Вчимося захищати свою Свободу

...Важко заперечити, що сьогодні Україна стоїть перед вирішальним вибором: якою їй бути після війни, фігурально, завтра, який має бути територіально-конституційний устрій, яким чином будувати стратегію своєї оборони, а звідси — якими мають бути наші ЗС, нова оборонна стратегія майбутнього. Адже війна з Росією докорінно змінила погляди українців на взаємовідносини з цією країною, та й зі світом теж.

Необхідно вирішувати тисячі нагальних питань, які виникають перед державою, державою, що фактично народжується, а точніше перероджується. Бо ж тільки глибоко наївна та романтична людина (на загал, ми — українці) може казати, що 1991 року Україна стала незалежною. Мав тисячу відсотків рації більшовицький геній зла Ульянов-Ленін, коли казав: «Будь-яка революція (нове державне утворення. — Авт.) лише тоді чогось варта, якщо може (і зможе. — Авт.) захищатися». Всі 24 роки своєї Незалежності українці продемонстрували, що не вміють захищати свої надбання свободи. Таке відбулося тому, що остаточно не відреклися від ярма комуністично-совкового минулого, не змогли добитися енергетичної незалежності, майже повністю віддали свій інформаційний простір північному сусідові, роззброїлися, дали зруйнувати всі (без винятку) силові структури, не створили нормальні кордони...

І головна причина тут не скільки в Росії, яка ніколи не змінювала своєї загарбницько-агресивної суті, скільки в нашій ментальній миролюбності, довірливості, волячій терплячості до всякої наруги та постійній здатності і готовності бути обдуреними. У всі часи цей надлишковий ідеалізм лише шкодив нам...

Сьогодні триває війна, яка за загальним визначенням, «їсть людей та кров’ю запиває», що й примусило, нарешті, українців зняти рожеві окуляри ідеалістичної довірливості (що всі люди браття, а росіяни — найбільші та найближчі), і більш прагматично подивитися на світ та на його жорстокі сучасні виклики. Сьогодні, на мою думку, дедалі більше набуває актуальності й майбутнього України приклад існування Держави Ізраїль, тобто країни, яка народилася у війні, постійно воює і вимушена все життя жити у постійному стані війни або готовності до неї. Тому зрозуміло, що стратегія нашого майбуття має базуватися на вище зазначених чинниках.

Наші нинішні очільники теж прекрасно це розуміють та пропонують реформи перебудови держави. Слів немає, вони конче необхідні. І починати їх робити треба з перетворення Донбасу. Потрібна колосальна просвітницька програма. Переконаний, що сьогодні негайно треба укласти таку собі угоду між народом і олігархами, в якій виписати всі моменти взаємоіснування з ними в єдиній державі.

Сьогодні стало зрозуміло, що Україна вийшла на прю з Росією сам на сам. Європа та США ніяк не хочуть зрозуміти, що сьогодні Росія воює не з Україною, а саме з Європою і всім світом. І саме в Україні російський нацизм провокує, випробовує на міцність і відданість загальнолюдським цінностям світову спільноту і осатаніло штовхає до третьої світової війни. Саме Україна сьогодні є форпостом боротьби з цими викликами. Світ мусить зрозуміти, що відступати далі нікуди.