Петро ПОРОШЕНКО: «Нємцов був великим другом України...»
Він виступав категорично проти війни Кремля з Україною. І про це публічно заявляв, гостро критикуючи російську владу. Бориса Нємцова вбили за любов до свободи, а значить за Україну. На траурному марші його пам’яті в Росії було чимало українських прапорів. Яким був сигнал самих українців? Як ми відреагували на вбивство відомого російського опозиційного політика?
«Декілька тижнів тому я мав з ним розмову, як будувати відносини між Україною і Росією, — заявив Президент України Петро Порошенко. — Таким чином, як ми хотіли б їх бачити. Борис задекларував, що має оприлюднити переконливі докази участі російських Збройних сил в Україні. Хтось дуже цього боявся. Борис не боявся, кати боялися. Вони його вбили. Нємцов був великим другом України і великим патріотом Росії, людиною, яка як міст пов’язувала наші держави, вибудовувала ті стосунки між Україною і Росією, які хотіли б бачити українці. Першого березня він мав виходити на марш на чолі багатотисячного мітингу, щоб продемонструвати, що є інша Росія, яка любить Україну, поважає права людини, для якої свобода — не пустий звук. І заради свободи і демократії він був готовий віддати своє життя».
«Патріот Росії і, водночас, великий друг України. Таким був і саме таким залишиться в нашій пам’яті Борис Нємцов», — написав в Твіттер прем’єр-міністр Арсеній Яценюк.
«Співчуття рідним та близьким Бориса Нємцова. Я його добре знав. Борис був неординарною, сміливою та відвертою людиною. Таким він і залишиться в нашій пам’яті. Росія втратила ще одну видатну особистість, яка відмовилась жити на колінах», — цитує слова секретаря РНБО Олександра Турчинова.
«Реакція українців — громадських активістів, журналістів, політиків — була дуже резонансною та солідарною, — коментує «Дню» політолог Володимир Фесенко. — Ця позиція продемонструвала, що мова йшла не просто про співчуття жертві путінського режиму, не просто про критичну реакцію на те, що відбувається в Росії, з якою ми знаходимось в стані неоголошеної війни. Це щира реакція людей на загибель великого друга України. На превеликий жаль, це не перша жертва цього режиму та внутрішньополітичної агресії Росії. Треба згадати й Анну Політковську й цілу низку російських журналістів, громадських активістів, політиків. Фактично, ми виявили солідарність зі здоровою частиною російського суспільства, прореагувавши на смерть Бориса Нємцова як на смерть своєї людини в повному позитивному сенсі цього терміну. Думаю, так само ми б прореагували, якби від рук путінського режиму загинув відомий українець».
«На жаль, інколи, спостерігаючи за інформуванням українських каналів про вбивство Бориса Нємцова, я була просто вражена. Чимало кадрів та коментарів — про деталі вбивства, — коментує «Дню» виконавчий директор Інституту масової інформації Оксана Романюк. — Це, звичайно, важливо. Але шок від таких відео-сюжетів «засмічував» інформацію про причини вбивства, наслідки цієї трагедії, зрештою український контекст. Питання до журналістів — що вони хотіли показати? Деякі канали намагалися підняти тему причин вбивства політика, зокрема, повідомляли про це вустами експертів, апелювали до його заяв на підтримку України. Але шокуючий відеоряд відволікав від сприйняття аудиторією суті проблеми. Якщо говорити загалом, то мені бракувало аналітичної якості в сюжетах та загалом глибокої оцінки».
