Квіти для Анни

У тихому провулку в центрі Москви кілометрах у двох від Кремля в похмурій сіро-рожевій офісній будівлі перебуває редакція «Новой газеты». Газета займає безстрашну незалежну позицію з моменту свого створення 1993 року, (фонди виділив зі своєї Нобелівської премії миру Михайло Горбачов), і залишається в сьогоднішній Росії одним із небагатьох вільних ЗМІ, число яких неухильно скорочується. І всередині країни, і за кордоном впродовж багатьох років «Новая газета» слугує важливим джерелом високоякісних журналістських розслідувань з питань, які понад усе хвилюють російське суспільство.

Але за цей статус заплачено високу ціну. Четверо журналістів і авторів «Новой газеты», — в їх число входили і правозахисники, — були вбиті, один раптово помер за підозрілих обставин, ще декілька стало жертвами нападів і погроз.

Поза сумнівом, Анна Політковська — найвідоміша із загиблих героїв газети. За роки, які вона присвятила розслідуванню подій у неспокійних республіках Північного Кавказу, Анна Політковська стала лауреатом багатьох премій. Як стійкий захисник прав людини вона виступала проти війни в Чечні і невпинно розповідала правду про конфлікт.

Її застрелили 7 жовтня 2006 року серед білого дня в під’їзді будинку в Москві, де вона мешкала. За іронією долі на цю ж дату випадає день народження одного з головних її опонентів — чинного президента Росії Володимира Путіна, чию роль в чеченському конфлікті вона різко критикувала в своїх репортажах і книгах.

У червні 2014 року після багаторічного судового розгляду п’ять осіб — двох працівників МВС і трьох членів чеченської сім’ї, які мали стосунок до організованої злочинності, — було засуджено за її вбивство. Проте замовники злочину залишаються на волі, а слідство, яке провадиться з метою притягнення їх до відповідальності, застопорилося.

Amnesty International із самого початку підтримувала родичів Анни Політковської, редакцію газети і всіх тих людей, які борються за повне відновлення справедливості в справі про її вбивство, — як у очах закону, так і перед лицем громадської думки.

«ВОНИ ДУМАЮТЬ, ЯК УБИВЦІ»

В Олени Мілашиної, такої відкритої і доброзичливої, з прихильною посмішкою, ніщо не видає тих небезпек, з якими їй доводиться регулярно стикатися по роботі.

Після вбивства Анни Політковської вона стала провідним журналістом «Новой газеты» по розслідуванню подій у Чечні. Зараз вона очолює відділ спецрепортажів, в якому працюють три кореспонденти на Північному Кавказі. Після вбивства Анни 2006 року і вбивства правозахисниці і журналістки Наталії Естемірової, яке було скоєне 2009 року в столиці Чечні Грозному, кореспонденти тепер живуть і працюють у Москві і виїжджають до регіону лише для висвітлення основних подій, наприклад, — важливих судів.

Як і її попередниця, за родом діяльності Олена часто стикається з дуже небезпечними людьми і опиняється в страшних ситуаціях.

«Ці люди — вбивці, і вони думають, як убивці, — говорить вона про деяких з тих, про кого вона зазвичай пише і з ким робить інтерв’ю. — Для них убивство — простий спосіб вирішити проблему. Після декількох убивств наших колег ми зрозуміли це, як ніхто інший».

Це не просто гіпербола. Кімната для нарад у редакції газети названа на честь Анни та інших колишніх працівників, убитих за свою роботу. Їх портрети вивішено на одній зі стін.

І, попри все, «Новая газета» продовжує пильно стежити за ситуацією в Чечні. Її кореспонденти постійно розповідають про повсюдні порушення прав людини, які здійснюються чеченською владою під керівництвом місцевого керівника, — Рамзана Кадирова.

«Наша позиція полягає в тому, що ми відкриті до розмови з ким завгодно. У нас є право ставити запитання, і ми повинні продовжувати роботу. Це наш обов’язок на згадку про Анну, Наташу [Естемірову] і це наш обов’язок допомагати чеченському народові отямитися після двох воєн, — продовжує Олена. — Вони продовжують жити за тоталітарного режиму, але ніхто про це не пише. Висвітлення в ЗМІ — єдиний спосіб переламати ситуацію».

АТАКА НА НЕЗАЛЕЖНІ ЗМІ

Проте саме через боязнь негативного висвітлення в ЗМІ російська влада завдає ударів у відповідь. Хоча Олена запевнила Amnesty International, що незалежності «Новой газеты» ніщо не загрожує, атаки на багато незалежних ЗМІ в Росії за останні роки почастішали.

З грудня 2011 року прийнято безліч обмежувальних законів, спрямованих на знищення свободи висловлення думок у пресі і блогах. Перекрито ряд незалежних джерел інформації, причому деякі — остаточно. У результаті державні ЗМІ (і особливо державні центральні телеканали) монополізували мовлення; відходять у минуле прямі дебати та інший погляд, процвітає самоцензура.

Напередодні російського військового вторгнення до України в березні 2014 року придушення преси посилилося. Декілька незалежних інформаційних сайтів було заблоковано відповідно до прийнятих у лютому поправок до закону «Про інформацію, інформаційні технології і про захист інформації» — у кращих традиціях радянських «радіоглушилок». Сюди потрапили такі сайти, як Grani.ru, Kasparov.ru, EJ.ru, блог опозиціонера Олексія Навального на сайті радіостанції «Эхо Москвы» і на популярній блог-платформі Livejournal.com.

Приблизно в той же час московський інформаційний сайт Lenta.ru позбувся майже половини працівників услід за звільненням свого головного редактора і заміною її прокремлівським призначенцем.

Інший незалежний ЗМІ, опозиційний кабельний телеканал «Дождь», було видалено з пакетів операторів у регіонах після того, як запропонував обговорити ухвали, прийняті радянським командуванням під час Другої світової війни. Зараз він транслюється в інтернеті в меншому обсязі.

У сьогоднішній Росії все складніше виступати з критикою на адресу влади і публікувати незручну правду. А там, де не вдається змусити пресу замовкнути за допомогою законів і інших форм цензури, в хід часто йде фізичне насильство.

Менше місяця тому на півдні Росії стався напад на журналістів «Бі-бі-сі», які висвітлювали наслідки збройного конфлікту на території сусідньої України. Невідомі зловмисники побили репортерів і зламали камеру. А після того, як працівники «Бі-бі-сі» подали заяву про інцидент до поліції і повернулися до своєї машини, вони виявили, що з карт пам’яті, які залишилися в автомобілі, стерто дані.

Також минулого місяця було госпіталізовано шеф-продюсера телеканалу «Дождь», на яку напали біля її будинку в Москві.

Після вбивства Анни Політковської було вбито ще декілька журналістів, які зачіпали гострі теми. Розслідування їх убивств нічого не дало.

ВІДСУТНІСТЬ ПОЛІТИЧНОЇ ВОЛІ ДО ВІДНОВЛЕННЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ

Коли йдеться про відновлення справедливості в справі Анни Політковської, «Новая газета» перебуває в числі тих ЗМІ, які розповідають про цю боротьбу із самого початку.

Але цього цілеспрямованого висвітлення недостатньо, щоб змусити відповісти посадових осіб і забезпечити належне функціонування судової системи. Під час нещодавньої зустрічі з Amnesty International син Анни, Ілля Політковський, зазначив, що в інформованості громадськості про її справу залишаються волаючі пропуски.

«Нам досі нічого невідомо про замовників убивства, тоді як російські державні ЗМІ намагаються представити все так, нібито справу закрито», — зазначає він.

Передбачається, що на суді прокуратура має бути на боці потерпілих, проте родичі Анни не приховують того, що не задоволені вибраною прокуратурою юридичною стратегією і неповнотою провадження судочинства через п’ять років і два суди.

Ілля не оспорює причетності п’яти чоловік, засуджених у червні (двоє з них — до довічного ув’язнення). Але, за його словами, це були лише працівники правоохоронних органів середньої ланки, які пішли на злочин через гроші і не мали політичної зацікавленості в убивстві його матері.

«Нам здається, що вони, мабуть, навіть не знали, хто вона»,   — говорить він.

Родичі Анни Політковської неодноразово закликали п’ятьох засуджених і будь-яких інших людей, що мають у своєму розпорядженні інформацію, надати свідчення про те, хто спланував і замовив це вбивство 2006 року. Але наразі у відповідь роздається лише мовчання.

«Я гадаю, що правду ми дізнаємося лише при новому уряді. Потрібна політична воля. Щойно вона буде, справа піде швидше, і в нас з’являться результати. А наразі все стоїть на місці», — додає Ілля.

Amnesty International вважає, що процес не дав відповідей на дуже багато запитань, і повністю правосуддя буде проведено лише тоді, коли встановлять замовників вбивства Анни і вони з’являться перед судом.

КВІТИ ДЛЯ АННИ

На згадку про Анну Політковську та її роботу на фасаді будівлі «Новой газеты», поверненому до вулиці, висить бронзова меморіальна дошка. Одного недавнього ранку на виступ цоколя під нею було покладено одну гвоздику.

На продовження теми квітки для журналістки, активісти Amnesty International у всьому світі закликають газети своїх країн відзначити 7 жовтня восьмі роковини вбивства Анни Політковської. З передовиць газет і роздруківок «шапок» інтернет-ЗМІ, які підтримали ініціативу, активісти зроблять квіти-орігамі. Ці квіти буде покладено перед меморіальною дошкою на будівлі «Новой газеты».

Мета акції — нагадати громадськості про те, що хоча життя Анни було насильницьким чином перерване, ми ніколи не забудемо те, як вона відстоювала права людини і говорила правду в очі можновладцям. Люди в усьому світі висловлюють солідарність з її родиною і колишніми колегами, які продовжують вимагати встановлення істини і повного провадження судочинства через її вбивство.

Попри стрімке скорочення простору для свободи висловлювання думок, багато людей у Росії продовжують відкрито висловлюватися. З 6 до 12 жовтня проходить тиждень солідарності з ними, під час якого активісти Amnesty International нагадують російським лідерам, що решта світу не мовчатиме.

У Москві відбудеться акція із вшанування пам’яті Анни Політковської

7 жовтня виповнюється 8   років від дня вбивства Анни Політковської (Мазепи), російської журналістки українського походження. Сьогодні московський офіс міжнародної правозахисної організації Amnesty International проведе акцію пам’яті Політковської, яка, за словами організаторів, має продемонструвати «солідарність міжнародного журналістського співтовариства з російськими колегами, що продовжують працювати в умовах обмежень свободи слова, і недостатній захист з боку держави». У день трагічної загибелі Анни Політковської активісти принесуть до меморіальної таблиці на будинку редакції «Нової газети» у Москві паперові квіти, складені з перших шпальт видань, що підтримають цю акцію. Шпальти «Дня» — серед них.

Як зазначають організатори, ця акція є частиною низки заходів, що триватимуть з 6 по 12 жовтня. Тиждень мине під гаслами «Висловлюйся за свободу!» (Speak out for freedom!) та «Висловлюйся за Росію!» (Speak out for Russia!). За словами директора представництва Amnesty International в Російській Федерації Сергія Нікітіна, кожен день протягом цього тижня буде присвячений певній темі, пов’язаній з такими глобальними проблемами, як свобода слова чи сучасне становище журналістів у Росії. На офіційному сайті Amnesty International також опубліковано лист, присвячений вищезазначеним заходам, в якому, зокрема, є висловлювання директора європейської та центральноазійської програми правозахисної організації Джона ДАЛГЕЙЗЕНА (John Dalhuisen) щодо Політковської. «Неспроможність знайти тих, хто підбурював до убивства Анни, свідчить про атмосферу безкарності в Росії. Її загибель стала символом репресій проти громадянського суспільства. І все ж, незважаючи на небезпеку, багато людей у Росії продовжують висловлювати свій протест, іноді ризикуючи своїм життям та статками. Цією акцією ми вшановуємо її хоробрість і вітаємо тих, хто продовжує боротися проти утисків і виступати супроти несправедливості», — пише Джон Далгейзен.

«День» неодноразово писав про роль Анни Політковської, уважно стежив за судовим процесом після вбивства журналістки, а також щорічно висвітлював акції пам’яті Анни, у дівоцтві Мазепи. Багато хто вважає, що характер Політковської треба шукати в українському корінні... Як сказала в одному з інтерв’ю головний редактор газети «День» Лариса ІВШИНА: «Останні події в Росії показали, наскільки бракує журналістів саме такого рівня, як Політковська. Але її журналістика була несумісна з життям у російській дійсності».

Анна СВЕНТАХ, «День»