Про реформу міліції

12 лютого 2015 року Верховна Рада України проголосувала в другому читанні та в цілому проект закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування органів внутрішніх справ», яким ліквідовано спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю, створених на підставі Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», ухваленого 30 червня 1993 року.

У пояснювальній записці до проекту зазначається, що створення спецпідрозділів «...було викликано надзвичайною криміногенною ситуацією в новоутвореній незалежній державі, значними корупціогенними чинниками в органах державної влади, фактичною неспроможністю загальнофункціональних підрозділів органів внутрішніх справ протидіяти організованій злочинності». Обґрунтовуючи необхідність ліквідації спецпідрозділів, автори законопроекту вказали на докорінні зміни організованої злочинності, яка в тому вигляді, в якому була наприкінці ХХ століття, «...практично перестала існувати, трансформувавшись у нові форми кримінальної активності, які охоплюють усі суспільно важливі сфери, а ознаки організованості в діяльності злочинних груп на сьогодні виявляються при розкритті багатьох кримінальних правопорушень». Далі вказується, що фактично нині боротьбою з організованими формами злочинності займаються майже всі підрозділи блоку кримінальної міліції, й це, на думку авторів проекту, свідчить про неактуальність існування спецпідрозділів. Окремо наголошується на дублюванні функцій в діяльності ГУБОЗ МВС.

Жоден із вказаних авторами проекту соціальних чинників, що зумовили свого часу заснування спецпідрозділів, не втратив актуальності. Навряд чи можна вести мову про покращання криміногенної ситуації в країні, яка ще не оговталася від панування злочинного клану Віктора Януковича і фактично перебуває в стані війни із сусідньою державою. Чомусь у записці оминається увагою поширення в Україні проявів організованої злочинності — головний і самостійний чинник, що спонукав до створення спецпідрозділів. Залишається високим, попри всі зусилля влади і народу, рівень корупції в державному апараті. Корозії корупції піддані й органи внутрішніх справ. У пояснювальній записці ця обставина визначається як один із чинників, що зумовлює потребу реформувань вказаних органів.

Отже, обставини, що зумовили створення спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, не відпали. Тож чи не суперечать автори самі собі в обґрунтуванні необхідності їхньої ліквідації?

Щодо змін в організованій злочинності, й у цілому — в злочинності, про які йдеться у записці, то з їхнього викладу можна зрозуміти, що рівень організованості в груповій злочинності зріс і що організована злочинність як суспільна проблема ще існує і певним чином розвивається. Проте неясно, що розуміється під ознаками організованості в діяльності злочинних груп, та чим відрізняються організовані форми злочинності від інших її форм. Така нечіткість у вживанні термінології при обґрунтуванні непростого рішення про ліквідацію спецпідрозділів викликає сумнів, чи розуміють автори проекту специфіку проявів організованої злочинності — злочинної діяльності стійких (організованих) злочинних угруповань — і чи не ототожнюються ними ці прояви з проявами злочинності нестійких груп, які в законі позначаються як вчинення злочину групою та вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою. Питання принципове: нерозуміння цих відмінностей веде до заперечення специфіки організованої злочинності як явища. Таке заперечення було досить поширеним у період розробки та прийняття вищеназваного закону і слугувало підґрунтям заперечення необхідності створення спецпідрозділів, а так само запровадження інших важливих заходів протидії організованій злочинності.

Щодо дублювання функцій у діяльності спецпідрозділів та інших органів внутрішніх справ, треба вказати, що воно в цій ситуації не є вирішальним чинником у вирішенні питання про доцільність їхнього існування. Важливо враховувати специфіку її об’єкта — злочинної активності організованих злочинних угруповань — стійких злочинних об’єднань, створюваних, як правило, з метою отримання максимуму наживи шляхом систематичного, нерідко у вигляді промислу, скоєння злочинів. Ідеться передусім про високий рівень організації спільної злочинної діяльності: функціональний розподіл між членами угруповання, із закріпленням окремих функцій за певними особами; планування та ретельне готування злочинів; високий професійний рівень здійснення злочинних посягань, з використанням новітніх технологій та засобів; ретельне приховування слідів злочину. Певну специфіку має також організація самих угруповань. Звертає на себе увагу регламентація правил поведінки та санкцій за їхнє недотримання, сувора конспірація, чітке визначення статусу кожного члена угруповання, створення системи захисту від кримінального переслідування, зокрема заснування корупційних зв’язків із працівниками правоохоронних органів та суддями.

Ці та інші особливості вказаних угруповань та здійснюваної ними злочинної діяльності зумовлюють особливий підхід до організації боротьби з ними. Йдеться, зокрема, про підвищені вимоги до спеціалістів, котрі ведуть цю боротьбу, — передусім оперативних працівників і слідчих. Вони мають бути людьми аналітичного складу розуму та широкого світогляду. Знати проблеми та суперечності сучасного суспільства, що стимулюють розвиток злочинності. Бути обізнаними зі звичаями та традиціями злочинного світу, його мовою та іншими атрибутами злочинної субкультури; глибоко розбиратися в специфіці явища організованої злочинності; бути обізнаними про стійкі злочинні об’єднання, що функціонують на території держави, сфери їхньої злочинної діяльності, особливості організації останньої тощо. Це мусять бути професіонали високого ґатунку, з досвідом оперативної розробки злочинних структур, розслідування багатоепізодних, зі значною кількістю учасників злочинної діяльності, проваджень.

Із огляду на зазначене, аргументи щодо необхідності ліквідації спецпідрозділів видаються непереконливими. Глибину ж проблеми може прояснити дослідження історії їхньої законодавчої регламентації.

У межах такої регламентації акцентувалася увага на забезпеченні таких умов, за яких спецпідрозділи зможуть долати опір злочинців, нейтралізовувати створювану ними систему захисту від соціального контролю. З метою протидії корупції вони задумувалися як автономні утворення, незалежні від територіальних органів управління МВС та із строго вертикальним підпорядкуванням. У структуру спецпідрозділів включалися інформаційно-аналітичні, слідчі, оперативно-розшукові підрозділи, підрозділи швидкого реагування, внутрішньої безпеки, кадрові, оперативно-технічні та інші служби. Законом впроваджено Координаційний комітет по боротьбі зі злочинністю та корупцією, завданнями якого, серед іншого, визначалися: координація діяльності органів, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю; розробка стратегії та тактики цієї боротьби; організація співробітництва з відповідними органами інших держав і міжнародними установами. Спецпідрозділи наділено значними повноваженнями для викриття і припинення існування організованих злочинних угруповань. Із другого боку, з метою убезпечення законності їхньої діяльності та запобігання будь-якому свавіллю з їхнього боку передбачаються різні форми парламентського контролю за їхнім створенням, ліквідацією та діяльністю. У системі прокуратури передбачається створення підрозділів, що здійснюватимуть нагляд за діяльністю спецпідрозділів.

Проте з початку створення спецпідрозділи стали небажаними для корумпованої влади та криміналізованого бізнесу. Уже в процесі розробки та прийняття вищевказаного закону було відчутно спротив з боку різних сил — як зсередини парламенту, так і ззовні. Але все найбільш драматичне, пов’язане із ним та із функціонуванням спецпідрозділів, було попереду.

Законом України від 24 лютого 1994 року із складу спецпідрозділів було виведено слідчі підрозділи. Також впроваджено підпорядкування спецпідрозділів «по горизонталі» місцевим органам управління. Цими діями спецпідрозділи фактично було обеззброєно: інформація, отримувана оперативними підрозділами і не реалізована в матеріалах кримінальних справ, «зависає в повітрі». З другого боку, в керівників територіальних органів внутрішніх справ з’явилася можливість маніпулювати спецпідрозділами, використовувати їх не за призначенням. Далі було ліквідовано Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю. Рішенням Конституційного Суду України було визнано неконституційними норми про погодження із комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією створення та ліквідації спецпідрозділів, а також призначення їхніх керівників. У жовтні 2009 року Верховна Рада поновила в структурі спецпідрозділів слідчі підрозділи. Було передбачено обов’язковість вищевказаних погоджень. Проте в червні 2010 року знову було визнано неконституційність норм про погодження створення та ліквідації спецпідрозділів, а також призначення їхніх керівників. Завершилася ця боротьба повторним виведенням у грудні 2010 року із складу спецпідрозділів слідчих підрозділів.

Уся епопея зі спецпідрозділами показує небажання владної еліти використовувати їх за призначенням як інструмент протидії організованій злочинності. Питання не в спецпідрозділах, питання в самій владі, в її налаштуванні на боротьбу зі злочинністю. Питання в тому, хто представляє владу, чиї інтереси вона відстоює. Допоки представники влади відстоюватимуть у ній власний бізнесовий, не обов’язково кримінальний, інтерес, допоки інтереси посадовців, їхні амбіції не узгоджуватимуться з інтересами суспільства, ніякі структурні перебудови в правоохоронній системі не дадуть бажаного результату. З другого боку, налаштування системи правоохоронних органів має важливе самостійне значення. Проте в цьому процесі варто було б дотримуватися певної послідовності, враховуючи, окрім всього іншого, що будь-які глобальні реформування фінансово затратні, призводять до втрати спеціалістів, досвіду, напрацювань і, що найважливіше, зачіпають людські долі. На жаль, теперішня влада грішить надмірним революціонізмом, забуваючи, що будувати значно важче, аніж ламати. Щодо розглядуваних спецпідрозділів, то їх треба удосконалювати, але не ліквідовувати. Можливо, вивести із структури МВС, можливо, об’єднати із новоствореними структурами Національного антикорупційного бюро. УБОПам роблять закиди, і небезпідставні, щодо зловживань їхніх працівників типу «кришування» бізнесових структур, перевищення ними влади тощо. Але чи можна такі порушення розглядати як доказ хибності ідеї спецпідрозділів, неправильності законодавчої регламентації (у первісному варіанті) їхньої системи та структури, порядку створення, повноважень тощо. Порушників закону треба карати, діяльність спецпідрозділів — удосконалювати. Дивними видаються пропозиції повернути працівників спецпідрозділів у відділи карного розшуку чи по боротьбі з економічною злочинністю — звідки вони вийшли. У цій ситуації це означатиме згортання боротьби з проявами організованої злочинності.

КОМЕНТАР

«ІСНУЮЧИХ ОРГАНІВ  ВИСТАЧАТИМЕ ДЛЯ  БОРОТЬБИ З  ОРГАНІЗОВАНОЮ  ЗЛОЧИННІСТЮ»

Євген ЗАХАРОВ, голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини, директор Харківської правозахисної групи:

— Я вважаю скасування Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю правильним рішенням. Існування ГУБОЗу було актуальним, коли він створювався в середині 90-х років. Саме тоді організована злочинність народжувалась. Але сьогодні вона існує фактично на всіх напрямах кримінальних злочинів. Якщо брати всі підрозділи МВС, то цим займається і Департамент Державної служби боротьби з економічною злочинністю, і Управління боротьби з незаконним обігом наркотиків, й інші. Загалом із організованою злочинністю борються чотири підрозділи в різних установах, включаючи Управління «К» в СБУ.

Усюди є ознаки організованої злочинності, й нею повинні займатися профільні підрозділи, тому мати окремо ГУБОЗ немає сенсу. Існуючих органів вистачатиме для боротьби з організованою злочинністю, тому треба уникати дублювання. Тим більше, що створюється спеціальний орган — Національне антикорупційне бюро, яке матиме за мету боротьбу зі злочинністю та корупційними злочинами, скоєними на вищих щаблях влади чиновниками І та ІІ рангу. Це нова інституція, і вона великою мірою замінюватиме ГУБОЗ.

Крім того, якщо подивитися на результати діяльності цього Управління, то варто засвідчити, що вони не дуже тішать, — його діяльність не була ефективною. Тепер же, за рахунок скорочення ГУМОЗу, можна зменшити кількісно особовий склад співробітників МВС, зберігши його підрозділи, які зарекомендували себе як потрібні, — спецпідрозділ «Сокіл», його сильна розвідка тощо.

Підготував Дмитро КРИВЦУН, «День»