«Невідсторонення»

Людмила КРИВОБОК, журналістка:

— Коли я отримала пропозицію розповісти про щось хороше та погане, навіть уявити собі не могла, що в обох випадках буду говорити про одну і ту ж подію. 8 грудня у стінах Верховної Ради України відбувся виступ віце-президента США Джозефа Байдена, і, на мою думку, враження залишається дещо неоднозначне.

Спочатку про погане. Дуже засмутило, наскільки очевидними були невідповідності з синхронним перекладом виступу віце-президента у прямому ефірі й тим, під яким кутом це подала влада. Дж. Байден, по суті, вилаяв керівництво держави. Але натомість ми бачимо радісні пости народних депутатів у соціальних мережах, мовляв, усе чудово, Україна стала ближчою до світлого майбутнього й активно співпрацює з США. Все настільки круто, що нам виділили 190 мільйонів доларів на боротьбу з корупцією! Проте, на мою думку, це те ж саме, що дати купу наркотиків наркоману. Не те щоб ідея допомоги Україні з самого початку була катастрофічною, ні! Хочеться ж іти у світле майбутнє! Однак на сьогодні повірити в те, що звичайна людина відчує цю допомогу, я особисто не можу.

Про хороше. Приємно, що світова спільнота хоча б на словах визнає, що й анексія Криму, й силовики на Донбасі — це справа рук Російської Федерації. Такі дії є цинічними і неприпустимими з погляду моралі! Ну, це я так, під враженням і від виступу, і від сліз синхронного перекладача (а може, мені тільки здалося, що ця жінка ледь стримувала сльози під час слів про Революцію Гідності?).

Якщо говорити про Полтаву і про мої маленькі особисті досягнення та розчарування, то все значно скромніше. Почну з поганого. Цими вихідними полтавський футбольний клуб «Ворскла» поступився луганській команді «Зоря» з рахунком 0:2. Я до останнього вірила у перемогу наших земляків, але так сталося, і з цим нічого не поробиш. Хорошого останнім часом було не так і багато. Нарешті депутати Полтавської обласної ради визначилися з головою і його заступником, правда, лише з четвертої спроби. Характеризувати самих кандидатів не берусь, але добре, що хоч обрали. Особисто я на цьому тижні навчилася готувати смачну сирну запіканку та «викроїла» час на тренування. Навіть погода останні дні радує: прохолодно, але ж сонячно! А ще я зрозуміла, що не ділю речі на біле — чорне, хороше — погане. Кожен день залишає якісь спогади, і вони важливі попри все.

Вікторія РОДІЧЕВА, громадська активістка:

— Що можна сказати хорошого про життя в країні, де йде війна, яка невідомо коли скінчиться? Іноді вже нічого не хочеться знати, хочеться відмежуватися від того, що приносить біль. Та чи правильно це буде? Ну ось «відсторонилося» півкраїни від виборів, не прийшовши голосувати. І тепер дивуються, чому все так погано? Нещодавно вся Україна стала свідком ганебного дійства під назвою «обрання голови Полтавської обласної ради». А чого ще чекати людям, які обирають за «гречки-аптечки»? Думають, що хтось попіклується про енергоефективність?

З хорошого хочу відзначити, що мешканці одного з будинків Полтави вдвічі менше тепер платять за тепло, оскільки «вибороли» утеплення всього будинку. Мешканці іншої багатоповерхівки більше ніколи не будуть платити за освітлення під’їзду та прибудинкової території, тому що отримали за свою ініціативність сонячні батареї. І ще багато по місту нагороджених за «невідсторонення», небайдужість, за свою участь у Весняній та Осінній толоках, які організовувала команда громадської платформи «Нова Полтава». Близько тисячі дворів обласного центру стали кращими, бо їхні мешканці виявили ініціативу, згуртованість.

Є ще приводи порадіти. З міністерського кабінету повернулася у спорт олімпійська чемпіонка з біатлону Олена Підгрушна. І в перших же двох особистих гонках Кубка світу завоювала дві медалі. Це нагороди для всіх українців, які підтримували її. Ініціативність, згуртованість, працьовитість, взаємна підтримка творять дива!

Наталія ГРАНЧАК, співзасновник волонтерської організації «Полтавський Батальйон Небайдужих»

— Говоритиму про позитив, тому що негативу і так дуже багато. У нашій волонтерській організації ще з самого початку її заснування ми вирішили говорити та писати по можливості лише про позитивне. І відчуваємо, що це дає свої результати. Це не означає, що ми не помічаємо негативів, просто вчимося переводити все в позитивне русло та шукати виходи з будь-якої ситуації, а не ускладнювати її.

Мене дуже радує те, що команда волонтерів «Полтавського Батальйону Небайдужих» за довгий час допомоги нашим захисникам уже викристалізувалася. І це стало відчутно за останні місяці. Ми згуртувалися, об’єдналися, навчилися не лише допомагати бійцям, але й дбати один про одного. Своєю роботою ми переходимо в іншу площину — соціальну роботу серед населення нашого міста. Ми відкрили дитячу недільну школу, почали активну підготовку до відкриття через тиждень будиночка святого Миколая при Свято-Успенському соборі, готуємо фестиваль вертепів на 8 січня, черговий ярмарок на Богоявлення. Своїм прикладом наша команда хоче показати, що може бути інше життя, і в ньому кожен має право зробити власний вибір: чи сидіти вдома і плакатись, чи бути впевненим у собі й радіти життю незалежно від його складнощів. Війна втомила всіх — як наших захисників, так і тих, хто на мирній території держави допомагає чим тільки може. Тому ми бачимо своє завдання у тому, щоб підтримувати моральний дух людей, які живуть поміж нас, проявляти до них любов та виховувати наше майбутнє покоління. Дуже радію з того, що наша команда взяла на себе таку велику й прекрасну місію — служити своєму місту та своїй країні.