Чому переселенці не йдуть у медзаклади?

Громадські організації готують звернення до МОЗ із вимогою запровадити в країні якщо не програму медичної допомоги переселенцям, то хоча б план дій. Згідно з даними ГО «Відновлення Донбасу», із 1,3 мільйона зареєстрованих переселенців — а це 3% від усього населення країни — лише13,6% дорослого населення скористалися медичними послугами. Дітей — 56%. Це небезпечно мало...

Особливості східних регіонів: тут найбільша кількість хворих на складні вірусні інфекції, зокрема на туберкульоз, епідемію якого у нас тільки кілька років тому вдалося зупинити, та СНІД (25% від усіх випадків по Україні). Зрив у діагностичній роботі, втрата контролю за медичною системою та статистикою, збій у системі надання медичної допомоги загрожують не тільки здоров’ю людей, які проживають на неконтрольованій Україною територій, а й державі в цілому. Згідно із законодавством, переселенці мають право на медичне обслуговування за місцем взяття на облік.

— Одна з проблем, через яку маємо таку низьку відвідуваність медичних закладів, — немає єдиного «вікна», де б переселенець оформив усі документи і щоб у нього ще залишилися час та сили на лікаря. Друга — низька свідомість, на жаль. Люди не вважають за потрібне звертатися до лікарів. Це може призвести до ускладнення захворювань, інвалідності, смерті, — пояснює керівник громадської ініціативи «Відновлення Донбасу» Олена Петряєва. — Щоби вирішити цю проблему, по-перше, ми пропонуватимемо МОЗ та Мінсоцполітики, повноваження яких у цих питаннях тісно переплітаються, організувати сучасні центри надання адміністративних послуг — єдине «вікно», — щоб переселенці на місці одразу могли отримати комплекс послуг. Між відомствами мусить бути координація. Також слід зробити більш ефективним інформаційний супровід: на всіх ресурсах поширювати інформацію про надання послуг. На центральному рівні має бути державна політика. Бо у звіті за шість місяців цього року, який зробило МОЗ, я не побачила роботи, що мали би проводити із тимчасово переміщеними особами. Її або не проводили, або вважали не важливою, що дивує.

 На жаль, області, які приймають переселенців, в тому числі ті, де найбільше тимчасово переміщених осіб — Донецька, Луганська, Київська, Харківська, Дніпропетровська, Запорізька, — не мають відповідного медичного ресурсу, бо в бюджет на 2015 рік на ці потреби не було закладено коштів. Тобто обслуговування переселенців здійснюється за рахунок місцевого населення.

 Експерти наголошують: проблему медичного забезпечення переселенців окремо від усієї України не вирішити. Тому що сьогодні вакцин немає як у Донецькій області, так і у Львівській. За оцінками фахівців, вітчизняна система охорони здоров’я навіть у мирний час покривала максимум до 45% від усіх потреб.

 За інформацією Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, у держави сьогодні є невикористаний медичний ресурс: у кожній області України існують внутрішні резерви медикаментів, передбачені для надзвичайних ситуацій. У повноваженні Кабміну — змінити постанову, яка регулює цей стратегічний запас, і використати медичну базу для військових та переселенців. За даними комітету, коли в Україні був свинячий грип, частину з цього запасу розбронювали: наприклад, у Харкові видали 240 км марлі на маски.

 Громадські активісти направили в МОЗ та Мінсоцполітики звернення із пропозиціями — від покращення інформаційної роботи із переселенцями до нових правил доставки медикаментів на непідконтрольну територію — і сподіваються, що їх почують.