Хто саботує рух до НАТО?

В середу у парламенті відбулась спільна нарада Комітетів Верховної Ради України у закордонних справах та з питань європейської інтеграції, на якому в першу чергу були розглянуті питання просування України до НАТО. Крім того, на засіданні були присутні представники силових відомств та міжнародних партнерів. ЗМІ на цю подію не були допущенні. Як пояснив представник організаторів зустрічі, причиною такої секретності є винятковість розглянутих питань.

Варто зазначити, що в рамках Україна-НАТО треба згадати, що курс на НАТО був визначений ще в 2002 році тодішнім головою РНБО Євгеном Марчуком. 23 травня 2002 року чітко було заявлено про наміри України стати членом цієї організації. Після такої декларації було зроблені конкретні кроки — від створення відповідної правової бази до прописання ясних намірів в Воєнній доктрині. І НАТО це оцінило. Винятковою подією, про яку досі мало хто згадує, став візит Генсека НАТО Джорджа Робертсона до України і його виступ в Донецьку в 2002 р. З огляду на події, які розгортаються в цьому регіоні зараз, стає зрозумілим вага такого кроку тоді на початку 2000-х.

Але згодом в 2004 р. після рандеву Леоніда Кучми з Володимиром Путіним такий впевнений поступ до Альянсу був згорнутий. Час, коли навіть представники Партії регіонів голосували за інтеграцію в НАТО, змінився на поступове і впевнене потрапляння в обійми Кремля. Тоді курс на НАТО було вилучено зокрема і з Воєнної доктрини, а згодом Україна втратила і можливість участі в ПДЧ. Нагадаємо, що то було літо 2004-го, а вже восени країна пережила перший Майдан.

Вже потім, коли над Україною начебто замайоріла перспектива остаточного європейського вибору за часів президентства Віктора Ющенка, в 2008-му році Ангела Меркель і Ніколя Саркозі на саміті НАТО в Бухаресті заблокували надання Україні та Грузії ПДЧ. В той же рік Грузія зазнала воєнного удару від Росії. Далі, прийшовши до влади, команда Януковича вилучила формулу про вступ до НАТО через парламент і з Закону «Про основи національної безпеки України».

З того часу ми плетемось в пітьмі заяв, виступів, проголошення намірів, а торік навіть Президент здивував загал відповіддю генсеку Альянсу Йенсу Столтенбергу: «Чи Україна готова стати членом НАТО? Ні. Але нам треба до цього готуватися». І як би не виправдовували Порошенка його захисники, слово «ні» на мові дипломатії відлунює неприємною нотою. Часто журналісти не помічають і відвертих посилів з вуст представників НАТО, коли ті прямо задають питання — а чи прагне Україна до НАТО? З одного боку, війна підштовхнула український народ до розуміння необхідності такої інтеграції, про що свідчать зокрема соціологічні опитування (48% за вступ до НАТО, 30% — проти, 13% не визначились, соціологічна служба «Рейтинг»).

З іншого боку, експерти помічають, що на певних виконавчих рівнях відбувається штучне гальмування такого процесу, а дехто все частіше використовує слово «саботаж». Причина? По-перше, стандарти НАТО — це підвищення вимог до українських генералів, що так само має змусити їх бити себе ж по потилиці. По-друге, у багатьох виникає підозра, що керівництво держави досі боїться розізлити Кремль за принципом «как бы чего не вышло». З іншого боку і в більшості ЗМІ, і в офіційних виступах не міститься ґрунтовного роз’яснення нюансів питання такої інтеграції, що дає привід спекулювати на цій темі так само, як в свій час тривали спекуляції щодо ядерного роззброєння без кваліфікованого супроводження.

КОМЕНТАРI

«ЗАРАЗ ІДЕ ДУЖЕ ІНТЕНСИВНА ПРАКТИЧНА РОБОТА ЩОДО ВІДПОВІДНОСТІ СТАНДАРТАМ НАТО НАШОЇ АРМІЇ»

Леонід ГОЛОПАТЮК, начальник Головного управління військового співробітництва та миротворчих операцій Генерального штабу Збройних сил України:

— Сама ідея збирання трьох комітетів Верховної Ради щодо питань сектору безпеки із запрошенням представників силових структур — є винятковим явищем. Нічого подібного до цього не було. Такі події напружують відповідальних осіб. Парламентський і цивільний контроль над силовими структурами має бути. Проблема безпеки комплексна, і тут важливо розуміти, що в питанні інтеграції з НАТО військова складова займає 20%. Мова йде про реформування країни і суспільства загалом. Звичайно, на заході мова йшла перш за все про оборону. На жаль, в суспільстві мало розуміння всіх особливостей цього процесу. Є тенденція підганяти, щоб інтегруватись до НАТО як найшвидше. Сили спецоперацій, наприклад, створювались в США 20 років. Ми ж, якщо порівнювати на досвід інших країн, просуваємося і в цій сфері, і взагалі в реформуванні сектору безпеки дуже швидко. Нас до цього примусила війна, об’єктивна реальність. І зараз іде дуже інтенсивна практична робота по відповідності стандартам НАТО нашої армії. При чому вчимося не лише ми у них, але й вони у нас. Більш того, не варто розглядати членство в НАТО як остаточну мету. Таке членство є лише етапом в забезпеченні безпеки держави. Зараз наше завдання — досягнення критеріїв НАТО, які дозволять зміцнити нашу оборону. І також треба наголосити на тому, що співпраця з НАТО не обмежується наданням Україні зброї. Це набагато ширший спектр співробітництва.

Звичайно, багато втрачено часу ще з того моменту, як Кучма дав Медведчуку завдання вилучити питання інтеграції з НАТО із Воєнної доктрини. Шкода, але я переконуюсь в тому, що в суспільстві існує слабке розуміння цих нюансів. Для цього необхідно посилити роботу з населенням, розтлумачувати їм в чому полягає співпраця з НАТО, що необхідно робити для розвитку оборони, тощо.

«Є ДУЖЕ БАГАТО ПРОБЛЕМ В ТЕМПАХ РЕФОРМИ СЕКТОРУ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ»

Ганна ГОПКО, народний депутат, голова комітету Верховної Ради України у закордонних справах:

— Відбулось спільне засідання двох комітетів — у закордонних справах і закордонної інтеграції. Ми запросили також комітет з питань національної безпеки і оборони та постійну делегацію ВРУ в парламентській асамблеї НАТО щодо комплексного співробітництва Україна-НАТО. В минулому році після відвідань німецького навчального центру ми зрозуміли, що в Німеччини існує потужний парламентський контроль над здійсненням реформ в сфері безпеки і оборони. Отже, було вирішено об’єднувати зусилля з комітетом з євроінтеграції, нацбезпеки для того щоб дивитися наскільки відбувається зрушення України на шляху до євроатлантичної інтеграції. На засідання ми запросили і іноземних учасників. Депутатам багато допомагають з посольства США, Великобританії, з офісу зв’язку НАТО в Україні. Були представники від Норвегії, Болгарії, Чехії, Польщі.

Є дуже багато проблем в темпах реформи сектору безпеки і оборони. Таке засідання парламентського контролю ми вже проводили 9 грудня і побачили мляву координацію між різними силовими і безпековими органами. В середу для нас важливо було заслухати інформацію про підготовку річної Національної програми співробітництва Україна-НАТО на 2016 рік в контексті досягнення Україною відповідності критеріям членства. З’ясувалось, що 16 грудня цей документ був направлений на підпис Президенту і ми чекаємо, щоб Президент підписав річну Національну програму співробітництва Україна-НАТО на 2016 рік. На жаль, досі цього не зроблено. Представник МЗС сказав, що вони зі свого боку все для цього зробили. Так само ще влітку «RAND Corporation» зробила своє дослідження щодо реформи сектору безпеки і оборони. Досі цей документ лежить в РНБО і не вийшов в публічну сферу.

Депутатам важливо було заслухати які ж є реальні зрушення в цьому плані. Де концепція розвитку Збройних сил України на період до 2020 року і відповідно перехід до стандартів НАТО? Де концепція розвитку сектору безпеки і оборони України і стратегічного оборонного бюлетеню з врахуванням зауважень експертів НАТО? На якому етапі знаходиться реформування правоохоронних і розвідувальних органів, оборонно-промислового комплексу? Відповідність критеріям НАТО полягають не лише у військовій сфері. Це торкається і права, і політичних інституцій, і економічних стандартів. Західні партнери часто говорять про відсутність швидкої комунікації і навіть про певний саботаж. Окреме питання, яке ми піднімали, це було питання програми НАТО щодо розмінування територій. Адже це є одним із пріоритетів на сході.

Варто зазначити, що Польща вже подала позитивний сигнал щодо того, щоб країни члени НАТО дали згоду на запрошення України на саміт НАТО, який відбудеться в липні у Варшаві. Ключове питання, яке я піднімала вчора під час виступів торкалось того, що Україна досі не призначила нашого посла в представництві НАТО в Брюселі. Так само як і в ЄС немає нашого представника, і в решті 16 країнах світу, які є дуже важливими для нас для лобіювання наших інтересів.

Головний момент, який є для нас важливим — це підвищення координації між Генштабом, Міноборони, МЗС. Адже вони між собою не координуються в написанні концепцій, затвердженні річних планів. Потрібна відповідність єдиній стратегії.