Дорога в «Придністров’я»

Немає сумніву, що мінські переговори у «нормандському форматі» з участю лідерів України, Німеччини, Франції та Росії, які завершились 12 лютого удосвіта, будуть уписані в історію дипломатії. З одного боку, це були рекордні переговори, які тривали 16 годин, розпочавшись о 7-й вечора і без перерви тривали майже до 11-ї ранку за київським часом. З другого, дуже високими були ставки, які ставили учасники переговорів заради досягнення перемир’я на Донбасі. 

Однак особливістю даного випадку було те, що одна сторона конфлікту на Донбасі — Росія — заздалегідь поставила ультимативні вимоги Києва, які були підкріплені силою. А Захід, який представляли німецький канцлер Ангела Меркель і французький президент Франсуа Олланд, з самого початку російської агресії, яка розпочалась у квітні минулого року, заявляли, що вони віддають перевагу мирному врегулюванню і виключають поставки озброєнь українській армії.

І в результаті Путін, який робить ставку на військовий варіант, фактично вийшов переможцем після переговорів, оголосивши про припинення вогню з 0 годин 15 вересня. Російський президент був у радісному настрої до журналістів і фактично звинуватив українську владу у тому, що переговори тривали так довго. За його словами, це відбулося через те, що київська влада не хоче на пряму спілкуватися з лідерами ДНР і ЛНР, наголосивши на тому, що треба дивитись на реальність. І далі в дусі російської пропаганди звинуватив Київ, що той атакував ополчення ДНР і ЛНР, яке у відповідь на агресивні дії київської влади не тільки стримало атаки армії, силових структур Києва, але перейшовши у наступ оточили значне угрупування від 6 до 8 тис.осіб. А насправді, саме проросійські сепаратисти разом з російською армією атакувало позиції українських військ зайшовши далеко за межі розмежувальної лінії, узгодженої 19 листопада у Мінську.

Далі Путін заявив, що комплекс питань щодо довгострокового мирного урегулювання входить Конституційна реформа, у якій мають бути враховані законі права людей, що проживають на територіях Донбасу. А вирішення прикордонних питань, за його словами, може відбутись по узгодженню з ополченням Донбасу.

Фактично виходить, що нові мінські домовленості збігаються з вимогами Путіна. І виглядає так, що присутність на переговорах Меркель і Олланда, не допомогла Україні відстояти свої позиції, зокрема повернення до вересневих Мінських домовленостей. Більше того, під цим домовленостями немає підпису Путіна.

Було помітно, що президент України Петро Порошенко покидав переговори дещо розчарованим. Разом з тим він відзначив, що переговори  у Мінську були напруженими. За його словами, українській стороні висувалися ультимативні умови. «Це було непросто, і фактично нам виставляли усілякі неприйнятні умови, відходи, здачі. Ми не пішли на жодні ультиматуми і чітко проявили позицію, що припинення вогню має відбутися без попередніх умов», — цитує УНІАН слова Порошенка. Глава української держави наголосив, що не буде ніякої федералізації, автономії, і 19 лютого буде звільнено всіх полонених. За його словами, також досягнуто домовленості про звільнення Надії Савченко. Українські прикордонники, додав Порошенко, мають у повному обсязі відновити контроль на державному кордоні до кінця 2015 року.

Міністр закордонних справ України Павло Клімкін написав у Twitter, що вся   логіка Мінська збережена. «І це в наших інтересах. Дехто хотів перетворити окремі райони Донбасу на суміш Чечні і Придністров’я. Тепер нехай реалізують свої бажання не у нас і без нас», — підкреслив він.

Досить стриманою була реакція Меркель щодо досягнутих домовленостей, які вона назвала реальним шансом досягнення. І хоча для цього потрібно ще багато зробити, наголосила вона.

Тим часом Олланд вважає домовленості «великим полегшенням для Європи».

Для Європи можливо це і так. Верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Федеріка Могеріні уже заявила вчора, що на тлі мінських переговорів не очікує обговорення санкцій на саміті ЄС. Також з посиланням на Інтерфакс, з’явилось повідомлення, що перший із збудованих у Франції десантних вертольотоносців «Містралів» буде доставлено Росії.

«У МІНСЬКУ ПУТІН ВИКОНАВ СВОЮ ПРОГРАМУ МІНІМУМ»

«День» звернувся до доктора політичних наук, конфліктолога, професора Київського національного університету ім.Шевченка Григорія ПЕРЕПЕЛИЦІ з проханням прокоментувати результати переговорів у Мінську.

— Питання в тому, що це фактично закріплення Придністровської моделі. Тобто це програма мінімум, яку поставив Путін. Якщо ми подивимось на цю ситуацію, звісно, тут один пункт суперечить іншому. Коли в одному пункті записано, що забезпечується помилування усіх осіб, які брали участь у сепаратистських рухах, а в другому — говориться про проведення місцевих виборів, то постає питання, що теперішня так звана влада ДНР і ЛНР, яку називали терористами,  при їхньому контролі над територією, означає, що вони просто легалізуються і Київ має це офіційно визнати. При цьому вони призначають свої органи влади: суддів, прокуратуру тощо. Тобто там відновиться їхня влада і вона буде легалізована. Україна має її визнати. А Росія визнає її як законну. І з цією владою вона буде вести переговори, скажімо, про розміщення російських військ. Звісно, що ніхто не віддасть контроль за територією ДНР і ЛНР, і тим більше українсько-російський кордон під  контроль українських прикордонників. І ми нічого не зробимо, тому що ми визнали їх легально. Таким чином, фактично, це анексія території України і будь-яке питання вирішити цю анексію, стане неможливим, окрім як воєнним чином.

І більше того, тут сказано, що відновлення кордону узгоджується з ДНР і ЛНР і здійснюється після проведення виборів. Очевидно, що дозволити нашими прикордонникам бути на кордоні, треба отримати дозвіл у ДНР і ЛНР. Звісно, що ми отримаємо таку ситуація, як зараз Придністров’я фактично контролює молдовську частину українсько-молдовського кордону.

Що стосується пункту про виведення з території всіх іноземних озброєнь, техніки та найманців. А як ви можете відрізнити місцевих сепаратистів від найманців? Тут же не йде мова про роззброєння незаконних збройних формувань. І там про це мови не має. Тобто фактично ці бойовики, по-перше, отримують амністію, по-друге легалізуються в органах місцевої влади і будуть мати власні збройні сили. Тому що про їх роззброєння немає ні слова.  

Відведення важких озброєнь має розпочатися і зона безпеки має становити від 50 до 70 км. Тим більше, що ми маємо відводити наші  війська від теперішньої лінії зіткнення, тим часом як територію, яка вересневим мінським протоколом  захопили бойовики та російські війська. І тепер від цієї території ми маємо відступити ще на 25 км.  Який результат такого відступу: російські війська і бойовики знову займуть ці 25 км і знову територія зіткнення відсунеться углиб нашої території на цю відстань.

Адже вони розглядають зону безпеки тільки для того, щоб підсунути російські війська і самим захопити ці території, як це було протягом цих останніх місяців.  

Отже Путін повторив той сценарій, який він успішно реалізував уже після вересня місяця, віджавши, половину звільненої нашої території. Тепер вони мають всі шанси взяти іншу половину території Донбасу. 

...У домовленостях йдеться про самовизначення мов. А це значить, що в культурному відношенні Донбас остаточно відійде від України, якщо зараз там убивають за розмову українською мовою, то такі ж там порядки залишаться і після що того як ця влада ДНР і ЛНР буде легалізована.

А фраза про трансграничну співпрацю ДНР і ЛНР означає відсутність митних кордонів і відсутність кордону як такого. Бо Україна не буде мати контролю за кордоном.

— Під цими домовленостями немає підпису Путіна. Чи може Верховна Рада відхилити його і виставити свої умови?

— Одного разу Україна вже зробила помилку. Це знову виглядає не як юридичний документ, а протокол. І це пастка для України, оскільки це протокол, то Росія повторить такий же сценарій, як вона вчинила з попереднім мінським протоколом. Треба сказати, що Росія діє шаблоно, вона не вигадує нових версій та стратегій. Ця афера з вересневим мінським протоколом їм удалась і вони її повторюють другий раз. Іловайський котел Путіну вдався і тепер він його використовує на Дебальцевському напрямку. Ми маємо справу не з джентльменами, а з крупним і жорстким ворогом.  І це треба розуміти. Існує дуже велика загроза, що ці домовленості знову будуть використані для захоплення нашої території, яку фактично ми вже звільнили. Запобіжнику такому сценарію у цих домовленостях немає.

— А який мав би бути інший варіант?

— Інший варіант мав полягати в наступному: якщо мінський протокол був порушений, то треба було їх силою змусити відступити на ту лінію, яка була визначена, викинути їх із зони безпеки, розгорнувши контрнаступ. А не плакатись, що вони захопили зону безпеки і обстрілюють Волноваху, Краматорськ і Маріуполь. Чому ви ж допустили, що вони захопили зону безпеки. Ви віддали їм стратегічну ініціативу і вони розгорнули наступ. Тепер Путін на прес-конференції заявляє: ми маємо виходити з реальності, яка є. А реальність полягає  в тому, що вони захопили зону безпеки — 500 кв. км. Практично половину території, яка нами була звільнена. А тепер коли вони захоплять ще 35 км., він знову приїде на чергові мінські переговори і скаже: треба виходити з реальності, а реальність буде така, що зону безпеки відсунуть у Харківську область. Ми самі дали їм можливість досягати переваги воєнним шляхом і використовувати дипломатичні кроки у форматі мінського протоколу для закріплення цих нових захоплень. І зараз і більше, ніж упевнений, буде повторено такий самий сценарій.   

«МИ БАЧИМО СТРАХ ПАРТНЕРІВ РОЗДРАТУВАТИ ПУТІНА»

Ганна ГОПКО, народний депутат («Самопоміч»), голова Комітету ВРУ у закордонних справах:

— Світ має зрозуміти, що Україна стала епіцентром битви за загальнолюдські цінності. І українці своїми життями захищають не тільки територіальну цілісність своєї держави, а й свободу Європи. Тому дуже важливо, щоб не було загравань Заходу з Росією. Ми бачимо у деяких партнерах острах роздратувати Путіна чи якось йому не вгодити. Насправді, президент РФ розуміє тільки силу. Тому потрібна єдність в розумінні того, за що бореться Україна і що її треба зробити максимально сильною в її праві захищати власну територію та власний народ від терористичних атак. Тому крім домовленостей у Мінську повинна бути подальша підтримка України в плані надання зброї, допомоги з реформами, у макрофінансовій економічній допомозі та залученні інвестицій.

«...ПОДАЛЬШЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ ВІДБУВАТИМЕТЬСЯ ВИКЛЮЧНО В РАМКАХ ПРАВОВОЇ І ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ»

Дмитро КУЛЕБА, посол із особливих доручень МЗС України:

— Головні досягнення зустрічі у Мінську полягають у наступному. По-перше, для всіх очевидно, що домовленості були досягнути у присутності лідерів Франції, Німеччини, України та Російської Федерації. А отже вони несуть особисту політичну відповідальність за виконання цих домовленостей.  Немає жодних сумнівів у тому Франція, Німеччина та Україна будуть дотримуватись досягнутих домовленостей. Питання в тому, чи дотримуватимуться їх Російська Федерація? Це ми побачимо вже у найближчі дні і критичною датою буде саме 15 лютого. Якщо запрацює режим припинення вогню, значить зусилля були не марними і ми будемо рухатись далі. По-друге, важливим принциповим моментом є те, що всі домовленості побудовані на простому факті, що подальше врегулювання відбуватиметься виключно в рамках правової і політичної системи Україна. Тобто відбиті теми про якусь потенційну незалежність чи особливий федеральний статус. Ми не вийшли за рамки власної правової системи. В рамках конституційного процесу відповідно всі ці питання мають можливість бути вирішеними.

І додатково можу відзначити гуманітарний аспект цієї проблеми. Навіть якщо нам у результаті цих домовленостей вдасться врятувати хоча б одного полоненого, то або одного незаконно утримуваного громадянина України, я маю на увазі Надію Савченко і Олега Синцова, Олександра Кольченко, це зустріч у Мінську вже не була марною.

Ми з нетерпінням чекаємо на найближчі дні, щоб побачити чи, дійсно, Росія серйозно налаштована на виконання досягнутих домовленостей.