Атака на суддів... Чи на систему?

В середу народні депутати ухвалили постанови, які дозволяють затримати і арештувати трьох суддів Печерського суду міста Києва. А саме йдеться про Сергія Вовка, Віктора Кицюка та Оксану Царевич. На розгляд парламенту до Верховної Ради документи вніс голова комітету ВР з питань правової політики та правосуддя Руслан Князевич. Рада більшістю голосів ухвалила ці рішення.

Історія із звільненням під заставу в 60 тис. грн Олександра Єфремова певною мірою стала цинічним плювком у народ, ляпасом для всього українського правосуддя. Давно зрозуміло, що за умов тотально прогнилої судової системи довести багато справ до логічного завершення просто не доведеться. У випадку з Єфремовим згадана суддя Царевич за своєю давньою звичкою (журналісти одразу згадали її колишній діалог з адвокатом Юлії Тимошенко) взагалі вийшла за межі, явно не боячись справедливого гніву. Зрозуміло, що для ефективної роботи у системній боротьбі із внутрішнім ворогом — корупціонером, зрадником, тощо — потрібно вичистити суддівський апарат докорінно.

«Ці судді виконували вказівки президента Януковича по залякуванню народу України, забираючи посвідчення водія навіть у тих людей, які не були в Межигір’ї, просто тому, що їхні машини були зафіксовані працівниками ДАІ, які теж зараз перебувають під слідством», — заявив учора під час засідання парламенту народний депутат Антон Геращенко.

Нагадаємо, що столична прокуратура 26 лютого проводила обшук у Печерському суді в рамках кримінальних проваджень щодо суддів Оксани Царевич і Віктора Кицюка. Йдеться про події річної давнини, коли почались переслідування «майданівців» і «автомайданіців». Зрештою за підписом голови Верховного Суду 2 березня до Верховної Ради надійшла згода на арешт трьох згаданих суддів.

Але це лише один з епізодів. І було б дуже неправильно обмежитися згаданим випадком. Пороки суддівської влади набагато глибші. Хабарництво і свавілля серед суддів давно стали аксіоматичними. Порядність і суддівство в Україні стали антонімами. До розтління судової системи долучилась кожна без винятку влада. Саме тому від системного оздоровлення цієї сфери правосуддя буде залежати, наскільки серйозно нова влада підійшла до питання очищення. Поки ж у цьому епізоді можна простежити і помсту. Не лише суддя Царевич відзначилась процесом над Юлією Тимошенко, але Сергій Вовк в 2012-му році виніс вирок Юрію Луценку. В справі Луценка також відзначився і згаданий Віктор Кицюк. Царевич і Кицюк були слідчими суддями по справі про вбивство Євгена Щербаня, коли звинувачення було висунуто Юлії Тимошенко. Чи не саме тому генпрокуратура вирішила зайнятись спершу саме цими прізвищами?

«Треба вносити зміни до Конституції і знімати будь-які особливі умови у притягненні до відповідальності суддів, — коментує «Дню» народний депутат від фракції «Батьківщина» Сергій Соболєв. — Парламент не повинен визначати — треба чи не треба давати згоду на зняття недоторканності суддів. Якщо суддя скоїв злочин, то, як і будь-якого громадянина, як це в усіх європейських країнах, його треба притягти до відповідальності. В чому може бути особливість того знаменитого п’яного «судді» з пістолетом (суддя Макарівського районного суду Київської області Владислав Оберемко. — Авт.) який нещодавно погрожував працівникам ДАІ. Таких людей треба зразу затримувати. Але те, що пропонується сьогодні — передати право дозволу притягнення до відповідальності суддів від парламенту до Вищої ради юстиції, це шлях в нікуди».

Так чи інакше, схоже що на цьому історія не закінчиться і з усього видно, що Генпрокуратура має серйозні наміри і щодо інших суддів. Народний депутат від фракції «Народний фронт» Леонід Ємець заявив, що Генеральна прокуратура готує подання на отримання згоди від парламенту щодо арешту понад 100 суддів. Зокрема Ємець зазначив: «Я запитав у Генерального прокурора, коли нам очікувати наступного подання і що це будуть за люди. Він повідомив, що робота триває. Частина справ уже готова, щоб їх передати до Верховного Суду і на розгляд Верховної Ради».

Геннадій ДРУЗЕНКО, правник, громадський діяч, урядовий уповноважений з питань етнонаціональної політики:

— Тут важливим є і те, якими будуть вироки щодо згаданих суддів. Ми всі плутаємо процесуальні дії і кінцевий присуд суду. У нас народ тішиться, то Єфремова арештувати, то Чечетова. Насправді це процесуальна дія і, згідно з Конституцією, до вироку обвинувального суду особа вважається невинною. Тому я б не поспішав радіти, щодо дозволу арештів суддів. Зараз поки що просто відкрили двері для процесуального розслідування. Якщо прокуратура зможе професійно довести, що ці особи винні, а колеги суддів зможуть абстрагуватись від корпоративної солідарності і винести справедливий вирок, тоді можемо говорити про якусь справедливість і що в юстиції почалось щось змінюватись. Поки що ми бачимо дії, які мають інформаційний резонанс і дуже незначний зсув в сфері правосуддя.

Не менш важливе питання, якщо навіть ці судді понесуть покарання, то ким вони будуть заповнені. Може відбутись заміна чужих суддів на своїх. Робити висновки передчасно. Я не вірю, що можна народити альтернативу суддям з того ж самого середовища. Долати систему має контрсистемна людина. Звідти і терміни про люстрацію, яка на жаль не торкнулась суддів. Тобто легше б було побудувати суд від початку з непрофесійних, але порядних людей ніж виправити непорядних, але професійних. Достатньо подивитись поважні опитування, щоб побачити що суд за довірою людей стоїть на останньому місті після прокуратури, МВС і СБУ.

Як оновити судову систему? Такі питання поставали не тільки в Україні. Я б почав із формування Верховного Суду, який має останнє слово в усіх процесах. Ми не поміняємо 10 тисяч суддів, які у нас зараз є, але можемо змінити один головний суд і потім взяти його як індикатор. Тобто, якщо, умовно кажучи, 10 рішень якогось судді переглянути в останній інстанції і визнати з них неправомірними певний відсоток, то можна, спираючись на таку статистику, порушувати питання про невідповідність судді посаді через свідомий неправосудний вирок. Тобто нам потрібен такий індикатор, який би поламав ставлення до судів. Наразі ми такого інструменту не маємо. Як показує світовий досвід, п’яти років достатньо для такого перезапуску. Тобто одного президентського циклу. Але тут точно пігулками не допоможеш, потрібно хірургічне втручання і швидше за все ампутація. Поки що я не бачу в теперішньому керівництві політичної волі для цього. Поки що просто перетасовується колода.