Про відповідальність російської еліти

«Мы дети вечности и дня, грядущего и прошлого родня»

Давид Самойлов

Викликам епохи глобальних трансформацій, які своєрідно відображаються у світогляді жителів Росії і є значущими для сучасних «масових спільнот», необхідна адекватна відповідь. У цьому переконаний Геннадій БУРБУЛІС — «сірий кардинал» Росії періоду першої каденції президентства Бориса Єльцина й найвпливовіша людина з його соратників. Саме йому, зокрема, світ зобов’язаний безкровним розпадом «радянської тоталітарної імперії» — Бурбуліс був ініціатором Біловезьких угод, є автором ключової формули: «Союз СРСР як суб’єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування». У липні 1991 року Бурбуліс стає Державним секретарем Росії — єдиний в новій історії з такою посадою. Разом із президентом — головою уряду Єльциним формував «уряд реформ», що здійснив перехід від адміністративної до ринкової економіки за планом Єгора Гайдара.

Зараз він є президентом гуманітарного та політологічного центру «Стратегия», розробляє разом із колегами нове вчення — політософію і керує заснованою ним Школою політософії «Достоинство». «В умовах найнебезпечнішої соціальної хвороби сьогодні — масового конституційно-правового нігілізму, а також деформації демократичних цінностей та процедур, необхідним є втілення в життя принципів меритократії», — говорить він. Бурбуліс визначає професійну політику як вищий вид творчої діяльності, а політософію як політичну мудрість, як «конституційно-мерітократичний гуманізм ХХI століття», в якому гідність людини є базовою цінністю як в морально-духовному, так і в політико-правовому просторі. Доброчесність, професіоналізм, працьовитість і відповідальність можуть і мають бути визначальними якостями політичної еліти. На тлі актуальних світових тенденцій — риторики Трампа, агресії Путіна, напруги в Європі — ці ідеї звучать особливо актуально.

«День» розпочав розмову з Геннадієм Бурбулісом з найважливішого і переломного рішення в ХХ столітті – «розвалу СРСР». Продовження розмови – про виступ путчистів як «політичний Чорнобиль радянської тоталітарної системи» – в №147, 18.08.2016 р.

«НЕМИНУЧИЙ РОЗПАД РАДЯНСЬКОЇ СИСТЕМИ БУВ ВІД ПОЧАТКУ ЗАКЛАДЕНИЙ У ДОБУ ЇЇ ФОРМУВАННЯ»

— Як сьогодні оцінює для себе події в Біловезькій Пущі людина, що «розвалила СРСР»? Чи вважаєте ви те, що сталося, закономірністю?

— «Розвал СРСР» — формула поширена, але не адекватна. Так думають і говорять люди, які не володіють культурою пам’яті й безвідповідально ставляться до сьогодення й майбутнього. У грудні 1991 року радянської імперії де-факто вже не існувало. Михайло Горбачов, номінально залишаючись президентом, реально вже нічим не управляв, жоден орган влади радянської системи не функціонував. Була скасована Рада міністрів СРСР, а 5 вересня припинив своє існування З’їзд народних депутатів СРСР. В умовах спустошеної й розореної економіки був сформований Міжреспубліканський економічний комітет, але цей та інші заходи були не стільки продуманим планом трансформації імперії, що розпадається, скільки вимушеними явочними діями з незрозумілою перспективою й абсолютно не відрегульованими повноваженнями.

Якщо звернутися до історичних витоків, то неминучий розпад радянської системи був від початку закладений в роки, дні й години її формування. П’ять років, з 1917 до 1922 року, Росія переживала найстрашніший «референдум» у своїй історії у формі братовбивчої Громадянської війни, яка завершилася кривавою перемогою більшовиків і на цій основі створенням Союзу РСР чотирма республіками.

БУРБУЛІС ПРО «УКРАЇНА INCOGNITA» З БІБЛІОТЕКИ «Дня»: «ЦЯ КНИГА ДЛЯ МЕНЕ — ВІДКРИТТЯ, ДУЖЕ КОРИСНЕ ДЛЯ СВІТОГЛЯДУ. У НІЙ Є ДУХ, ЦІЛІСНІСТЬ, І ВОНА НЕСЕ ВЕЛИКЕ СМИСЛОВЕ НАВАНТАЖЕННЯ ПРО УНІКАЛЬНИЙ ІСТОРИЧНИЙ ШЛЯХ УКРАЇНИ. ПЕРЕКОНАНИЙ, ЩО ВОНА ОБОВ’ЯЗКОВА ДО ПРОЧИТАННЯ НЕ ЛИШЕ ДЛЯ УКРАЇНЦІВ, А Й ДЛЯ РОСІЯН — У ПЕРШУ ЧЕРГУ» / ФОТО АНАСТАСІЇ РУДЕНКО

Країна десятиліттями знемагала від насильницького управління, вся система була протилежна базовим цінностям людського життя й справедливого світоустрою. Диктатура КПРС — «ордена мечоносців» — реалізовувалася в різних формах прямого насильства й беззаконня. За багато років тоталітарна держава була виснажена гонкою озброєнь, боротьбою за вплив на світовій арені, за поширення за будь-яку ціну комуністичної утопії (квазі-релігії) на всій земній кулі. В умовах геронтократії й фізичного виснаження імперії «перебудова» стала життєво необхідною. Вона відповідала корінним інтересам більшості людей радянського соціуму. Історично потреба в перебудові, реформах і радикальному оновленні впродовж десятиліть формувалася багатьма творчими відповідальними людьми на місцях, зокрема дисидентами — борцями з режимом, Андрієм Сахаровим та іншими гідними людьми. Але така Перебудова не врятувала СРСР від розпаду. Передусім тому, що вона була непослідовною, компромісною й нерішучою. У Горбачова і в цілому у радянського керівництва не було виразного розуміння того, що соціалістичний світогляд і пов’язана з ним система влади й управління нежиттєздатні, а внутрішній зміст радянської імперії з її жорстокими злочинами перед власним народом, з її примітивною й агресивною доктриною боротьби двох систем був від початку приречений. Зльоти й безумовні науково-технічні та культурні досягнення радянської імперії не відміняють трагічної суті нашої історії, яку політософськи я визначаю системною антропологічною катастрофою.

Зрештою, Горбачов, стверджуючи, що ми «створимо оновлений справжній соціалізм» глибоко й трагічно помилявся. Стан економіки в країні був катастрофічним, у союзних республіках зароджувалися конфлікти на національному грунті. З’їзд народних депутатів СРСР, який ми спочатку сприймали як першу в радянській історії можливість для мислячих і відповідальних людей реальної участі в державному управлінні, не приймав рішень, зволікати з якими було згубно для країни. І в усьому цьому я бачу історичні передумови неминучого розпаду Радянського Союзу.

«ВІДБУВАЄТЬСЯ РЕСТАВРАЦІЯ ІМПЕРСЬКОСТІ В УМОВАХ ВІДСУТНОСТІ ІМПЕРІЇ ЯК ТАКОЇ»

— Зараз імперські амбіції застять очі політичній еліті РФ. Що різко контрастує з вашою політикою — свого часу ви поставили право народів на самовизначення і їхню територіальну цілісність в основу. Як ви вважаєте, чи може Росія модернізуватися?

— Я вважаю точнішим визначенням «імперський синдром», а не «імперські амбіції». Амбіції — це коли бажання затверджувати свій вплив і свої інтереси спирається на щось якісне й змістовне, а синдром — це діагноз. Відбувається реставрація імперськості в умовах відсутності імперії як такої. Росія досі перебуває у стані глибокої й системної трансформації всіх сфер життєдіяльності держави й суспільства. Найхарактерніша ознака сучасної Росії — вона є країною середнього рівня розвитку й за багатьма показниками деградує, але з нездоровою поведінкою у державній політиці.

Чи може Росія модернізуватися? Безумовно — і в цьому полягає моя конституційно-меритократична віра. Ключова відповідальність сьогодні лежить на інтелектуальній і політичній так званій еліті. Так званій тому, що справжня еліта — це провідний шар суспільства і держави, що чітко й відповідально визначає стратегію розвитку країни. А ми зараз маємо справу з «явочною» елітою, яка за багатьма параметрами не сформувала образу найближчого майбутнього й постійно приймає рішення, неадекватні сьогоднішній політичній культурі та глибинним інтересам країни. Як так сталося? Це питання тієї самої реставраційної тенденції й вимушеної лояльності більшості населення. У великого Гегеля є таке визначення, дуже корисне для розуміння нашої ситуації: «Заштопана панчоха краща за розірвану, але не так зі свідомістю». Свідомість заштопана — це хвороба й велика біда. Щоб оздоровити покалічену свідомість народу, особливо «явочної» еліти, необхідна довга й копітка робота.

І цю необхідну цілющу діяльність 25 років тому ми розпочали. Я переконаний, що і у Росії, і в України є гідне майбутнє. Сформувалися нові покоління, здатні до якісно нових перетворень. І нехай нас надихає заключна максима з вірша Булата Окуджави про почуття власної гідності: «Что б там тьма и зло ни пророчили, кроме этого ничего не придумало человечество для спасения своего».

Продовження розмови з Геннадієм Бурбулісом про силову спробу збереження Радянського Союзу членами ДКНС 19-21 серпня 1991 року - читайте у матеріалі "Про відповідальність російської еліти-2".