П’ятдесят голосів для деолігархізації...

Генеральна Прокуратура України (ГПУ) відкрила кримінальне провадження за фактом заяви екс-голови Дніпропетровської облдержадміністрації Ігоря Коломойського про непрозору приватизацію «Укррудпрому». Про це повідомив на засіданні Спеціальної контрольної комісії парламенту з питань приватизації її голова Борис Філатов. «Порушено справу (за частиною 5 ст. 191 Кримінального кодексу. — Авт.) за фактом заволодіння майном («Укррудпрому») за попередньою змовою з вищим керівництвом країни», — пояснив він. 

Комісія просить прокуратуру перевірити й інші факти порушення. Зокрема, йдеться про заниження вартості проданих об’єктів.

«Головна вада закону (про особливості приватизації «Укррудпрому». — Авт.) — обмеження конкуренції. Якби цього не було, то ціна гірничозбагачувального комплексу була б більшою, як, наприклад, «Криворіжсталі» 2005 року», — вважає нинішній в.о. голови Фонду державного майна України Дмитро Парфененко.

Нагадаємо, за оцінкою Коломойського, за продаж об’єктів цього держпідприємства держава отримала близько 500 мільйонів доларів. За даними ж голови робочої групи з перевірки законності приватизації об’єктів гірничо-металургійного комплексу парламентської спецкомісії нардепа Павла Різаненка, йдеться про суттєві суми: так, усі пакети акцій «Укррудпрому» продали в 16 разів дешевше, ніж «Криворіжсталь». При цьому, вивчаючи приватизаційну документацію того часу, каже Різаненко, знайшовся висновок АМКУ від 2005 року,  в якому сказано, що проведена приватизація призвела до перевищення концентрації частки ринку по залізорудній сировині на користь однієї металургійної КОМПАНІЇ. «Сьогодні ми «клянчимо» у МВФ 15 мільярдів доларів, при тому, що держава, мабуть, втратила на приватизації «Укррудпрому» приблизно 20 мільярдів доларів. Несправедливість очевидна. Справедливість має бути відновлена законним конституційним шляхом», — каже Різаненко.

За його словами, потрібно звертатися до Конституційного Суду України (КСУ),  щоб він визнав закон  неконституційним, і тоді треба ініціювати позови про розірвання приватизаційних угод. Члени комісії підтримали таку ініціативу і паралельно звернулися до уряду з пропозицією провести нову оцінку «Укррудпрому» станом на 2004 рік із залученням незалежних експертів. Тож зараз члени комісії готують подання і паралельно збирають голоси, щоб звернутися в КСУ.

Борис Філатов запевнив «День», що необхідні 50 голосів зберуть швидко. Навряд чи  це вдасться зробити до кінця цього сесійного тижня.  Скоріше за все,  вже після травневих свят. Якщо ж 50 голосів таки зберуть, то, по суті, в Україні закладуть  підстави для появи судового прецеденту в приватизаційних питаннях! Адже ще жодне велике підприємство (за винятком «Криворіжсталі») не повернули у власність держави.

Наскільки реалістичний варіант задоволення КСУ такого прохання нардепів, зважаючи на те, що закон про особливості приватизації ухвалили 9 квітня 2004 року, тобто понад 13 років тому? І які ще варіанти реанімації справедливої  приватизації в умовах чинного законодавства можливі? Про це «День» запитав експертів.

КОМЕНТАРІ

 Ростислав КРАВЕЦЬ, адвокат, старший партнер АК «Кравець і Партнери»: 

— КСУ може прийняти до розгляду цю справу, якщо депутати зберуть достатньо голосів. Терміну давності щодо цього закону немає. Документ чинний. Якщо буде команда Президента, то судді приймуть позитивне рішення. Адже ми бачимо: поки що правосуддя в Україні залежить від виконавчої гілки влади.

 Володимир ЛАНОВИЙ, в. о. голови Фонду державного майна України (березень  1997-го — березень  1998 року):

— Подання звернення в КСУ — правильне рішення. Адже у звичайних судах питання приватизації не вирішити... Чи спрацює такий варіант? Думаю, що так. У олігархів майже немає можливостей змінити це: гроші зараз не вирішують ці питання, а інші форми тиску (через правоохоронні органи чи місцеві адміністрації) у них обмежені. Для олігархів настали скрутні части. Відтак, дійсно можливий початок перегляду процесів розподілу держмайна, хоча б великих операцій. Це дуже важливо, бо обмежить олігархічні володіння, на базі яких виникли політичні володіння і деформувалася сутність економічного, соціального  і політичного ладу країни.

Від того, чи вдасться провести через КСУ цей законопроект, залежить, чи буде нова модель економічного і політичного розвитку України. Тільки так Революція Гідності досягне своєї цілі, і ми змінимо спосіб приватизації держвласності на прозорий і конкурентний. Це  важливе завдання для оновлення суспільства. До того ж це дозволяє зрозуміти зміну психології приватизаційних процесів і уникнути формування нових олігархічних кланів. 

 Олександр ПОТIМКОВ, заступник голови Фонду державного майна України (2005-2010 рр.):

— В результаті неконкурентного продажу майна держава недоотримала кошти  в бюджет. Які варіанти вирішення цього питання? Перший — забрати назад і продати ще раз, як було з «Криворіжсталлю». Другий — спробувати з’ясувати, що було б, якби приватизація відбулася в умовах конкуренції (провести ретроспективну оцінку). Отримані дані можуть бути не зовсім точні, але вони — певний орієнтир. Для цього потрібні професійні оцінники майна. В результаті проведення ми встановимо, що держава недоотримала конкретної суми, яку затверджують офіційно.

Тоді постає наступне питання: як їх отримати? Можна запропонувати власникам добровільно  сплатити і при цьому  й далі вважатися добропорядними, а якщо ні — йти до суду...  Як відновити приватизаційну справедливість? Можна покарати чиновника? Можливо, частково суспільству це сподобається. Але цього замало. Бажано, щоб держава отримала те, що їй недоплатили. Я б пішов шляхом приватизаційного компромісу: ухвалити окремий закон, який пропонує закрити минулі приватизаційні гріхи сьогоднішньою доплатою. Так робили у Великобританії: через кілька років після приватизації на біржі різко зросла вартість проданих компаній. Британський суд визнав це як необґрунтовані доходи (не зумовлені діями менеджменту), і їх обклали податком у 30%. Бюджет отримав додатково 13 мільярдів фунтів стерлінгів. В рамках чинного українського законодавства я бачу доцільним саме такий варіант. Звернення до Конституційного Суду теж може бути,  але це дуже тривалий процес. Чи погодяться олігархи на мирну доплату в бюджет? Я сподіваюся, що їхній вплив на парламент і суспільство зменшується. Всі ці роки вони живуть у постійному страху. А краще жахливий кінець, ніж жах без кінця. Тому, можливо, краще один раз погодитися на доплату і далі жити спокійно.

Проблема України в тому, що за ці роки ставлення до олігархів ніколи не було однаковим. Звідси підхід — сьогодні одні хороші, а інші погані, а завтра — навпаки. Правила для всіх мають бути однаковими.