Вірменія: зміна орієнтації?

Днями до Вірменії прибула з візитом делегація Комітету з оборони й безпеки Ради Федерації Федеральних зборів Росії, яка обговорила питання, пов’язані з умовами розквартирування військових частин і підрозділів 102-ї російської бази у Вірменії.

Цього ж дня посол США у Вірменії Джон Хефферн підписав договір з МЗС про співпрацю Міністерства оборони США та Служби національної безпеки Вірменії «зі сприяння у сфері прикордонної безпеки та припинення поширення зброї масового ураження».

Як відомо, охорону вірменських кордонів здійснюють прикордонні служби Росії, й вірменсько-американський договір на цьому тлі виглядає дивно. Тим паче, що він спрямований на «припинення спроб транспортування зброї масового ураження, незаконного перевезення матеріалів і технологій».

Чи пов’язано це з розвитком подій довкола Ірану? Навряд чи, тому що у відносинах США з Іраном, судячи з усього, намічається прогрес — Іран погодився допустити інспекторів на ядерні об’єкти та заговорив про «прорив».

Цікаво, що «перехресна» допомога Росії й США для Вірменії відбувається після виборів, які ознаменувалися тим, що вперше було заявлено про альтернативу курсу Вірменії на Росію. Навіть російські ЗМІ стверджують, що у Вірменії перемогла проєвропейська партія Сержа Саргсяна. А підтримувана Путіним «Процвітаюча Вірменія» ніяк не може переконати Сержа Саргсяна віддати їй посаду прем’єра або спікера.

Ще задовго до виборів у Вірменії було очевидно, що політичним силам доведеться чітко заявити про свою орієнтацію.

Продовження термінів дислокації російської бази у Вірменії набуло ефекту, зворотного передбачуваному. Дмитро Медведєв, приїхавши у серпні 2010 року до Єревана, мав підтвердити, що Вірменія — форпост Росії. Але продовження термінів дислокації бази було сприйняте багатьма у Вірменії як цинічний крок, викликало відторгнення й публічну дискусію щодо того, чи має Вірменія альтернативу.

Судячи з усього, відторгнення виявилося настільки потужним, що навіть правляча Республіканська партія Вірменії почала робити жести в бік Європи. Більше того, Серж Саргсян з трибуни Ради Європи в червні 2011 року фактично заявив, що Вірменія рухатиметься до Європи.

Серж Саргсян, мабуть, збирається розділити зовнішньополітичну орієнтацію — вирішувати питання безпеки з ОДКБ і Росією, а в економічному плані інтегруватися в ЄС. Наскільки це ймовірно, покаже час, проте очевидно, що Росія не мовчатиме й не віддасть того, що вважає своїм у Вірменії.

Але й у Вірменії мовчати не будуть — Арам Саркісян уже заявив, що виходить з Вірменського національного конгресу через проросійську позицію АНК. Раніше на з’їзді «Вільних демократів» також було заявлено про необхідність переглянути васальні відносини з Росією. Приблизно те саме було заявлено партією «Спадок».

Якщо додати до них Республіканську партію Вірменії, вийде, що в «проросійському блоці» залишилися Роберт Кочарян з партією «Процвітаюча Вірменія» та Левон Тер-Петросян із залишками Вірменського національного конгресу.

Lragir, Вірменія, 28 травня 2012 р., переклад ІноЗМІ