Лондон і «українське питання»

Президент України Петро Порошенко у своєму виступі у британському Королівському інституті міжнародних відносин (Chatham House) висловив вдячність Сполученому Королівству за підтримку і солідарність з нашою державою. При цьому він наголосив, що «це не лише наша боротьба проти російської агресії і «умисного привласнення території», це наша спільна боротьба за майбутнє Європи і майбутнє Вільного Світу, який заснований на «силі права», а не «праві сили».

Український Президент, який здійснює дводенний офіційний візит до Великобританії, досить вдало процитував відомих британських прем’єрів. На початку промови Вінстона Черчилля, який у січні 1940 року на ранньому етапі Другої світової війни заявив: «Кожен з них сподівається, що якщо він достатньо погодує крокодила, той з’їсть його останнім. Всі вони сподіваються, що шторм минеться, перш ніж прийде їх черга стати його поживою. Але я боюся, я дуже боюся — шторм не минеться. Він бушуватиме, він ревітиме, все більш голосно, все більш широко». За словами Порошенка, такі слова британського прем’єра є очевидними і правдивими і сьогодні. І тепер, як тоді Сполучене Королівство, є Україна і є  крокодил, якого дехто, якщо не багато хто, охоче б нагодував удосталь сьогодні, щоб убезпечити своє завтра.

Український Президент наголосив, що Росія не вірить у такі речі, як демократія та права людини, а — в «світове домінування» та «зони впливу», і при цьому вона не грає за правилами.

Треба звернути увагу на досить непогану аргументацію глави держави на корить підтримки України.

«По-перше, — сказав він, — зараз немає «зіткнення цивілізацій», як про це говорить Росія, а є зіткнення світу правил та світу грубої сили. Ми, українці, зробили вибір на користь світу правил — і нас за це карають», — наголосив Порошенко.

По-друге,  Україна є інвестицією у безпеку всіх, а успішною вона може стати лише за допомоги своїх союзників.

По-третє, Україна — це тест на те, чи дійсно Захід занепадає (як стверджує Росія).

В-четверте, Україна є безцінним активом у сфері ядерного нерозповсюдження.

Якщо про гарантії Будапештського меморандуму для України забудуть, то який урок візьмуть для себе нації, які роздумують над тим, щоб стати ядерними? — риторично запитує Президент.

В-п’яте, Україна — боєць, який щорічно витрачає на оборону 5% ВВП — більше, ніж деякі члени НАТО. Це єдина армія, яка не лише зіткнулася з російською агресією, а й здатна її ефективно стримувати.

Порошенко також наголосив, що для перемоги над агресією потрібно бути сильними та об’єднаними. І необхідна тверда підтримка реформ в Україні. «Ми  також потребуємо санкцій проти Росії. Не вірте тим, хто каже, що санкції не приносять нічого. Перш за все: менше вбитих українців — це не «нічого». По-друге: якби не було санкцій, російські танки стояли б набагато глибше в Європі. Путін почав свою «кампанію» в Україні з відчуття безкарності. Через санкції і готовність України боротися зараз він відчуває невпевненість і має закінчити відчуттям неминучої реакції Заходу. Світові агресори повинні знати: вони будуть притягнуті до відповідальності за свої злочини», — наголосив Президент.

Завершив свій виступ глава Української держави словами іншого британського прем’єра Маргарет Тетчер, відомої як «залізна леді»: «Причиною війн є не накопичення озброєнь. Вони стаються, коли агресор вірить, що може досягти своїх цілей за прийнятну ціну».

На нашу думку, виступ Президента міг би бути значно посилений зверненням до історії «українського питання» для Сполученого Королівства. Дуже доречним було б нагадати виступ відомого британського журналіста Ланселота Лоутона, який 82 роки тому вважав, що  для британської полiтики на Сходi вкрай необхiдно було включити Україну в систему Захiдної Європи. «Незалежна i автономна Україна, — писав вiн, — необхiдна для європейського економiчного прогресу i свiтового миру».  Про це він заявив 29 травня 1935 р. в примiщеннi Палати Громад парламенту Великобританiї, де за iнiцiативою Англо-українського комітету вiдбулися публiчнi слухання, присвяченi ситуацiї навколо України. Тоді Ланселот Лоутон виступив iз доповiддю, яка мала промовисту назву «Українське питання» i згодом була опублiкована вiд iменi комiтету. Відповідаючи на запитання, якою має бути позицiя Великобританiї, він сказав наступне: «Наша позицiя має бути такою самою, що й в українцiв. Ми повиннi стояти на боцi України i на боцi кожної держави, яка готова допомогти їй на прийнятних для неї умовах. Інакше кажучи, ми повиннi прагнути того самого рiшення, якого бажає сама Україна. І я переконаний, що це так само в наших iнтересах, як i в її».

Про цей виступ неодноразово писав у своїх публікаціях «День» і він навіть був використаний епіграфом для нашої книги «Сила м’якого знака». І як відзначала головний редактор Лариса Івшина, Україна має бути вдячна видатним людям Великобританії — Ланселоту Лоутону, а також Гарету Джонсу, який один із небагатьох, хто в 1930-ті роки ХХ ст. намагався донести світу святу правду про голодомор в Україні. 

У другій половині дня Президент зустрівся із лідером фракції правлячої Консервативної партії Девідом Лідінгтоном, головою «групи дружби» у зв’язках з Україною у британському Парламенті сером Джеральдом Говартом та головою Комітету Парламенту у закордонних справах Кріспіном Блантом. Під час спілкування з депутатами він закликав Сполучене Королівство лібералізувати візовий режим для українців. Президент привітав рекомендації Комітету Палати громад Парламенту Великобританії щодо необхідності продовження режиму санкцій проти РФ.

На момент підготовки номера не було відомо про результати переговорів українського Президента з британським прем’єром Терезою Мей. Як про це вже повідомило «Дню» Посольство Великобританії в Україні: «Сторони обговорять стан і перспективи двосторонніх відносин, в той час як наші країни відзначають 25-ту річницю встановлення дипломатичних зв’язків. Окрім того, вони обговорять питання європейської безпеки, наші зобов’язання щодо підтримки суверенітету України за умов російської агресії, а також програму українських реформ».

КОМЕНТАРІ

Микола БЄЛЄСКОВ, аналітик Iнституту світової політики, Київ:

— Візит Президента України Петра Порошенка до Великобританії і справді є унікальною нагодою, щоб поглибити відносини із одним з ключових гравців Євроатлантичного простору. Виступ же у Королівському інституті міжнародних відносин є чи не найкращою можливістю мобілізувати інтелектуальну еліту Сполученого Королівства задля реалізації спільних цілей і завдань.

Необхідно відзначити, що Президент України підготував доволі переконливу і аргументовану промову, в якій до того ж він неодноразово цитував провідних державних діячів Великобританії. Однак, як показує політика офіційного Лондона, британський істеблішмент не треба переконувати у необхідності протидіяти загрозі із боку Росії, в тому числі через збереження режиму санкцій, а також нагадувати про критичну важливість внутрішніх реформ в нашій державі. Великобританія поряд із країнами Центрально-Східної Європи була від самого початку конфлікту із РФ беззастережно на стороні України, а також щороку виділяє мільйони фунтів стерлінгів для підтримання перетворень в середині нашої держави майже у всіх ключових сферах.

Тому все таки краще було б, щоб очільник нашої держави зосередив увагу більше на тому, наскільки важливо для Великобританії і далі продовжувати проводити активну політику на міжнародній арені, незважаючи на процес виходу із ЄС. Бажано було б нагадати, що в сучасному світі транснаціональних загроз закритися в собі не є виходом, в тому числі і для офіційного Лондона. І лише спільною активною політикою такі країни як Великобританія та Україна можуть ефективно протидіяти усьому спектру загроз, які постали на сьогодні перед демократичними країнами Європи, в тому числі це стосується і агресивної політики РФ.

Богдан ЦЮПИН, журналіст, Лондон:

— Поки що конкретної реакції на візит українського Президента немає, оскільки він повноцінно відбувається тільки зараз у другій половині дня. Але можу сказати, ті люди у Британії, які стежать за міжнародною політикою і за подіями у тій частині світу, були дуже зацікавлені в тому, щоб почути конкретно з перших уст від Президента України про оцінку ситуації і його розуміння, що робити далі. Перше, що підхопили британські ЗМІ в результаті повідомлень про його виступ у Королівському інституті міжнародних відносин, — що для України дуже важливо мати міжнародну підтримку. І щоб Україна була успішною, їй потрібна допомога включно з військовою, а також тиск на Росію.

Дуже важливим чинником було те, що Порошенко виступав англійською мовою і зібрав тут у Chatham House велику авдиторію. Зі своїх розмов, я зрозумів, що йому вірять і сприймали його слова, як щирі заклики допомоги Україні зокрема його пояснення, якби не Україна, то російські танки були б уже набагато глибше на території Європи. Я думаю, це у Лондоні розуміють. 

Я думаю, що, насамперед, люди, які стежать за внутрішньо українською ситуацією, від Порошенка хочуть чути про боротьбу з корупцією. Вони чудово розуміють, що війна це дуже страшно, але Україна не може виграти, якщо її будуть грабувати самі посадовці, пов’язані з владою злочинні підприємці. І такі люди вважають, що це важливіше, ніж надання летальної зброї, про що часто кажуть у Києві. І Порошенко, будучи вправним політиком, говорив усе, що хотіли від нього почути. Він запевняв, що справді хоче боротися з корупцією і робить усе, що може. Очевидно, що тут, як і самі українці, хочуть бачити більших результатів у цій сфері, бо розуміють наскільки це важливо для України, а отже, і для Європи загалом. Та й сам Порошенко наголошує на важливості того, що відбувається в Україні для Європи і решти світу.

Я говорив з британським парламентарієм, який був на тридцятихвилинній зустрічі з українським Президентом. На мою думку, всі депутати, які прийшли на зустріч, розуміють, що Британія має відповідальність за зобов’язання перед Україною як країна-підписант Будапештського меморандуму. Британські депутати визнають і підтримують суверенітет та територіальну цілісність України. Інше питання, як ці зобов’язання впровадити в життя. І тут виникає колізія, яка полягає в тому, що один з підписантів Будапештського меморандуму, а саме Росія виявилась не просто стороною, що не шанує свої зобов’язання, а відверто їх порушує. Тому виникає ситуація, чи дилема, як мені сказав цей депутат, чи готові західні країни протистояти Росії і як далеко вони готові заходити у конфлікті з Росією. Для багатьох західних політиків, враховуючи британських, на відміну від Путіна, який не боїться війни, це загалом надто серйозні речі, на які вони не можуть просто піти. Тому, думаю, насамперед вони будуть задіювати всі можливі риторичні аргументи, заяви, дипломатичний тиск, санкції. Але на такі кроки, на які пішов Путін, Захід легко не піде.