«Тиранів – люблять тирани»

Перший у країні пам’ятник цареві Івану Грозному планували вже за кілька днів відкрити в російському Орлі. Непримітна, на перший погляд, ініціатива губернатора і міськради з увіковічення засновника міста викликала неабиякий ажіотаж. Група містян виступила з протестом, що, погодьтеся, для нинішньої Росії — доволі нетипово. Відбувся мітинг. Понад 700 підписів зібрала онлайн-петиція, автори якої наголошують на недоречності обраного для пам’ятника місця — просто перед фасадом Орловського державного театру для дітей та молоді «Свободное пространство». Будівля, в якій розташувався театр, була зведена ще у 1799 році. Підписанти переконані, що спорудження монумента поруч із пам’яткою архітектури суперечить нормам. Крім того, щороку саме на цьому місці встановлюють новорічну ялинку. Порушує ініціатива й авторські права — ескіз пам’ятника був «запозичений» у автора, скульптора Ірини Макарової, без її відома.

Однак викладені у петиції аргументи — радше другорядні, адже встановлення пам’ятника Івану Грозному, як і все більш відверте звеличення в Росії постаті Сталіна,  насправді свідчить про поступову зміну панівної історичної парадигми. Значення цієї події виходить далеко за межі провінційного російського міста. Йдеться навіть не про історію — йдеться про сучасну Росію, російську владу та російське суспільство, а також про ті виклики, які вони ставлять перед світом.

РІДКІСНИЙ ДЛЯ РОСІЇ ВИПАДОК — ЖИТЕЛІ МІСТА ОРЕЛ ВИЙШЛИ НА МІТИНГ ПРОТЕСТУ. 18 ЛИПНЯ 2016 РОКУ / ФОТО ОЛЕСІ СУРОВИХ

ВОЛОДИМИР КРАВЦОВ: «ІВАН ГРОЗНИЙ — НАЙБІЛЬШ ЖОРСТОКИЙ, ПОХМУРИЙ, ПРОСЯКНУТИЙ КРОВ’Ю НАРОДУ ПЕРСОНАЖ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ РОСІЇ»

«Моє ставлення до Івана Грозного — різко негативне, — коментує «Дню» російський історик і публіцист, кандидат історичних наук, колишній декан історичного факультету Південно-Сахалінського державного педагогічного інституту Володимир Кравцов. — Це — найбільш жорстокий, похмурий, просякнутий кров’ю народу персонаж середньовічної Росії. Він належить до трійки найбільш зловісних російських правителів (Ленін, Сталін, Іван Грозний). Вже тільки з цієї причини про жоден пам’ятник і мови бути не може. Але є ще одна обставина. Пам’ятники такого рівня в Росії просто так не зводять — їх санкціонують зверху. Відповідно й орловська затія була схвалена у Кремлі. А це свідчить про те, що правлячі верхи продовжують курс на підтримку та звеличення постаті Сталіна, який дуже високо цінував Івана Грозного. Це надзвичайно небезпечний курс, який загрожує реставрацією практики сталінізму і сталінщини в країні. І ще один момент. Зауважте, з яким азартом відстоював ідею пам’ятника в Орлі в інтерв’ю на ТБ тамтешній губернатор Вадим Потомський. Думаю, він такий в Росії не один, і це — зловісна перспектива».

До слова, днями на прес-конференції в Москві Вадим Потомський договорився до того, що Іван Грозний свого сина не вбивав, бо той, мовляв, помер від хвороби — «по дорозі з Москви до Петербурга». Як відомо, Петербург був заснований у 1703 році, а Іван Грозний жив у 1530—1584 роках...

«Концептуальна» дискусія довкола постаті Івана Грозного, яка розгортається нині в Росії, має свої, як видається, дуже невипадкові історичні аналогії. Володимир Кравцов наводить слова Сталіна, які були сказані під час засідання Оргбюро ЦК ВКП(б) 9 серпня 1946 року і стосуються фільму Сергія Ейзенштейна «Іван Грозний» (1945). Вождь мав щодо картини певні зауваження. Далі мовою оригіналу (джерело — Сталин И.В. Полное собрание сочинений. Том 18):

«Эйзенштейн не понял того, что войска опричнины были прогрессивными войсками, на которые опирался Иван Грозный, чтобы собрать Россию в одно централизованное государство, против феодальных князей, которые хотели раздробить и ослабить его. У Эйзенштейна старое отношение к опричнине. Отношение старых историков к опричнине было грубо отрицательным, потому что репрессии Грозного они расценивали, как репрессии Николая Второго, и совершенно отвлекались от  исторической обстановки, в которой это происходило. В наше время другой взгляд на опричнину. Россия, раздробленная на феодальные княжества, т.е. на несколько государств, должна была объединиться, если не хотела подпасть под татарское иго второй раз». 

І ще уривок з розмови Сталіна з С. Ейзенштейном та М. Черкасовим 26 лютого 1947 року:

«Царь Иван был великий и мудрый правитель (...) Мудрость Ивана Грозного состояла в том, что он стоял на национальной точке зрения и иностранцев в свою страну не пускал, ограждая страну от проникновения иностранного влияния. В показе Ивана Грозного в таком направлении были допущены отклонения и неправильности. Петр I — тоже великий государь, но он слишком либерально относился к иностранцам, слишком раскрыл ворота и допустил иностранное влияние в страну, допустив онемечивание России (...) Иван Грозный был очень жестоким. Показывать, что он был жестоким можно, но нужно показать, почему необходимо быть жестоким. Одна из ошибок Ивана Грозного состояла в том, что он не дорезал пять крупных феодальных семейств. Если он эти пять боярских семейств уничтожил бы, то вообще не было бы Смутного времени. А Иван Грозный кого-нибудь казнил и потом долго каялся и молился. Бог ему в этом деле мешал... Нужно было быть еще решительнее».

Зауважимо, що нинішнім російським правителям релігія рішучості не збавляє — радше навпаки... Але не будемо відходити вбік від теми.

ЮРІЙ ШАПОВАЛ: «ПУТІН ПРИМІРЯЄ НА СЕБЕ «ЦАРСЬКИЙ ОДЯГ»

Український історик, доктор історичних наук, професор Юрій Шаповал хоча й пропонує дещо ширший погляд на Івана Грозного, але загалом з оцінками Володимира Кравцова погоджується. «Іван Грозний — це перший російський цар (не московський князь), — наголошує в коментарі «Дню» Юрій Шаповал. — З одного боку, він — один із найбільш освічених людей свого часу. Мав феноменальну пам’ять, ерудицію, сам писав тексти і навіть музику. Головна заслуга, яку йому приписують, — розширення території держави. Нагадаю, що саме за Івана Грозного були підкорені Казанське та Астраханське ханства, почалося приєднання Сибіру. Водночас Іван Грозний безумовно був тираном. Це — людина, яка намагалася все тримати у своєму кулаку. Тиранів — люблять тирани. Ідея встановлення пам’ятника Івану Грозному виглядає як цілком пропутінська. Путін править Росією 16 років. Він створив т.зв. централізовану, керовану демократію, хоча, насправді, ніякої демократії там немає, анексував Крим, ініціював масштабну провокацію, а потім і війну на сході України. Путін приміряє на себе «царський одяг». Думаю, що це пояснює інтерес до постаті Івана Грозного. Але є й інший аспект. Не забуваймо, що зробив Іван Грозний. Щоб перемогти ворогів, він розділив країну на дві частини, запровадив опричнину. Опричники — це практично чекісти ХVI століття. Символ з мітли (щоб вимітати з країни «зрадників») і собачих голів (щоб вигризати ворогів), який опричники чіпляли до коней, — це справжній чекізм, який цілком відповідає нинішній ситуації в Росії, коли «ворогів» у прямому сенсі вичищають, а «собачі голови» (в різних іпостасях) вигризають все, що хоча б віддалено нагадує про нетривалі демократичні періоди в російській історії. Мені здається, що захоплення Івана IV масовим терором, розбоєм серед населення і водночас доволі ефективна політика утримування «в кулаку» цілого суспільства резонують із тим, що відбувається в Росії сьогодні. Витоки інтересу до постаті Івана Грозного — саме тут».

На думку Юрія Шаповала, між Іваном IV та Петром І, якого можна вважати однією з ключових постатей сучасного російського історичного міфу, існує докорінна різниця. «Петро І бував «у світах», він намагався вестернізувати Росію, навчив її голити бороди і пити каву, — розповідає історик. — Іван Грозний мав абсолютно іншу політичну лінію, прагнув для Росії цілком автономного існування. Його тип правління, стилістика державного керівництва (хоча і з певними застереженнями) загалом доволі близькі до путінських. Свого часу Путін сказав, що тяга до централізму — в генетичному коді росіян. Якби люди, які ініціювали встановлення пам’ятника, не вловили «флюїди» згори, не знали, що це імпонуватиме керівництву, вони у жодному разі не виявили б згаданої ініціативи. Вочевидь, підтримка нагорі існує. Йдеться про ще один з елементів «цементування» Росії довкола її нинішніх політичних та ідеологічних цінностей».

Чи то під впливом протестів, чи то (ймовірніше) за сигналом згори встановлення пам’ятника в Орлі вирішили відкласти. Якщо раніше монумент планували відкрити вже 3 серпня — до дня заснування міста, то нині йдеться про вересень. Днями губернатор Орловської області зустрівся з прихильниками і противниками встановлення пам’ятника. За результатами зустрічі було ухвалено рішення провести соціологічне опитування щодо необхідності увіковічення Івана Грозного в Орлі, а також щодо місця розташування пам’ятника. Такий нечуваний для нинішньої Росії «демократизм», вочевидь, також свідчить про знаковість події. Культ Сталіна в Росії нині відновлено фактично офіційно. Чи з’явиться вслід за ним культ Івана Грозного?