Шукайте жінку

Кожному знайомі дні, коли думки, нашаровуючись одна на одну, провокують одночасно думати про все, а отже, зосереджено — ні про що. Якщо у цей момент хтось скомандує «Стій — фотографую», ми, жінки, встигнемо, точніше, спробуємо вмить стати такими, якими подобаємося самим собі. Тим часом, те, що ми бачимо у випадковій вітрині, коли поспішаємо у справах, і є правда, але вона не завжди подобається. Схоже, що весна-пустунка полінувалася і не встигла вчасно виправити зимову втому, а правду не завжди хочеться усвідомлювати. Напівправда якось м’якше, вона — саме те... А от кадр, підглянутий, вправно вихоплений у випадковому ентузіазмі, — буває настільки об’ємним, багатошаровим і вражаючим, що хвилює і через роки, точніше, чим старшою стає така фотографія, тим хвилює вона і глибше, і більш усвідомлено, даруючи певні філософські відчуття.

Дивлюся на зграйку молодих і зовсім юних панянок, усміхнених подружок, яких виокремив з натовпу, упевнена, чоловічий погляд років 100 тому (а можливо, й більше), і можу легко нафантазувати, про що дівчатка гомоніли, повертаючись, можливо, з гімназії. Фотограф теж не встояв, вибираючи не ідеальних осіб, а живий мінливий рух, що викликає у відповідь кураж, який наділяє щирістю молодості, не штучністю, зовнішньою віковою безтурботністю. Їх одяг своєю схожістю і зрозумілістю нам сьогодні, ніби прибрав столітню дистанцію і властива жінкам з раннього дівоцтва напружене внутрішнє життя, яке багато в чому визначає і життя зовнішнє, подарувало відчуття — ми співбесідниці, і можна легко підтримати їх розмову про навчання, про те, хто з хлопців дуже нахабний і занадто набрид, а хтось з них зізнається про своє перше кохання, напевно ще не розуміючи, що в житті майже все відбувається через нього або ж через його відсутність.

КИЇВ, БЕССАРАБКА, РІВНО СТО РОКІВ ТОМУ

Фотограф розчулився, дивлячись на них, а можливо, засумував, як буває у чоловіків. Якщо спробувати скласти узагальнений портрет за фотографією, то зрозуміло одне — їм ще дуже далеко до усвідомлення себе такими, що відбулися, стабільними в житті. Вони ще в пошуку, і хтось з дівчат наполегливо йдучи до задуманого, може з сумом здивуватися років через 15 — «от все нібито є, а щастя немає». Та все ж хочеться думати, що відчули вони щастя, граючи в усі ігри, придумані для нас природою, уникнули легкого і необов’язкового, знайшли свій куточок, де не буває тісно. Ця фотографія, ніби картина без сюжету, все виткано з жіночої слабкості і сили одночасно, і може, в якому-небудь родинному альбомі зберігаються образи цих милих киянок. Адже у них, напевно, є продовження з багатьох пра-пра. Можливо, розглядаючи цю фотографію, невідома наша сучасниця захоче похвалитися: «Погляньте, як я схожа на мою головну бабусю. Мені б ще такий капелюшок, ні, насамперед, мені б такий настрій і, звичайно, такий капелюшок...».

НА ПОЧАТКУ ХХ СТОРІЧЧЯ В ЄВРОПІ, ТОЖ І У КИЄВІ, БУЛИ ДУЖЕ ПОПУЛЯРНІ ФРАНЦУЗЬКІ ЛИСТІВКИ СЕРІЇ «ПАРИЗЬКИЙ САЛОН». ОСЬ УЖЕ ПОНАД 100 РОКІВ ЦІ ВИШУКАНІ МІНІАТЮРИ МИЛУЮТЬ ОКО УСІМ, ХТО ЇХ РОЗГЛЯДАЄ

Поблукавши задвірками старих листівок, малюнків, фотографій, що зображують жінок, мимоволі надихаєшся свіжістю їх сприйняття життя, ніжністю, відсутністю насуплених брів, веселим поглядом на світ. Щоправда, багато хто позував, отже, хотіли виглядати саме так, але песимісток, які весь час чекають на дощ, а тому відчувають себе постійно промоклими до нитки, не зустріла, що приємно.

Не обов’язково заглядати в позаминуле століття — наша вічна дівчина з веслом, що «прикрашає» київські парки своїм скульптурним тілом, мабуть, одна з найнаївніших цитат ілюзій другої половини минулого століття. Одну таку скульптуру розбили на Трухановому острові, може, бешкетуючи, а може, від прагнення стерти все, що було, адже ця наївна юнка — теж фрагмент епохи: цілеспрямованість, спортивна статура, радість від свого сильного тіла, вміння бути симпатичною в найскромнішій спідничці, або, здається, все ж у шароварах. Це теж портрет киянки.

СТУДЕНТКИ КИЇВСЬКОГО ІНСТИТУТУ ШЛЯХЕТНИХ ДІВЧАТ, МАБУТЬ, НЕРІДКО ЗАСИДЖУВАЛИСЯ НА РЕПЕТИЦІЯХ ДО ПІЗНЬОГО ВЕЧОРА. І ВЕЧОРАМИ ПОВЕРТАЛИСЯ ДОДОМУ ЯСКРАВО ОСВІТЛЕНИМ ХРЕЩАТИКОМ

Побачена колегою на якомусь заводі інструкція часів, коли жили прообрази дівчат з веслом, з рюкзаком, з відбійним молотком «Жіноча норма — 15 кг», на жаль, зовсім не застаріла, а дехто щодня йде і на перевищення тієї норми. Ось що слід знищити борцям за очищення нас від минулого, але ж це набагато складніше, тут потрібні вчинки, а не акції, особливо напередодні можливих виборів. Маленький присмак недозволеності, невипробуваності іноді промайне, особливо, коли ворушити листівки з серії «Паризький салон»: ніжні, витончені особи, руки, не втомлені працею, високовольтна явно постановочна і наївна сексуальність — все без драми, без надриву, без суєтності, ніби вони і не спотикалися об життєві проблеми. Напевно, це все так сьогодні здається, адже ми знаємо, яким було їхнє вже минуле століття, а от яким буде наше, розкажуть (та й сьогодні розповідають) свіжі фотографії.

ЗА РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ ЖІНКИ «ОЗБРОЇЛИСЯ» ЩЕ Й ВІДБІЙНИМ МОЛОТКОМ

Посміхайтеся, незважаючи ні на що, частіше — новому дню, весні, життю, надихаючи себе.

Не здивуюся, якщо випадковий невідомий фотограф виділить з натовпу саме вас.

Ми ж зустрінемося на весняній прогулянці, і якщо буде все добре, не станемо отруювати собі життя страхом «так добре не буває», порадіємо, що наші подорожі не з категорії мрії і не з категорії дуже звичної реальності. У цьому — наша страховка, видана всіма сезонами. Отже, будемо у форматі — це так просто.