до оператора й обов’язково давати свої персональні дані. Розмови про те, що завдяки цьому зменшиться рівень злочинності, невиправдані. За кордоном уже давно підрахували, що подібного ефекту така ініціатива не має. Тому така практика в Шенгені не діє. Вона наявна лише в Росії й Білорусі. Паспортизація власників сім-карток та Інтернету не зменшить рівень злочинності, але натомість життя кожного громадянина буде взято під пильний контроль.

Не зрозуміло, чому за рахунок інтернет-провайдерів хочуть розвивати кінематограф. У всьому світі цей вид бізнесу дуже прибутковий. Такі ініціативи тільки зроблять дорожчими інтернет-послуги. Сьогодні в Україні — найнижчі ціни в Європі на доступ до Інтернету. Для провайдерів це означає недоотримання прибутку, але, з другого боку, це дає змогу розширити коло споживачів і підвищити продуктивність економіки. Вийшовши за рамки фізичної або віртуальної інфраструктури, Інтернет став каталізатором розвитку економіки. Міжнародні дослідження показують, що кожні 10% зростання проникнення Інтернету дає збільшення національного валового внутрішнього продукту (ВВП) у середньому на 1,3%! Завдяки розвитку Інтернету Україна за два-три роки може додатково наростити 2,6% ВВП. Тож від нормальної роботи учасників цього ринку виграє насамперед держава і споживач, який має можливість у дуже конкурентних умовах дістати якісну й недорогу послугу. Оце і є ринкова економіка. І не треба заганяти її в кут.

— Чи врахували ваші пропозиції в проекті «Стратегії розвитку ін формаційного суспільства до 2020 року»?

— Найголовніше, що там залишився дух змін — вільний доступ громадян до інформації. Хоча Мін’юст уже зробив спробу — поставив кому й додав «крім установлених законом обмежень». Уся «Стратегія» пройнята духом інновацій, розвиту та створення інформаційно-інноваційного суспільства. Сподіваємося, що цей варіант підпише Президент.

Утім, «Стратегія» — це не панацея, яка, як чарівна паличка, вирішить усі проблеми галузі. Вона дасть дорожню карту розвитку інформаційної країни, а також закладе основи, на яких готуватимуть усі інші законодавчі документи й підзаконні акти. Вона визначить правила гри на ринку, без яких галузь жила всі 21 рік, і допоможе швидше побудувати інформаційне суспільство. Крім того, «Стратегія розвитку інформаційного суспільства до 2020 року» прискорить цивілізацію ринку Інтернету та інформаційно-комунікаційних послуг.

— Тобто ви маєте на увазі, що ринок ІКТ чекає розширення після запровадження цього документа?

— Сьогодні в Україні 2675 зареєстрованих на сайті НКРЗІ суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері телекомунікацій. Із них тільки 1738 операторів мають ліцензії на відповідний вид діяльності у сфері телекомунікацій. Відбудеться консолідація ринку, і ті, хто надає неякісні послуги, піде з ринку. Можливо, в перспективі частка цих об’єктів скоротиться до двох тисяч. Цивілізація ринку інформаційно-комунікаційних послуг уже настала.

«ІЗ «СІРИМ» РИНКОМ МАЮТЬ БОРОТИСЯ... СПОЖИВАЧІ»

— А як витіснити з ринку «сірих» гравців?

— Універсального рецепта немає. Із «сірим» ринком мають боротися не тільки провайдери чи нацрегулятор, а насамперед — споживачі, які голосують гривнею за послуги.

— Як ви оцінюєте рівень розвитку ринку ІКТ?

— Україна намагається вирватись із кола країн, які розвиваються. Це підтверджує і міжнародний рейтинг за показником Індексу мережевої готовності. Так-от, за цим показником Україна у 2011 — 2012 роках посіла 75-те місце зі 142 країн, піднявшись за рік на 15 позицій угору. Аби зберегти цю тенденцію, держава повинна не заважати ухваленням незрозумілих або абсурдних законів, допомогти зняти адміністративні пута й ухвалити технологічні норми і правила гри для учасників ринку.

— Де, на вашу думку, пролягає межа розумного законодавчого регулювання ринку Інтернету з правами споживачів?

— Інтернет-спільнота, і я в тому числі, раніше підготували й передали депутатам законопроект «Про перехват телекомунікацій». Він визначав випадки, коли і яким органом такий перехват інформації може здійснюватися. В основу документа лягла найкраща світова практика, без зайвих обмежень для інтернет-простору. Однак цей законопроект так і залишився припадати порохом на полицях парламенту. Чому? Мабуть, комусь вигідний такий стан справ, або наші обранці досі не розуміють, що це треба робити цивілізовано.

Єдине, що я знаю, кому така ситуація точно не вигідна, — главі держави. Адже йому потрібен порядок у країні, визначеність та прозорість усіх процесів. Від цього залежить ставлення людей до нього. А на протилежну мету працює середня ланка бюрократичного апарату, якому не вигідно позбуватися своїх надмірних прав і додаткових заробітків. Аби зламати цю систему, потрібен, по-перше, розумний адміністративний тиск вищих органів влади на цих саботажників, а по-друге, необхідна підтримка громадян та громадських організацій. Від цивілізованості ринку ІКТ та поширення інтернет-технологій виграє все суспільство. Чого варте лише запровадження електронного уряду. Автоматизація всіх процесів — це шлях до подолання корупції, яка є головним бар’єром економічного дива в Україні. У напрямку електронного врядування сьогодні робляться перші кроки — електронна здача податкових та митних декларацій. Проте для швидкого й системного впровадження електронного уряду має бути належна воля зробити це у представників найвищого владного рівня. Потрібне й достатнє фінансування і допомога з обмеження адміністративного тиску на учасників ринку.

— Ви відчуваєте наявність цієї політичної волі і зміну ставлення найвищого керівництва країни до проблем галузі?

— Нас чують. Ми стукаємо. Важко, але йдемо вперед. Почути заважає середня ланка бюрократів, яким вигідне збереження того порядку, що є. Втім, нехай сьогодні наші досягнення — це маленькі кроки, але саме з них складаються великі. Сьогодні кількість суб’єктів господарювання в телекомунікаційній галузі порівняно з 2010 роком виросла на 1500 суб’єктів, а з 2011 роком — на 277 відповідно, але це ще не кінець року. Хоч і є деякі тенденції, але ж це оптимістичні дані. А казати, що наслідки кризи в ІКТ уже минули, ще не можна. Хоча прогрес повільно, але впевнено відбувається. Це схоже на потужний зсув гірської маси, яка на своєму шляху натрапляє на суцільні перепони, що на певний час її зупиняє. Але рано чи пізно ці бар’єри не витримують натиску, і потік рухається далі. Ринок ІКТ та Інтернету рано чи пізно також здолає перепони, але це станеться швидше, якщо депутати не ухвалюватимуть абсурдних законів, а влада зніме питання адміністративного тиску на учасників ринку на місцевому рівні.