Як наповнити життям... парки
«День» побував у трьох зелених зонах столиці, які мерія обрала для реформ, і побачив, що там відбувається нині
Утомлені й надивовані, повернулись ми з оглядин трьох парків Києва. За дві години разом із екологом-активістом Андрієм Хрутьбою пройшли парк «Нивки», Сирецький та парк ім. Пушкіна. Цю трійку обрали невипадково, адже вони належать до переліку 23 зелених зон, які мерія пообіцяла перетворити на надсучасні місця громадського простору, оснащеного освітленням, велодоріжками, фонтанами питної води, Інтернетом і відеонаглядом. І виконати цю казку обіцяли частково до Дня міста, решту — доробити найближчим часом. «День» вирішив перевірити, як триває паркове перевтілення, що вже зроблено і над якими недоліками ще слід працювати.
ПРО СУТЬ ПЕРЕТВОРЕНЬ
Для паркових реформ було спеціально створено комунальне підприємств «Київські парки». Його директора обирали шляхом відкритого конкурсу, претендентів було аж 300 осіб. Отже, тепер керує новоспеченим КП Денис Півнєв. Та є кілька «але». Років п’ять тому із бюджету було надано майже 300 мільйонів гривень на подібні трансформації зелених зон. І частково на ті, що й зараз у цьому списку 23. А частина цих парків є об’єктами природно-заповідного фонду, тож коли плануються серйозні перебудови, інвесторам слід пам’ятати про необхідність погодити всі плани з відповідними органами влади.
ПІСЛЯ ЗИМИ У ПАРКАХ ЩЕ ЗАЛИШИЛИСЯ ГОДІВНИЧКИ, ЗДЕБІЛЬШОГО САМОРОБНІ: І КОРИСТЬ ПРИРОДІ, І РАДІСТЬ ДЛЯ ДУШІ
Щодо нинішнього фінансування, то перетворювати парки міська влада збирається шляхом інвестицій. За бюджетні кошти гарантують лише освітлення і доріжки. Решту обіцяних змін — за рахунок бізнесменів та компаній. Єдиний позитив «Київських парків» — комунальне підприємство буде відповідати і за благоустрій, і за водойми, і за прибирання, і за освітлення. Бо зараз із цим суцільна плутанина, в чому ми переконались під час прогулянки-інспекції.
НИВКИ. ХТО ВІДПОВІДАЄ ЗА ЧИСТОТУ?
Почали з «Нивок». На території парку проходять залізничні колії із зупиночними платформами. Та як дійти до них, якщо, уявімо, на вулиці зима і десь по п’ятій вечора, а стежина веде до зупинки між густо порослими деревами без освітлення? Електричні стовпи, як ми побачили, височіють у парку, але між ними немає дротів.
Від пам’ятника Дем’янові Коротченку (комуністичному діячу, якого, може, незабаром приберуть) спустилися доріжкою до залізничних колій, зустріли комунальників, котрі вантажили на трактор залишки невивезеного сміття. Як пояснив Андрій Хрутьба, того дня був останній день весняного двомісячника благоустрою — такий захід проводять ще раз восени, і все, жодних капремонтів, лише підфарбувати, прибрати, вивезти тощо.
ОСТАННІ ШТРИХИ ДВОМІСЯЧНОГО ПРИБИРАННЯ У ПАРКУ «НИВКИ». ВСЮДИ ЧИСТО ТА ОХАЙНО. ЧИ ЗБЕРЕЖЕТЬСЯ ЦЯ ІДИЛІЯ ПІСЛЯ ТОГО, ЯК КОМУНАЛЬНИКИ ПІДУТЬ?
Тому в усіх парках, які ми відвідали, було прибрано й чисто. Проте якби ми прийшли недільного вечора чи ранкового понеділка, картина була б зовсім іншою. Стежками зустрічали великих равликів, оминали, щоб не порушити природного балансу. А обабіч стежин, якщо траплялись галявинки, неодмінно натрапляли на ще один атрибут — місця від вогнищ. На жаль, не всі дбають про природний баланс.
— Є багато місць для вогнища, які облаштували не управлінці парків, а самі люди. Вогнища можна розводити лише у спеціально облаштованих місцях. Скажу так, їх багато, але безкоштовних немає. Тому всі парки натикані цими вогнищами, це шкідливо для ґрунту, — розповідав еколог, доки ми прямували то вгору, то вниз стежками «Нивок».
Розповідав дорогою, що паркам треба давати життя, щоб люди не просто ходили доріжками, а мали тут різні види дозвілля. За розмовами минули залізничні колії, оглянули дитячий майданчик, пройшли повз кілька озер, де плавало добрий десяток качок, а поруч із птахами, на жаль, виринали з води скляні пляшки. Потім повернулися знову до колій. І тут застали цікаву картину: вздовж стежини, ближче до парку, видно, що зрубали чагарник, а з іншого боку, ближче до колій, лежали зрубані галузки, не вивезені, а просто перекладені на інший бік, бо то вже територія «Укрзалізниці», а не комунальників. Це якраз приклад, коли одна територія поділена між різними утримувачами, і як наслідок — за чистоту ніхто не відповідає.
СИРЕЦЬ. ПРИВІТ ІЗ МИНУЛОГО
Далі рушили в напрямку до Сирецького парку.
— До Дня Києва три парки мають показати, — розповідає Андрій Хрутьба на підйомі вгору роздовбаною стежиною, на якій тротуарні плити геть осипались. — Але цей перелік весь час змінюється, хоча процес іде в кожному парку зі своєю швидкістю. Десь дуже активно ведеться паспортизація, бо перш ніж щось робити, треба зрозуміти, що є, чого немає. От ми скільки пройшли, уявімо, відпочивали, і де туалет?
ДЛЯ СИРЕЦЬКОГО ПАРКУ ЕКОЛОГ ПРОПОНУЄ ВАРІАНТ ТИХОГО ТА ПОМІРНОГО РОЗВИТКУ — БЕЗ ГУЧНИХ ЗАХОДІВ, ОСКІЛЬКИ ПОРУЧ РОЗТАШОВАНО ЛІКАРНЮ, А ПАРК МАЄ СТАТУС ПАМ’ЯТКИ САДОВО-ПАРКОВОГО МИСТЕЦТВА
А таких вигод у парках немає апріорі. Або ж є залишки ще радянських часів, непрацюючі і занедбані. Такий ми набачили в Сирецькому парку. Ішли до покинутого басейну центральною алеєю, вздовж якої було чисто, стояли охайні лавочки та урни, чого не було в «Нивках». А в кінці алеї знайшли колишній туалет. Як підвальне приміщення, але вхід до нього захаращений сміттям, видно, що колись тут жили безхатьки, а зараз на металеві двері повісили замок. І це добро у чиїсь власності.
Напроти — закинутий басейн. Щоправда, про це здогадуються лише ті, хто пам’ятає часи, коли він працював. На зруйнованій часом споруді висить плакат із написом: «Поверніть «Чайку» у комунальну власність Києва». Отже, це теж у чиїхось руках, але вікон зовсім немає, дерева та кущі поросли навколо й видніються у самій споруді. За ними тієї вивіски не одразу й розгледиш.
— Загальна проблема не так парків, як людей — їхнього ставлення до зелених зон. Хибує в Україні паркова культура, — каже еколог.
Виходимо з парку, зустрічаємо чергове кафе (які вже стали неодмінним атрибутом паркових зон), поряд — облаштована стоянка для авто, але цього замало, гості закладу паркують свої автомашини на травичці.
ПАРК ПУШКІНА. БЕЗ ІНФОРМАЦІЙНОГО НАПОВНЕННЯ
Остання точка нашої прогулянки — парк ім. Пушкіна. Тут робота комунальників ішла повним ходом. Навколо одного трактора було шумно, бо дробив зрубані гіллячки у стружку, інший вивозив сміття. Комунальниці ходили з віниками й совками, домітали останні неприбрані купки опалого цвіту кленів. А в глибині парку інша техніка прочищала місця для майбутніх доріжок із бруківки.
— Щодо доріжок, то за один день вони не робляться, навіть до Дня Києва не всі будуть готові. Бо для цього треба мінімум місяць. Як для парку, то тут непогано, — по ходу мандрів аналізує стан справ Андрій Хрутьба. — Але я не за те, щоб робити нові доріжки, краще відновлювати ті, що є, бо чим більше стежин, тим менше місця для дерев та зелені.
Якщо при центральному вході до парку освітлення було, то в самому парку — відсутнє. Дорогою натрапили на туалет — теж непрацюючий.
— У нас діє правильна європейська норма, що можна користуватися закладами громадського харчування, заходити у ресторани чи кафе. Але вона не виконується, а для влади це стало відмазкою, — коментує Хрутьба.
На алейці до виходу з парку знайшли ще одну знахідку: на невисокому стовпі розподільчі щити, хоч і не під’єднані до електромережі, але легко відкриваються, що небезпечно для маленьких відвідувачів парку. Наостанок узагальнюємо, що ж зараз відбувається в парках: освітлення й доріжки залишають бажати кращого скрізь, із чистотою впорались, бо тривали заходи з благоустрою, також у непоганому стані дитячі та спортивні майданчики.
— Але: немає наповнення життям, відсутні інформаційні стенди про те, що тут буде незабаром, наприклад, шахісти збираються по вівторках, ковзани там-то, тобто немає комунікації між тими, хто відпочиває, і тими, хто дбає про благоустрій. Не побачили ми тут інфраструктури для велосипедистів, хоч вони теж мають десь відпочивати.
Змінювати ситуацію еколог радить таким чином: якщо хочемо оберігати зелені зони, за це треба братись, не чекаючи, доки за нас це хтось зробить. Дослухаємось?
