У ракетно-космічній галузі ми, як і раніше, найкращі

Дніпропетровськ називають ракетно-космічною столицею України. Його підприємства — ГКБ «Південне» і ВО «Південмаш» мають унікальний потенціал для інноваційного розвитку. Підтримка цієї галузі на державному рівні могла б забезпечити стратегічні інтереси держави у сфері безпеки і оборони, стимулювати розвиток фундаментальної та прикладної науки.

Проте, флагмани  ракетно-космічної галузі переживають не найкращі часи. Після розпаду Радянського Союзу їм удалося інтегруватися до світового ринку космічних послуг, але зберігається велика залежність від російських постачальників і суміжників.

Вочевидь, найвідомішим міжнародним проектом, в якому бере участь Україна, є програма «Морський старт». Успішно ця програма почала діяти 1999 року, коли південмашівські ракети-носії «Зеніт — 3SL» розпочали здійснювати комерційні запуски супутників із плавучої платформи в Тихому океані. Розрахунки показували, що фінансово успішним «Морський старт» може стати за умови 5-6 запусків щороку. Насправді таких показників не вдалося досягти з ряду причин, перш за все, через гостру конкуренцію на ринку космічних послуг. Диверсифікувати і здешевити запуски супутників спробували за допомогою додаткової програми «Наземний старт». У її рамках здійснюються пуски з казахстанського космодрому Байконур двоступінчастою ракетою-носієм «Зеніт-2SL». Проте, після ряду аварій головний акціонер «Морського старту» — американська корпорація «Боїнг» вирішила вийти з проекту.  Реанімувати програму зголосилася російська «Енергія» РКК, яка викупила через дочірнє підприємство 98% акцій. Зараз, як розповідають в ГКБ «Південне», проект перебуває у стадії реорганізації.

Варто відзначити, що ракети «Зеніт-3SL» створюються з російською участю. Зокрема російські партнери, окрім іншого, постачають маршовий двигун і розгінний блок ДМ-Sl.

Іншою відомою міжнародною програмою є українсько-російський проект «Дніпро». Ці ракети-носії, виготовлені на «Південмаші», є конверсійним варіантом бойових стратегічних ракет SS-18 «Сатана», які відслужили свій термін на бойовому чергуванні в Російській Федерації. Доречно зауважити, що обслуговування цих ракет досі відбувається українською стороною в рамках військово-технічної співпраці. У цілому, 2013 року було здійснено чотири успішні пуски, виготовлених в Україні ракет-носіїв — два пуски РН «Зеніт» і два пуски РН «Дніпро», які вивели на орбіту 25 космічних апаратів (КА) з 16 країн.  Здійснення цих запусків і обслуговування бойових ракет дає дніпропетровським ракетникам заробіток, проте, цифри не розголошуються.

Не можна сказати, що діяльність ГКБ «Південне» і ВО «Південмаш» зав’язана лише на російських партнерах. Так, торік було здійснено два успішні пуски американського РН «Antares», які доставляють вантажі на Міжнародну космічну станцію (МКС) і один пуск європейської РН «Vega». У першому випадкові ВО «Південмаш» постачає для американської ракети основну конструкцію першого рівня — як пояснюють самі ракетники, йдеться про перший ступінь від РН «Зеніт», на який ставлять російський двигун. У другому випадкові, дніпропетровці виготовляють для європейської ракети невеликий двигун вагою близько 16 кг.

Окрім того, триває співпраця України з Бразилією в рамках проекту запусків РН «Циклон-3» з екваторіального космодрому Алкантара. Перший запуск планується здійснити 2015 року, якщо буде вирішено фінансові та організаційні питання.

Варто нагадати, що наша країна збирається найближчим часом здійснити запуск першого національного супутника зв’язку «Либідь», який виготовлявся за участю канадських фахівців. Супутник дозволить Україні щорік заощаджувати 30-40 млн. доларів.

У цілому ракетники зазначають, що в світі спостерігається бурхливий розвиток ринку ракетно-космічних послуг. За існуючих темпів його обсяг до 2025 р. може в сім разів перевищити рівень 2010 р. Україна, з врахуванням рівня розвитку своєї ракетно-космічної галузі, напрацювань у цій сфері, має всі підстави та можливості для того, щоб бути активним, впливовим гравцем на цьому ринкові.