Крим, який нас захищає

У березні особовий склад Керченського загону морської охорони передислокувався до Маріуполя. Цих людей об’єднали в Маріупольський загін морської охорони, який патрулює територію від Арабатської стрілки до кордону з Росією. Із анексованого Криму бійці потрапили, фактично, у прифронтову зону. Маріупольський загін, хоч і створений 1 квітня, виконує серйозну роботу. Наприклад, знищує дрони, закинуті невідомо ким, і контролює, щоб зброя та бойовики не дісталися до України морем. «Дню» бійці Маріупольського загону розповіли про облогу в Криму, підступне Азовське море та свою нічну філософію.

ТРИ ТИЖНІ ОБЛОГИ

«Ми — люди військові. Отримали команду, взяли необхідне й на кораблях і катерах вийшли в море. Наші люди поступово сюди переїхали. Ніби перебазування військової частини, — починає розповідь командир Маріупольського загону морської охорони, капітан 1-го рангу Юрій Лошак. — Із нашого загону половина лишилась у Криму. Це, в основному, контрактники та місцеві — з Севастополя, Керчі».

Заступник командира Маріупольського загону з матеріально-технічного забезпечення  капітан 1-го рангу Олександр Кирющенко яскраво пам’ятає, як осаджували прикордонників у Керчі. У лютому минулого року українські офіцери почали покидати місце, де стояв загін, а Олександр із товаришами ще три тижні обороняв військове містечко. Врешті частину захопили — як виявилось, спецназ ФСБ Росії.

«Після захоплення почалась широка агітаційна робота, — згадує Олександр Кирющенко. — На загальному зібранні частини виступав російський агітатор, такий собі господар становища, заманював. Начебто, служитимемо в кращій армії світу, з кращим постачанням і гідною зарплатою. Обіцяв від двох тисяч доларів на місяць простому контрактникові, дружин-красунь російських і все таке». В основному, зрадили присязі рядові, що служили за контрактом.

КОМАНДИР МАРІУПОЛЬСЬКОГО ЗАГОНУ МОРСЬКОЇ ОХОРОНИ ЮРІЙ ЛОШАК ЗАУВАЖУЄ: «ВІЙСЬКОВІ СКЛАДАЛИ ПРИСЯГУ, ЩОБ У БУДЬ-ЯКИЙ МОМЕНТ СТАТИ НА ЗАХИСТ НАШИХ ЛЮДЕЙ ТА МІСТ. ЦЕЙ ЧАС НАСТАВ» / ФОТО НАДАНО МАРІУПОЛЬСЬКИМ ЗАГОНОМ МОРСЬКОЇ ОХОРОНИ

Прикордонники з Керчі готувалися боронити свою частину, але керівництво вирішило інакше. Та й частина розташовувалася в центрі міста, тому під час збройного протистояння могли постраждати цивільні. Юрій Лошак каже: «Нам повідомили, що необхідно вийти в море, а потім прийшов наказ про передислокацію. Навіть не здогадувалися, що може бути така ситуація: вийдемо з Керчі й звідти — до Маріуполя».

Постійно жартує заступник командира Маріупольського загону морської охорони з роботи з персоналом, капітан 1-го рангу Юрій Алейников. Раніше він працював у Балаклаві, відслужив 22 «календарі»  — тобто 22 роки, а з таким стажем до всього адаптуєшся швидко. «Багато хто з нашого Севастопольського загону звільнився, хтось вийшов на пенсію. Хоч як це дивно, із Західної України хтось лишився в Криму. Причому ці люди говорили тільки українською, російської й не знали. З донецькими прикордонниками у нас повне розуміння. Такі ж люди, як і ми. Тільки форма в нас чорна, а в них зелена», — говорить Юрій Алейников.

МОРЕ СПИТЬ, А ВОРОГ НЕ ДРІМАЄ

Максимальна глибина Чорного моря — близько 2,5 кілометра, Азовського — 14 метрів. Азовське море мілке, але підступне: тут швидко змінюється погода. «Рибак виходить у море на гумовому човні. Погода ідеальна, сонце світить. Раптом здіймається північно-східний вітер, і човен зносить у відкрите море, — каже командир Маріупольського загону морської охорони Юрій Лошак. — Також багато «банок» — тобто мілин. Ідеш на катері, глибина три-п’ять метрів, і раптом — півметра. Якщо не знаєш мапи, працювати важко».

У кабінеті, де ми розмовляємо з прикордонниками, хтось постійно бубонить по рації. Зазвичай військові патрулюють на катерах, але взимку Азовське море вкрите льодом. Тож Донецький прикордонний загін фіксує будь-які рухи на морі за допомогою радіолокаційних станцій, тепловізорів, відеокамер, а потім необхідну інформацію передають до Маріуполя.

МИ ПОДАРУВАЛИ ПРИКОРДОННИКАМ НОВИНКИ З БІБЛІОТЕКИ «Дня». ЗАСТУПНИК КОМАНДИРА МАРІУПОЛЬСЬКОГО ЗАГОНУ З МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОЛЕКСАНДР КИРЮЩЕНКО ПЕРЕКОНАНИЙ: «БАГАТО ІСТОРИЧНИХ ПИТАНЬ ЩЕ НЕОБХІДНО ВИСВІТЛИТИ. БО НАРОД, ЯКИЙ ЗАБУВАЄ СВОЮ ІСТОРІЮ, ВТРАЧАЄ МАЙБУТНЄ» / ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

На новому місці кримські прикордонники отримали бойову зброю. Інколи доводиться стріляти на попередження. Кожен човен ретельно оглядають, щоб там не перевозили бойовиків чи снаряди. Це незвично, тому не всі одразу зупиняються для перевірки — доводиться стріляти в повітря.  «Коли вперше застосували зброю, хвилювалися. Потім зрозуміли — ситуація кардинально змінилася. Усе треба контролювати. Також заборонили рибалкам нічні виходи».

Часом над акваторією Азовського моря з’являються безпілотники — буває до восьми апаратів за ніч. Іноді їх підбивають зі зброї. Заступник командира Маріупольського загону морської охорони капітан 1-го рангу Микола Левицький уразив один із безпілотників. «Побачив над морем об’єкт. Ми з командою відкрили артилерійську установку. Безпілотник потух, і ми вирішили, що збили його. Уламків, щоправда, не знайшли».

Навесні в Маріуполі кримські прикордонники знову побачили агресію, яку спровокувала Росія. «Півтора місяця так звана ДНР безчинствувала. Ніхто тут нічого не робив, потроху здавали місто, — зізнається командир Маріупольського загону Юрій Лошак. — У цей час ми просто несли службу, були в морі, заходили в порти на заправку. Взагалі, обстановка в Криму та на Донбасі відрізняється кардинально. У Криму не було жодних бойових дій. Тут гинуть люди: і військові, й цивільні».

Після боїв у травні жителі Маріуполя змінились. Юрій Лошак згадує, як люди рили окопи та бліндажі, щоб боронити місто від бойовиків. Багато хто пішов у добровольчі батальйони. Зверталися й до прикордонників — хотіли допомогти в роботі. Такі помічники з цивільних є в тих, хто охороняє сухопутні межі.

ЯК НЕ СТАТИ «ШАРИКОМ-ВАЛИКОМ»

У серпні минулого року катер морської охорони Маріупольського загону обстріляли. Плавзасіб затонув, семеро осіб дістали поранення, двоє досі вважаються як пропалі безвісти. «Коли рятували бійців, у будь-який момент могли знов відкрити вогонь по наших катерах. Але матроси не відмовлялися вийти в море, діяли сміливо та професійно, — пишається Юрій Лошак. — У моїх підлеглих тепер більше патріотизму. Врешті, військові й складали присягу, щоб у будь-який момент стати на захист наших родин, людей і міст. Цей час настав. Неготові до цього покинули наші лави».

ЗАСТУПНИК КОМАНДИРА МАРІУПОЛЬСЬКОГО ЗАГОНУ МОРСЬКОЇ ОХОРОНИ МИКОЛА ЛЕВИЦЬКИЙ ЗБИВ ВОРОЖИЙ БЕЗПІЛОТНИК. ТАКИМ МАЙЖЕ БУДЕННИМ ДЛЯ ПРИКОРДОННИКІВ СПРАВАМ ЗНАЙДЕТЬСЯ МІСЦЕ У КНИЖКАХ ПРО НАШІ ПОДВИГИ / ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Деякі кримські прикордонники звільнилися вже в Маріуполі. «Хтось визначився по життю і твердий у рішеннях, а хтось котиться шариком-валиком. Ми з напарниками в довгих нічних патрулях ведемо про це бесіди. Треба працювати з молоддю при доборі до військових училищ, коли формується особистість, — розмірковує Олександр Кирющенко. — Ми нівелюємо інститут родини. Коли батьки постійно на роботі, Інтернет та вулиця — головні вихователі. Людина росте, а в неї ані чіткої життєвої позиції, ані переконань. Грубо кажучи, шматок м’яса ходить вулицею».

Олександр вусе згадує три тижні осади в Криму. Чоловік дивується, як швидко перемінився народ. Незадовго до конфлікту бабусі та дідусі вітали прикордонників на міських святах, пригощали їх, тішилися захисниками. Раптом ці ж люди прибігли до військового містечка, кричали з виряченими очима, щоб бійці включили світло, — щоб їх скоріше повбивали. «Невже так скотилися за 200 — 300 гривень прибавки до пенсії? Адже на так званому референдумі голосували за дешеву ковбасу та надбавку до платні, — дивується Олександр Кирющенко. — І зараз виросло покоління майже без ідеї. Радянська система зникла, а українська не прийшла».

Щоб підтримати бойовий дух прикордонників, «День» подарував Маріупольському загону морської охорони альбом «Люди Майдану. Хроніка», видання «Україна Incognita. ТОП-25» і збірку книжок «Підривна література». Бійці прикордонної служби зраділи сюрпризу. Олександр Кирющенко коментує: «Зараз ми намагаємося з різних джерел відновити історію. І багато питань з цієї теми ще необхідно висвітлити. Бо народ, який забуває свою історію, втрачає майбутнє».