Замість лікування — гепатит

Медицина зачекалася реформ. Потрібні елементарні зміни, щоб за лікування пацієнти платили не у кишеню лікарю, а офіційно чи зі страховки, щоб медсестра ставила крапельницю за свою високу зарплату, а не за шоколадку чи півсотні гривень, щоб лікар прибував на виклик у глухому селі, а не відмовлявся приїхати, бо немає бензину. Таких «щоб» назбиралося стільки, що віра у медичну реформу з кожним днем слабшає і видається швидше космічною мрією, ніж реальністю. Як приклад — історія лікування онкохворої дівчинки з Вінниці.

ЛІКАРСЬКА ПОМИЛКА ЧИ НЕОБАЧНІСТЬ?

Наталя розповідає, що 2006 року у її доньки виявили гострий лейкоз, а під час лікування у Вінницькій обласній дитячій лікарні дитину після переливань крові заразили ще й гепатитом С. «Тепер нам треба робити пересадку кісного мозку. На консультації в «Охматдиті» нам сказали, що пересадку треба було робити ще влітку. А часу дуже мало. Щодо лікування, то крапельниці та шприци то є, то нема, а це ж кожен день треба, препарати для хіміотерапії купуємо самі — це ліки, що ввозяться нелегально, або через волонтерів шукаємо, де їх дістати. За півроку на ліки у нас пішло сто тисяч гривень», — описує  ситуацію Наталя.

Волонтери, які допомагають онкохворим дітям з лікуванням, розповідають, що у тій же Вінниці був випадок, коли хвору дитину в онкогематологічному відділенні тієї ж обласної лікарні інфікували відразу трьома гепатитами: А, В і С. Наразі дівчинка на лікуванні у Німеччині, тамтешні лікарі шоковані, такого у своїй практиці вони ще не бачили. Чому так сталося? Досі не з’ясували. І практично нікого за це не покарано. На жаль, в Україні не діє система відповідальності за лікарські помилки. Потерпілі пацієнти самотужки практично нічого довести не можуть, навіть у судах. Це — ще одна проблема, яку б мала розв’язати реформа.

РОЗПИСКА З ВІРУСОМ

Вінницькі активісти спробували вплинути на ситуацію самі. «Коли почастішали звернення від батьків, що у дітей паралельно з онкозахворюваннями є гепатити, ми провели розслідування і виявили, що за півтора роки у Вінниччині заразили на гепатит  В і С 35 дітей, — зазначає Валентина Маркевич, президент благодійного фонду «Допомога онкохворим дітям». —  Але найбільш парадоксальне у цій ситуації те, що лікарі беруть з батьків розписку, мовляв, ми вливаємо кров, але ви до нас претензій не маєте, якщо ми вас заразимо гепатитом С. Зараз ми готуватимемо звернення, щоб завідувача онкогематологічним відділенням Леоніда Остапенка звільнили».

«Коли у Вінниці шукали причини цих випадків, звільнили начальника департаменту охорони здоров’я, а винною вийшла застаріла апаратура, яка не виявляє віруси гепатитів у крові. Треба змінити систему тестування донорської крові, створити банки донорської крові при лікарнях», — додає представник фонду «Допомога онкохворим дітям» Лариса Білозір.

«СИСТЕМА МАЄ ПРАЦЮВАТИ НА ЛЮДИНУ»

«Є інша схема: лікарі дають батькам рахунки, щоб оплатити послуги фізичним особам-підприємцям за операції. Тобто, лікарі відкривають рахунки для оплати своєї роботи. Так, я згодна, що голодний лікар не може лікувати, — продовжує Валентина Маркевич. — Але де закон про державне соціальне страхування? Він був 2014 року на сайті Міністерства охорони здоров’я, але ніхто на нього не відреагував. Так, треба відходити від фінансування ліжко-місць, треба виконувати закони, але так, щоб вони не суперечили один одному. Система має працювати на людину, а не на чиновника».

Тому питання, чи потрібні зміни у медицині, відпадає відразу. Звичайно, так. Але коли вони будуть? Як влучно відзначив у своєму блозі експерт «Реанімаційного пакету реформ» Олександр Ябчанка, у провалі реформи винен не лише міністр Олександр Квіташвілі (до речі, за часи незалежності Україна мала 18 міністрів охорони здоров’я, а результату — мало), винні усі: і міністерство, і комітет парламенту з питань охорони здоров’я, і Президент. Може, досить саботувати?