«Будемо пити таблетки і помирати вдома»

За один лише день з вимогою не забирати його із села підписалися 630 жителів Ветел, 108 — Невіра, 162 — Гірок, 32 — Люботина, 80 — Мукошина, але на людей ніхто просто не зважає. Є міністерська вказівка скоротити ліжко-місця відповідно до кількості населення — і крапка. Як добиратимуться люди за 50 кілометрів до районної лікарні в Любешові, в якій також скорочують ліжко-місця, нікого не цікавить.

Кілька років тому, коли в українській медицині розпочалися чергові реформи, Волинська область чи не єдиною в Україні взяла курс на допомогу амбулаторну, так зване зміцнення первинної ланки. Невеликі дільничні лікарні, які десятиліттями цілком задовольняли своїм рівнем допомоги покоління селян, було ліквідовано. Натомість створюються амбулаторії сімейної медицини, що на практиці можна побачити навіть у Луцьку. Амбулаторії облаштовують у мікрорайонах міста, наближаючи, як вважають, допомогу до людей. Нині я щодня бачу зі свого вікна, як активно освоюють кошти на реконструкції приміщення колишньої бібліотеки в амбулаторію в нашому мікрорайоні. Будівельники просто вилизують споруду і подвір’я біля неї. Але наш дільничний терапевт каже, що не варто радіти: так, вона тепер буде слухати пацієнтів не в поліклініці, а в амбулаторії, але аналізи, обстеження у лікарів вузької спеціалізації— за всім цим знову до поліклініки. Тобто шалені кошти вкладають у будівлю, але аж ніяк не в поліпшення та розширення медичних послуг.

Ветли, одне з найбільших за кількістю населення сіл на Волині, також має шикарну, іншого слова не добереш, будівлю власної лікарні. Приміщення тільки й здали 2014 року за сприяння іменитого земляка, тоді народного депутата Адама Мартинюка. Місцева дільнична лікарня обслуговувала мешканців кількох сільрад, широкий загал людей. А як таки прикрили стаціонарне відділення в сусідній Великій Глуші, пацієнти за допомогою також пішли у Ветли. Сюди ближче, є лікарі, яких тільки хвалять. У день, коли я телефонувала у Ветли, прийом пацієнтів у ще діючому терапевтичному стаціонарі й в амбулаторії вела Іванна Костюк (її чоловік-лікар перебував у відпустці). До обіду вона прийняла 38 осіб, серед них були і просто важкі, і вкрай важкі, і «хроніки», і дітки на вакцинацію. Каже, що і вона сама як завідувач терапевтичного відділення, і ще дев’ять працівників отримали попередження від головного лікаря Любешівської райлікарні про звільнення через закриття відділення. Двом кухарям і пралі запропонували роботу в Любешові, але за 50 кілометрів, зрозуміло, туди ніхто не наїздиться. Отож з 1 січня стають безробітними. Люди ж закриття стаціонарного відділення сприйняли як крах надій, забирання того останнього, що ще мали в селі, і це без перебільшення.

Ветлівський сільський голова Любов Павлік була відверто засмученою, бо людський розпач і їй передається. Уявити лише: сучасна будівля з усім необхідним — і стоятиме в запустінні?! Навіть попередня влада розбудовувала, а ця тільки закриває і скорочує, кажуть люди. Лікар Іванна Костюк пропонувала різні варіанти зміни призначення приміщення: реформувати у відділення реабілітаційне, геріатричне... Все впирається в чинні штатні розписи та ліжко-місця, кількість яких збираються зменшити. А йшлося ж про те, щоб гроші на лікування «ходили» за людиною. Тоді пацієнт обирав би, де йому краще нададуть допомогу: у Ветлах, Любешові чи Луцьку. У Луцьку так само на лікарняне ліжко «не пробитися», Любешівська ж лікарня, хоч і є районною, відстає в розвитку. Нещодавно я в ній побувала: тут ніби застиг час. Приміщення без ремонту, у відділеннях немає гарячої води, потекли холодильники, а головне, як засвідчила комісія з райдержадміністрації, два роки припадає пилом у підвалі сучасний рентгенапарат, придбаний за великі гроші, бо... не роблять ремонту в призначеному для нього приміщенні.

Ветлівський сільський голова Любов Павлік каже, що люди все одно боротимуться за збереження своєї лікарні. Аж надто доцільно скоротити в районі 30 ліжок? У Ветлах скоротіть не 15, а 5 чи 10. В обіцянки, що пацієнтів рятуватиме «Швидка допомога», не вірять. У Великій Глуші закрили лікарню, поставили цілодобовий пост «Швидкої». І був випадок, що вона сама, перебуваючи від хворого за 300 метрів, не встигла, молодий чоловік помер. Бо виклик іде не у Глушу, а в Луцьк... І лише звідти — вже у Глушу. Так у нас нареформували медицину.

Натомість у Ветлах обіцяють денний стаціонар. Та якщо когось із місцевих на лікування рідні доставлять коником чи машиною, то із сусідніх сіл, які завжди знаходили рятунок у Ветлах, люди просто не доберуться. Інакше, як залишеними напризволяще, люди в цій поліській глибинці себе не відчувають.