Ті, хто працює за кадром

Не російські танки першими пішли на нас, не установки «Град», не Стрєлки і Бєси, а кісельови, прапорщики шматки, братани та агенти національної безпеки.

Сучасний росіянин ментально майже нічим не відрізняється від свого предка, який жив сотні років назад. Про це ще у ХІХ ст. казав М. Костомаров у своїй праці «Дві руські народності». Представник російського народу з недовір’ям ставиться до чужинців, відверто вороже — до інших віросповідань, пасивний щодо висловлення власної позиції і покірний владі, яка вже не через князівських посильних, а через телебачення та кіно готує йому все нові докази того, що його народ — обраний, що бути росіянином — почесно і дотримуватися створеного образу «настоящего русского» потрібно в найменших деталях. Саме вони, деталі, формують те ціле, яким хоче бачити своїх громадян (а в ідеалі й чужих) російська влада. Ці деталі не називають прямо, не проголошують у маніфестах, а лише де-не-де вони з’являються у віддалених закутках телевізійного кадру. Так, що й око не завжди їх примітить, проте ніколи вони не обійдуть підсвідомості глядача.

Які ж деталі в сучасному російському кіно, на яке в Україні, на жаль, все ще  величезний попит, покликані зробити з громадянина вигідну владі одиницю?

Візьмемо фільми про російське військо. В очах молодих росіян, та й узагалі всіх жителів пострадянських країн, куди імпортують це кіно, військові з екрану виступають такими ж відбіленими, як у американських фільмах. Із-за колючого дроту військових частин вони повертаються на «цивілку» підтягнутими, накачаними, психологічно загартованими. Зразу ж посилюється увага представниць протилежної статі до таких «мачосів», тоді як хлопцями, які не служили, вони нехтують.

Характерною рисою зображуваної у російських фільмах армії є нестатутні стосунки між військовослужбовцями. Але й це явище у кінематографі відбілено і розкрито неповністю. «Діди», звісно, кепкують з «духів», деколи б’ють їх, а деколи й навчають тонкощів військової служби, проте все це показано глядачеві не в жорстокому, а в комічному й дотепному контексті. Самодурство і жорстокість солдатів старшого призову щодо молодших зводяться до мінімуму.

З метою привабити молодь до строкової служби у військовому кіно використовується елемент комізму. Хто сказав, що служба в армії — важка?! Подивіться: солдати лише те й роблять, що розважаються, жартують, вигадують різні дотепні пригоди на свою п’яту точку, і тільки деколи отримують від начальства на горіхи за це.

До найменших деталей розроблено образ «обраного» справжнього росіянина у сучасних фільмах. Тут беруть до уваги його спосіб життя загалом, його звички, уподобання, нахили. Їх в жодному разі не слід сприймати як дійсність. Вони лише є складовими того образу, яким хочуть бачити свій народ ті, хто працює за кадром.

Про це треба пам’ятати українцям, дивлячись російські фільми. А також усвідомити, хто я, і якою є система моїх цінностей. Тоді й перегляд фільму принесе нам щось нове й корисне, а все старе, шаблонне, покликане із стрічки у стрічку насаджувати нам чужий тип мислення, обмине нашу особу. Адже маніпулюють психікою тільки того, який сам прагне піддатися цій маніпуляції.