Дивуєшся...

Встановлений у м. Запоріжжя скоро після війни пам’ятник Леніну посідає видне місце в широкій панорамі Дніпрогесу, хоча більшовицький вождь жодного стосунку до історії міста ніколи не мав. І мені, корінному мешканцеві міста Запоріжжя, що прожив тут багато довоєнних, воєнних і повоєнних років, абсолютно не зрозуміло, чому досі це почесне місце займає пам’ятник Леніну; а не людям і подіям, які прославили історію міста своїми заслугами або подвигами?

Місце пам’ятника Леніну по праву належить головному інженерові будівництва Дніпрогесу німцеві Вінтеру, який керував на будівництві ГЕС групою запрошених із Німеччини фахівців. На честь заслуг Вінтера до війни на правому березі міста було названо одну з вулиць його ім’ям.

Це місце міг би займати і пам’ятник капітанові радянської армії (на жаль, прізвища вже не пам’ятаю), який під час боїв урятував дніпровську греблю від повного руйнування закладеною в нижній патерні греблі вибухівкою.

Це місце біля Дніпра освятили своїм подвигом також радянські солдати, які восени 1943 року зовсім поряд із підірваною греблею, під ворожим вогнем на плотах із боєм переправилися на правий берег і зайняли там плацдарм біля самісінької Головної контори Дніпрогесу. Всі ці солдати загинули, але їхній подвиг також потребує історичної пам’яті міста.

Згадуючи все це, чудуюся, чому вже в незалежній і демократичній Україні пам’ятник Леніну досі стоїть і не демонтується? Давно вже минув час займати це святе місце не йому, поставленому в СРСР повсюдно, щоб бути політичним ідолом-бовваном для незаслуженого покоління.

Євген БОРИСЕНКО, пенсіонер, Київ