Невідомі шедеври

У експозиції «Невідомі шедеври з колекції Тичини» представлені роботи українських художників  минулого століття. Здебільшого  Павла Григоровича у нас знають перш за все як поета і громадського діяча, часто забуваючи про непересічний талант Тичини-художника. А ще він збирав книжки, обожнював музику. Сам грав на фортепіано, кларнеті, бандурі, гобої... Хранителі музею кажуть, що якби доля повернула Павла Григоровича в якесь інше русло, то можливо, він став би чудовим живописцем (його наставником був відомий художник Михайло Жук і Тичина навіть серйозно готувався до вступу до Петербурзької художньої академії)... Українські митці  часто дарували свої картини майстру поетичного слова, а також цінували його дар художника.  Зараз фонди музею приховують справжні шедеври.

— Ми спочатку довго думали, чи писати у назві «шедеври» і хотіли назвати виставку просто «Українська класика ХХ століття. Живопис і графіка». Але ж це картини дійсно високого художнього рівня. Ми маємо чим пишатися, тому «Невідомі шедеври з колекції Тичини» це гідна назва», — сказав на відкритті директор музею Григорій ДОНЕЦЬ,—  Ми ставили собі за мету підняти престиж українського мистецтва. Нині, коли на нашій землі фактично йде війна, ми  повинні  ще більше утверджувати свою культуру, ідентичність. Бо   заради чого тоді воюємо, куди повернуться наші воїни?

ОЛЕНА КУЛЬЧИЦЬКА. «ПОРТРЕТ ДІВЧИНИ В УКРАЇНСЬКОМУ ВБРАННІ»

Експозицію представляють роботи Дерегуса, Касіяна, Пащенка, Шовкуненка, Глущенка,  Трохименка, Білокур, Гарбуза, Кульчицької та інших майстрів. На виставці можна побачити малюнки та графіку відомих художників ХХ сторіччя і дізнатись коли були подаровані картини поету і у яких стосунках були між собою відомі митці. Так, у перших відвідувачів була можливість послухати екскурсію, яку провела  старший науковий співробітник Музею Тичини Аліна Коваль. Мало кому відомо, що саме Павло Григорович підтримав ще нікому невідому художницю Катерину Білокур, за що вона подарувала йому  свою роботу «Півонії». Ще однією цікавою є історія «Плачу Ярославни»  Юхима Михайлова, якого у Європі порівнювали з  литовським художником Чюрльонісом, і який  у 1935 році був закатований у сталінських концтаборах. Тепер картину можна добре роздивитися, бо раніше вона висіла у недоступному місці у кабінеті П.Г.Тичини.

На виставці також представлено три роботи  видатного Миколи Глущенка, одна з них була подарована на до 75-річчя поета —  «Осінні квіти», написані у імпресіоністичній манері. До речі, під час навчання Глущенка у Парижі, його вважали одним з провідних художників та поряд  із Матіссом та Пікассо запрошували на найпрестижніші виставки.

Завдяки цьому вернісажу кияни та гості нашої столиці мають  шанс долучитися до неоціненної спадщини українського живопису буремного ХХ століття.