Про «молодих політиків»

Вибух біля офісу телеканалу «Еспресо» — двоє загиблих, троє поранених, включаючи народного депутата Ігоря Мосійчука та політолога Віталія Балу. Загинули охоронець Мосійчука Руслан Кушнір та місцевий житель, який виявився капітаном поліції, Михайло Мормель. Жахлива трагедія, яка доповнює перелік кровавих терактів в столиці України. Це дійсно виклик для правоохоронної системи, адже якщо армія стримує російського агресора на сході, то не менш важливим є тил країни, де безпека громадян, як показує практика, потребує більшої уваги і захисту. З цього почалася наша телефонна розмова із позафракційним народним депутатом Остапом ЄДНАКОМ. Звичайно, в інтерв’ю ми обговорили і інші актуальні й важливі питання, зокрема протести біля парламенту, вимоги мітингувальників, молоде покоління в політиці, діяльність екс-президента Грузії Міхеїла Саакашвілі в Україні.

«ВАЖЛИВО ОЦІНЮВАТИ ТРАГІЧНИЙ ВИПАДОК З ВИБУХОМ КОМПЛЕКСНО»

— Пане Остапе, ваша оцінка трагічних подій біля офісу «Еспресо», які правоохоронці вже кваліфікували як теракт?

— Ми живемо в стані війни і загроз терористичних атак, які можуть походити як від зовнішніх, так і від внутрішніх сил. Вибух біля «Еспресо» — негативний сигнал, тим більше, коли терористичні акти у нас стаються з такою регулярністю. Важливо оцінювати даний трагічний випадок комплексно. Не треба розглядати версію тільки в контексті можливої боротьби з опозицією, тому що Радикальна партія Ляшка є своєрідною опозицією, і думаю, суспільство це розуміє. Слід відпрацьовувати декілька версій, що це не тільки терористичний акт з боку РФ чи розправа через якусь політичну позицію. Зважаючи на бекграунд Мосійчука, там можуть бути і інші аспекти, адже ми вже знімали з нього недоторканність, і це було пов’язано з певними корупційними моментами. Можуть бути й інші версії. 

Важко коментувати такі речі, тому що це насамперед трагедія, від якої постраждали люди. Могло постраждати і більше людей, адже вибух стався в житловому кварталі. І я би не стверджував, що це «зрада», як вже дехто з політиків каже. Або що це вирок правоохоронній системі. Треба враховувати, що Київ під час війни з Росією може бути об’єктом для терористичних атак. І попередити їх не так легко. Звичайно, цей злочин потрібно розслідувати — об’єктивно і неупереджено.

— Наскільки все-таки наша правоохоронна система справляється з подібними викликами, адже це не перший випадок?

— З тероризмом в світі не справляється жодна правоохоронна система. Звичайно, я б не хотів, щоб СБУ була аналогом російського ФСБ з величезною кількістю функцій, а була аналогом західних спецслужб. Концепція реформування спецслужби, наскільки мені відомо, давно вже лежить в Адміністрації Президента. Чому зволікають з цим питанням, чи є вона заручником, чи інструментом в руках Президента, це вже питання до Петра Порошенка. Думаю, ми маємо про це говорити, схиляючи владу до реформ. Але казати сьогодні, що наші правоохоронні органи зовсім не справляються, також не можна. В тій же СБУ є багато патріотів, які мають бойовий досвід і які запобігають багатьом терористичним загрозам. Потрібно просто далі працювати і поступово змінювати систему.

«ПРОТЕСТИ ПІД ПАРЛАМЕНТОМ ПЕРЕТВОРИЛИСЯ НА СВОЄРІДНЕ ШОУ, ЯКЕ ВИКОРИСТОВУЮТЬ ПЕВНІ СИЛИ»

— Як ви ставитесь до протестів біля стін Верховної Ради по формі і по змісту, адже, наприклад, відомий соціолог Євген Головаха вважає їх нелегітимними, тому що легітимні протести мають бути масовими?

— Це предмет дискусії для політологів, соціологів і менше політиків, бо для останніх це певний конфлікт інтересів. Я хочу, щоб усі чітко розуміли, що існують сили, профільні організації, які займалися і займаються боротьбою з корупцією і докладають зусиль до зміни виборчого законодавства. Це Центр протидії корупції, Реанімаційний пакет реформ і рух «Чесно». Саме вони виступили ініціаторами цих протестів. І те, що до них з радістю долучилися політики, позапарламентські сили та деякі парламентські сили, — це одне питання. Але те, що громадські активісти погодилися іти одним фронтом з крайніми правими та популістичними силами, які далеко не можуть претендувати на представлення всього українського народу і паразитують на настроях, проблемах і невдоволеннях, в тому числі щодо виборчого законодавства і відсутності консенсусу в політичній еліті, — це погано. Участь в цих акціях таких політичних сил девальвувала і делегімітизувала весь процес, тому зараз він перетворився на своєрідне шоу, яке використовують певні сили, до яких належить «Рух нових сил» Саакашвілі та частина депутатів з інших партій. Вони зробили такий собі важіль тиску і важіль нестабільності прямо під станами Верховної Ради. В неділю, наприклад, до нас в парламент приїдуть депутати з різних країн і будуть дивитись на оці мітинги, які називають себе прореформістськими чи майданними — це повне знецінення Революції Гідності.

Але тиск, безумовно, потрібен. Сама акція 17 жовтня в чомусь підштовхнула Верховну Раду до більш активних дискусій, зокрема, по виборчому законодавству.

— Звичайно, виборче законодавство — це важливо, тим більше є обіцянкою Президента, але чи можна все це назвати «великою політичною реформою»?

— Зміна виборчого законодавства через Кодекс або через саму системи виборів до Верховної Ради — це частина великої політичної реформи. У ВР серед депутатів поки немає спільного розуміння, яким чином має працювати виборча система. Кожна партія дивиться з точки зору свого виборця і свого рейтингу, хоча парламент як орган має представляти інтереси всього народу. І це не може бути вирішено одним великим протестом чи масовим тиском. Потрібен постійний діалог і узгодження позицій між політиками, фракціями, мажоритарниками та іншими. Якщо партії далі будуть нормально працювати саме як партії, а не як проекти, то в такій системі вони закріпляться і в парламенті, і в майбутньому. А поки ж я не бачив цього консенсусу, бо скільки людей, стільки і думок. Отже, тиснути на парламент треба, але без популізму.

«ЯКЩО ТИ ОПОЗИЦІОНЕР У СВОЇЙ ФРАКЦІЇ І ПОЛИВАЄШ БРУДОМ КОЛЕГ, ТО ЕФЕКТИВНІСТЬ ТАКОГО ПАРЛАМЕНТАРЯ ДОРІВНЮЄ НУЛЮ»

— У нинішньому парламенті багато молодих політиків. Вас також обрали до Ради вперше. Але іноді складається враження, що деякі з «нових облич» продовжують продукувати старі правила. На прикладі згаданих протестів ми бачимо, що дехто, не виходячи з президентської фракції БПП, є організаторами цих протестів. В чому проблема? 

— Насправді в парламенті важко працювати, коли твої ідеї чи рішення не підтримуються навіть твоєю фракцією. Я це пережив на власному досвіді. Хоча зі своєю фракцією («Самопоміч». — Ред.) ми розійшлися відносно в цивілізований спосіб. Стосовно депутатів, які знаходяться в інших політичних силах, то тут важко сказати. Треба дивитись на результативність. Ми всі проходимо політичну школу на практиці. Якщо ти хочеш бути ефективним в парламенті, якщо хочеш, щоб твої пропозиції, ідеї чи рішення були прийняті, то потрібно вести діалог. Не корупційний діалог, який примітивно називають «договорняком», а якісний діалог на основі поваги до своїх політичних опонентів. Якщо ти опозиціонер в своїй фракції і поливаєш брудом колег, то, звичайно, виникає образа. Від цього ефективність такого парламентаря буде дорівнювати нулю. Показове дистанціювання від своїх колег по фракції — це просто піар, який, на превеликий жаль, не покаже позитивного результату. Політика — це перш за все діалог позицій і повага до опонентів. Це питання політичної культури, яка у нас поки що знаходиться на низькому рівні.

— Зокрема коли певні молоді політики відвідують заходи родини Кучми—Пінчука (форум YES, український ланч в Давосі), які ви, наприклад, бойкотували. При цьому вони вважають себе «антикорупціонерами» і «єврооптимістами». 

— Перш за все потрібно дати відповідь собі: твоя діяльність — це подвійні стандарти, чи ти все таки будеш шукати максимальне втілення своєї позиції? Якщо ти сповідуєш принципи, то треба відмежовувати себе від всіх олігархів, а не лише від певного кола. Участь у згаданих форумах — це політика подвійних стандартів, яка не дуже добре характеризує ті чи інші так звані нові обличчя.

— Нещодавно історик Ярослав Грицак назвав молоде покоління «активним, але імпотентним». У відповідь народний депутат Мустафа Найєм звинуватив покоління Грицака в тому, що саме вони змирились із приходом до влади комсомольців. Як прокоментуєте?

— Ми маємо поважати старше покоління, у якого були свої помилки, але яке дало нам цю державу. Задача молодого покоління — вирішити ті проблеми, які дісталися нам у спадок. Вважаю, що старшому поколінню треба поважати молоде, тому що воно на практиці доказало свою жертовність. Фрази на кшталт «покоління галасливе чи імпотентне» є деструктивними. Ми так само робимо багато помилок, але рухаємось вперед. Я не хочу вступати в дискусію: хто правий, а хто ні. Такі дискусії взагалі не варто провокувати. Час нас розсудить. Ми ж маємо шукати спільні точки дотику, щоб зробити Україну процвітаючою європейською країною.

«ПОТЕНЦІЙНО СААКАШВІЛІ МІГ БИ ОБ’ЄДНАТИ КОНСТРУКТИВНІ СИЛИ, АЛЕ ВІН ПІШОВ АБСОЛЮТНО НЕПРАВИЛЬНИМ ШЛЯХОМ»

— Як ви вважаєте, чому Міхеїл Саакашвілі, який в рідній Грузії створював правила, провів реформи, хоча дехто вважає їх фасадними, приїхавши в Україну, допомагав нашим політикам їх руйнувати, ставши фактично інструментом проти опонентів Президента? 

— В Грузії був певний історичний момент, коли співпала енергія Саакашвілі і команди людей, які фактично на руїнах створювали інституції і правила гри. Все це робилося для громадян, але потім ці ж громадяни усунули його від влади.

В Україні ситуації інша. Момент, коли можна було швидко досягнути змін, знести стару систему і вибудувати нову, ми пропустили. Ми пішли довгим і складним шляхом. Можливо, потенційно Саакашвілі і міг би об’єднати конструктивні сили, але він пішов абсолютно неправильним шляхом, і фактично спалив весь свій позитивний імідж. По-перше, я не розумію, хто його політичні союзники. По-друге, існує факт-чек його заяв, де 70% — це або перебільшення, або просто неправда. Тобто людина або прямо бреше, або дезінформує населення своїми заявами. Це примітивний популізм. Таких політиків у нас і без Саакашвілі більш ніж достатньо. Не хотілось би вступати в конфронтацію з його політичною силою, тому що там все-таки є щирі люди, які, очевидно, не мають альтернативи реалізувати себе під іншим іменем. Найбільш абсурдним сценарієм вважаю той, коли люди, які могли б створювати нову країну, будуть конкурувати між собою. Тоді від цього точно програє українське суспільство та держава. І це дасть можливість старим політичним силам та олігархічним проектам знову взяти владу до своїх рук.

— Але ситуацію із Саакашвілі створила сама влада.

— Це ще одне проблемне питання — ефективність наших владних інституцій, послідовність їхніх дій та дотримання законодавства. Можна говорити, що це певні політичні ігри, але публічну політику творять конкретні персоналії, які за це відповідають і які мають усвідомлювати наслідки своїх дій та рішень. Дивні пікети від Верховною Радою, симуляція протестів, імітація Майдану з наметами — це все наочний приклад такої діяльності. Хто цим може скористатись, ми можемо лише здогадуватися.