Сьогодні у Львові згадуватимуть Сергія Кузьмінського (Кузю)
Фронтмен надзвичайно популярного у 1990-ті гурту «Брати Гадюкіни» пішов з життя п’ять років тому. Легендарний музикант Сергій Кузьмінський – Кузя, як називали його друзі, прожив 46 років, ніби підтвердивши слова власної пісні з альбому «Було не любити» – «Боже, не дай дожити до пенсії». Помер 3 серпня 2009-го у київській клініці – від раку гортані, обтяженого важким захворюванням печінки. Похований на Личаківському цвинтарі.
У жовтні 2013-го відкрили надгробок Сергію Кузьминському. Автор пам’ятника, а це дзеркальна плита з вирізаним на ній розкриленим птахом, –Олексій Золотарьов. «Працював майже два роки, – розповідав тоді київський скульптор. – Використав два види металу – іржавий із тильного боку і поліровану нержавійку спереду. Посередині – силует птаха. Так передаю багатогранність особистості Кузі. А птах – це як абстрактний образ свободи духу».
Тоді, на церемонії відкриття пам’ятника, крім близько сотні шанувальників творчості «Братів Гадюкіних», зібрався майже у повному складі й гурт «гадів». Клавішник Павло Крохмальов повторив майже ті самі слова, що виголошував на похороні Кузьминського: «Це не сумне свято. Це життя, яке триває…» .
То ж сьогодні у Львові всі, хто любив пісні Кузі, можуть вшанувати його пам'ять . О 12.00 відбудеться поминальний молебень у церкві святих апостолів Петра і Павла (вул. Личаківська, 82). По обіді шанувальники «гадів» зберуться у парку «Знесіння», щоби пом'янути Сергія.
А на офіційній сторінці у Facebook «Братів Гадюкіних» подія анонсована так: «Кузя би поржав. Люди відають, що масових збіговиськ він не любив. Але громада має право»...
Довідка «Дня»:
«Брати Гадюкіни» – панк-фолк-блюз-група. Гурт склався влітку 1988-го у Львові внаслідок об’єднання кількох груп. До дебютного альбому «гадів» «Всьо чотко», що побачив світ 1989-го, ввійшло багато пісень, які пізніше стали найбільшими хітами гурту («Звьоздочка моя», «Роксоляна», «Наркомани на городі», «Міську, вважай» та ін.). Наступні альбоми – «Ми хлопці з Бандерштадту» (1991), «Було не любити» (1994), «Бай, бай, мила» (1995).
Тетяна КОЗИРЄВА, «День», Львів. Фото Павла ПАЛАМАРЧУКА
