«Проблема несприйняття «іншості» є»

Те, як у Львові не відбувся «Фестиваль рівності», спричинило вибух емоцій у соцмережах – причому винних в інциденті facebook-спільнота шукає і серед організаторів, і серед радикальних «захисників сімейних цінностей», і серед влади. Нагадаємо, учасників фестивалю, що, за словами організаторів, мав на меті об’єднати людей у боротьбі з упередженням та дискримінацією, наголосити на різноманітності «сексуальності та гендерної ідентичності на основі культури», заблокували в готелі. У поліцію Львівської області надійшло повідомлення про замінування, після чого на місце виїхали оперативники, проте вибухівки не було виявлено.

За кілька днів низка організацій зверталась до міського голови Львова Андрія Садового про заборону заходу, аргументуючи це тим, що він спрямований на руйнування сімейних цінностей. Тоді згідно з повідомленнями Львівської міської ради, окружний адміністративний суд у ніч проти 19 березня ухвалив рішення про заборону 19 березня проведення усіх заходів у центрі міста задля безпеки. Бо крім громадської організації «Інсайт», що представляє ЛГБТ-спільноту України, яка в рамках «Фестивалю рівності» прагнула залучити увагу громадськості до проблем, пов'язаних з будь-якими проявами дискримінації, свої заходи у тому ж місці і в той же час хотіла проводити права громадська організація «Сокіл» на підтримку здорового майбутнього української молоді –  традиційних сімейних цінностей.

Сьогодні ж мер Львова Андрій Садовий на своїй сторінці у «Фейсбуку» висловив свою думку стосовно зриву «Фестивалю рівності», назвавши його наслідком «добре спланованої операції». Андрій Садовий зазначив, що напередодні заходу попередив голову ОДА про те, що мета провокації – міжнародна дискредитація України, і попросив вчинити усі дії в межах його повноважень, аби не допустити цього сценарію. Слава Богу, ніхто не постраждав. Є репутаційні втрати. Судове рішення про заборону проведення масових заходів обидвома сторонами біля опери було правильним. Прямі зіткнення і кров на вулицях Львова – це те, чого хотіли наші недруги», – заявив Садовий через соцмережі.

Політолог Михайло Басараб на своїй сторінці у Facebook також написав: «Не здивуюся, якщо реальні ініціатори зібрання ЛГБТ-спільноти саме у Львові і організатори їхнього переслідування одні і ті самі «таваращі». Саме ті таваращі, які як з'ясувалось, тримають всю Європу за одне місце, маніпулюючи множиною купок різномастих радикалів, рухами на захист усіляких меншин, активістами з легалізації наркоти та іншою екзотикою». У соцмережах лунало багато думок про те, що напередодні референдуму в Нідерландах було забезпечено відповідну «картинку», щоб ще більше відвернути міжнародну спільноту від українців. Зокрема, посол США в Україні Джеффрі Пайєтт через Twitter висловив жаль з приводу ситуації і наголосив на тому, що «прояви нетерпимості у Львові суперечать європейському майбутньому, заради якого українці так багато пожертвували».

КЕРІВНИК ЛГБТ-ОРГАНІЗАЦІЇ ЗРИВ ФЕСТИВАЛЮ ВВАЖАЄ СПРАВОЮ РУК ЕКСТРЕМІСТІВ

Керівник ЛГБТ-організації Insight Олена Шевченко коментує «Дню»: «Ми були готові до відстоювання своїх прав, але не були готові до того, що з нас будуть робити провокаторів». Зрив «Фестивалю рівності» організатор вважає справою рук екстремістів. Також говорить про гомофобні настрої суспільства, яке через відсутність інформації вдається до дискримінації сексуальних і гендерних меншин. А такі заходи, як «Фестивалі рівності», мали б сприяти виправленню ситуації нетолерантного ставлення до них.

Попри різні версії, психологи, з якими поспілкувався «День», кажуть про те, що проблема несприйняття «іншості» є. Практикуючий психолог, психотерапевт Марина Ведюкова говорить, що її треба виправляти на індивідуальному рівні. «На мою думку, наше суспільство ще не готове прийняти людей з нетиповою сексуальною орієнтацією. Українське суспільство відрізняється від західного своїм ставленням до сімейних традиційних цінностей та думки інших людей. Важливими є релігійні традиції та ті, що грунтуються на думці старшого покоління. В нас немає історії, традиції лояльного відношення до громадян з іншими сексуальними вподобаннями. Потрібен час для адаптації, бо ж і в Європі це відбувалося протягом довгого часу. Дуже важливою є освітня інформаційна сторона питання для роз’яснень, що люди з нетрадиційною орієнтацією нічим не відрізняються від інших. Суспільство не є повністю толерантним до неповносправних, – що ж тоді говорити про «іншість» у сексуальних вподобаннях», – говорить фахівець.

«НАШЕ СУСПІЛЬСТВО БУЛО ДЕЯКИЙ ЧАС ОБМЕЖЕНИМ У РОЗУМІННІ, ЩО ЛЮДИ РІЗНІ»

«На законодавчому рівні в нас хоч і приймаються закони про рівність, зокрема, про заборону звільнення з роботи або відмови у посаді людям з нетрадиційною орієнтацією, але це не міняє ставлення людей до цього. Все одно суспільство намагається уникати таких людей. Це стосується усіх сфер життя, і закони тут не допоможуть, поки люди не зрозуміють справжніх причин своєї нетерпимості, а це страх, сором, залежність від чужої думки тощо. Проблема у тому, що часто люди не вміють зауважувати у людині з іншими вподобаннями в першу чергу особистість з її цінностями та моральними чеснотами», – вважає Марина Ведюкова.

Психолог-соціонік Марта Пивоваренко акцентує: «Потрібно звернути увагу на стереотипність мислення суспільства стосовно цього і багатьох інших питань. Люди схильні відкидати щось дивне і незрозуміле для них. Радянський досвід, котрий вчив, що у нашій країні не існує людей з іншими вподобаннями, залишився. «Радянська людина» була наділена шаблонними ознаками, однаково поводилась. А це свідчить про те, що наше суспільство було деякий час обмеженим у розумінні, що люди різні. І така цензура ще є досі. Розуміння того, що люди можуть мати інші потреби й бажання, немає. Тому мають місце такі випадки, що люди, коли дізнаються, що їх родичі, друзі чи знайомі є представниками сексуальних меншин, відмовляються від них, намагаються лікувати їх через прагнення стандартного життя. Цей факт несприйняття сексуальних меншин змушує їх боротися за рівність своїх прав. І про це треба говорити. Тому що, чим менше сексуальні меншини і люди, які мають інші погляди, про це говорять, тим менше суспільство знає і розуміє це. Треба сказати, дуже мало людей мають достатній освітній рівень для того, щоб розуміти це явище. А рівень розвитку суспільства значно визначає те, як воно трактує те чи інше явище. Коли суспільство розуміє багатогранність Всесвіту, тоді можна говорити про його високо розвиненість…».