Контрактники є. Чи є професійна армія?

З 2014 року, коли розпочалася агресія Росії, Україна живе від мобілізації до мобілізації. Їх наша країна пережила вже шість. Разом з тим постійно тривають розмови про необхідність створення професійної армії. Для багатьох поняття «професійна армія» асоціюється з поняттям «контрактна армія». Щоправда, так само як «нова поліція», на підготовку якої відведено два місяці, далеко не завжди проявляє свій професіоналізм, так і контрактну систему не завжди доцільно ототожнювати з професіоналізмом.

Проте не можна не відзначити, що дійсно на третьому році війни українські військові у досить стислий проміжок часу таки навчились воювати. І це при тому, що до 2014 року армія не просто перебувала в занепаді, а й у суспільстві Збройні сили дедалі більше асоціювалися з ефемерним терміном із радянських часів. Сьогодні не можна не зробити акценту на тому факті, що українська армія кілька років протистоїть російській навалі в перманентних боях. Це той досвід, який мають далеко не всі армії Євросоюзу.

В середу Президент Петро Порошенко прийняв доповідь міністра оборони Степана Полторака і начальника Генштабу ЗС України Віктора Муженка про завершення процесу звільнення в запас військовослужбовців у межах шостої хвилі демобілізації. На зустрічі пролунали цифри і тенденції, пов’язані з ситуацією в складі ЗСУ. Президент зазначив, що «відсьогодні жодного мобілізованого на фронті, в зоні АТО немає. І ЗСУ повністю мають бути забезпечені добровольцями, воїнами-контрактниками, добре підготовленими, вмотивованими, навченими і забезпеченими». І додав: «За цей час українське військо пройшло велику відстань. Сьогодні ми маємо якісно нові Збройні сили України». Таку тенденцію глава держави пов’язує з Мінськими домовленостями — давня мантра, яка начебто має виправдати підписання Мінська-2. Щоправда, саме протягом трьох діб після підписання цього документа ворог зайняв Дебальцеве. Ситуація виглядала так, наче Кремль взяв рівно стільки, скільки йому було потрібно — основну територію вугільного басейну та ключові транспортні вузли.

ФОТО РЕЙТЕР

Проте армію 2014 і 2016 років порівнювати складно. Вона справді змінилася, хоч і зараз деякі експерти висловлюють критичні думки щодо вірності обраної стратегії в реформуванні Збройних сил. На початку вересня Порошенко заявив, що «українська армія вже на 75% контрактна», крім цього, «поточного року 50 тисяч українських добровольців записалися до Збройних сил».

Наскільки ефективним є курс реформування ЗСУ, «День» поцікавився в експертів та військових.

«ЕВОЛЮЦІЇ В КЕРІВНИХ ЛАНКАХ УКРАЇНСЬКОЇ АРМІЇ НЕ ВІДБУЛОСЯ»

Михайло «Polyglot», офіцер ЗСУ:

— Ситуація зі Збройними силами дуже гарно виглядає в офіційних заявах, але на практиці не все так райдужно. Це небезпечна ілюзія, яка в пересічного громадянина викликає враження, що проблему розв’язано. Так, деякі позитивні зрушення відбулися, наприклад у питанні речового та грошового забезпечення. Але в усьому іншому я не спостерігаю нічого доброго. Найголовніші зміни мали б відбутися в найвищій керівній ланці військового командування. Їх не відбулося. У воюючій армії робиться акцент на виконанні таких дій, які не використовують досвіду останніх двох років війни. До навчальних планів жодних із цих уроків не внесено. Таким чином, у навчальних центрах військових готують за програмою країни, яка не збирається ні з ким воювати. Їхні сценарії абсолютно відірвані від реальності. Зараз піднімають голови ті офіцери, які 2014 року не приймали жодних рішень або, навпаки, приймали злочинні рішення, які дались нам великою кров’ю. Щодо цих людей не розпочато жодне з розслідувань, і вони не тільки залишилися на тих самих посадах, а й дехто з них отримав підвищення. Це пахне кумівством. Це моя думка як військовослужбовця, котрий прийшов на війну 2014 року і пройшов шлях від солдата до офіцера. Тож я з певністю стверджую, що еволюції в керівних ланках української армії не відбулося.

«В АРМІЇ НЕ МАЄ БУТИ ВЕЛИЧЕЗНОГО ВІДПЛИВУ КАДРІВ ВНАСЛІДОК ДЕМОТИВАЦІЇ»

Валентин БАДРАК, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння:

— Поняття контрактної армії абсолютно неадекватне армії професійній. Армію можна буде вважати професійною тоді, коли ми побачимо, що понад 50% солдатів та сержантів із бойового складу будуть тими контрактниками, які відслужили три і більше років. Тоді ми можемо говорити, що це є ознакою професійної армії. В армії не має бути величезного відпливу кадрів внаслідок демотивації. А коли в нас у вересні з’являється ветування Президентом Закону про можливість контрактників звільнятися, то це означає, що існують проблеми саме з мотивацією. Частина цих контрактників є тими, хто хотів би розірвати контракт, але не може цього зробити через згадане президентське ветування. Тобто людей утримують штучно, внаслідок чого й виникають такі показники щодо кількості контрактників.

Коли ж говорити про самих контрактників, то причиною високого набору на контракт є не так прагнення хлопців служити, як умови економічної кризи в країні, яка спонукає юнаків йти в армію. Тому держава робить розрахунок на те, що молодим людям, які відслужили строкову службу, пропонується залишитися в ЗСУ за контрактом, адже вдома на них не чекає робота, і перспектив немає. Це не якісна мотивація, адже людина просто перебуває в ситуації безвиході і сприймає контрактну службу як певний перехідний період, а не як своє свідоме покликання з відповідною мотивацією до набуття досвіду і росту. А останнє і є внутрішньою мотиваційною базою для формування професіоналізму.

Безумовно, для мобілізації сил зараз необхідні різні інструменти для того, щоб швидко сформувати оборону. Але в стратегічній перспективі згадані методи не є ефективними для формування професійного війська. Як казав педагог Антон Макаренко, тут потрібні перспективні лінії, тобто необхідно показати солдатові чи сержантові його майбутнє, його вигоди, його перспективи, так само як і перспективи для його рідних, адже йдеться про небезпечний фах з високими ризиками для здоров’я та життя. Рання пенсія, пільгові умови для отримання житла, тобто те, що ми завжди називала мотиваційним пакетом. Є низка адміністративних можливостей, яких держава поки що не використовує.

Нам відомо, що є некомплект у зоні бойових дій. Цей некомплект свідчить також про певні демотиваційні моменти і помилки в розвитку армії майбутнього. Утримувати, з одного боку, величезне військо численністю в майже 250 тисяч людей, на яке йдуть кошти, в тому числі, й із бюджету на переозброєння, а з другого — говорити про контрактне військо, — це означає не професіоналізацію, а штучну професіоналізацію.

Потрібно створювати професійне ядро з людей, які перебувають безпосередньо в зоні бойових дій. Я погоджуюся з тим, що необхідно здійснювати ротацію, щоб саме бойовий досвід отримували якомога більше військових. Адже, таким чином, у разі масштабної агресії у нас буде досить потужний резерв із відповідним досвідом, а не теоретичним уявленням. Необхідно з цих людей, користуючись відносною передишкою, створювати професійне ядро армії. Треба також переформатувати численність війська, адже така кількість військових не може бути професійною. Потрібен акцент на якості й комплекті.