Вільна Росія зібралася у Литві

Форум вільної Росії з п’ятої спроби вийшов на новий рівень. Те, що відбувалося у Вільнюсі 11-12 квітня 2018 року, відрізнялося від усіх попередніх зарубіжних форумів російської опозиції за трьома параметрами.
По-перше, розмірами. Понад чотири сотні заявок на участь і дві сотні учасників, зокрема з п’яти десятків міст Росії. П’ятий Форум вільної Росії складніше назвати «емігрантською тусовкою», оскільки близько половини учасників приїхали з Росії.
По-друге, Форум знайшов керівний орган, Постійний комітет, що дає надію на те, що як продукт Форум вільної Росії буде виробляти не лише слова, а й справи.
По-третє, на 5-му Форумі вже було презентовано кілька проектів, які можна вважати такими справами.
Про один із таких проектів автор цих рядків говорив і писав у режимі нон-стоп протягом останніх п’яти років. Йдеться про Міжнародний громадський трибунал із розслідування злочинів режиму, створеного в Росії під час правління В. В. Путіна.
Необхідність саме такого інституту обумовлена двома обставинами. По-перше, тим, що путінський режим став найголовнішою загрозою для людства у XXI столітті. Почав загрожувати існуванню самого людства.
По-друге, людство не може зараз адекватно протистояти цій загрозі силами держав і такої міжнародної структури як ООН, оскільки путінський режим має досить важку «ядерну заточку» і «непробивну ксиву» в Раді безпеки ООН. Це робить нездійсненною будь-яку спробу притягти до кримінальної відповідальності Путіна й інших головних злочинців цього режиму.
У цих умовах Міжнародний громадський трибунал стає чи не єдиною можливістю назвати цю загрозу на ім’я. Причому, зробити це так, щоб це не виглядало як приватна думка, а з доказами, з фактами, з показаннями свідків. Одним словом, це буде справжній Міжнародний трибунал, що відрізняється, від, наприклад, Нюрнберзького або Гаазького недержавним статусом. Відповідно, єдина санкція, яку цей Трибунал застосовує — це моральний вердикт людства.
Авторитет Трибуналу й вага його вердиктів ґрунтуються на сумлінності, неупередженості та якості його розслідувань, і на особистому авторитеті й репутації його членів. Це і є два головних джерела легітимності цього інституту.
На Форумі було оголошено про створення чотирьох комісій Міжнародного громадського трибуналу.
- із розслідування злочинів в інформаційній сфері: створення інституту цензури, формування каналів ненависті та брехні, що породжують атмосферу війни, агресії і насильства;
- з узурпації влади в Росії, заради чого в країні було ліквідовано незалежний суд і парламент, сформовано репресивне законодавство, запроваджене у повсякденну практику переслідування інакомислячих і політичної опозиції, знищено інститут виборів і в підсумку відбулося незаконне захоплення влади;
- щодо України;
- щодо Сирії.
На Форумі було представлено деякі результати розслідувань злочинів в інформаційній сфері. Зокрема продемонстровано докази створення в Росії інституту цензури, всупереч статті 29 Конституції РФ і статті 19 Міжнародного пакту ООН про громадянські й політичні права. Обвинувачення у цих злочинах висунуто проти глави «Роскомнадзора» Олександра Жарова.
Тут необхідно пояснити, що цей Міжнародний громадський трибунал відрізняється від історичного аналога, створеного 1967 року Бертраном Расселом за участю Жана-Поля Сартра й інших моральних авторитетів того часу, тим що розглядає і виносить вердикт не проти країни й держави, а проти окремих осіб. Тобто в основу філософії Міжнародного громадського трибуналу закладено принцип особистої відповідальності. Відповідно, об’єктом розгляду є не злочини безликого «путінського режиму», а злочинні дії конкретних людей.
Серед тих, проти кого комісія з розслідування злочинів в інформаційній сфері висуває обвинувачення, два десятки людей. Зокрема «генерали інформаційних військ» Ернст, Добродєєв, Кулістиков, Земський, Кисельов, Симоньян, Сунгоркін, а також головний «інформаційний каратель» Соловйов, письменник-терорист Прилепін й інші.
Одна з найголовніших цілей цієї комісії Трибуналу показати й довести світовій громадськості, зокрема міжнародному журналістському й правозахисному співтовариству, що співробітники російських державних і парадержавних ЗМІ не мають нічого спільного з журналістикою. А це означає, що на них не повинні поширюватися міжнародні норми захисту журналістів. Оскільки більшість із них навіть не пропагандисти, а співробітники інформаційних військ.
Було б наївно сподіватися, що Форум вільної Росії може стати тією силою, яка самотужки знищить путінський режим. Але стати однією з точок зборки таких сил Форум може. Зокрема непогано б дохідливо пояснити главам держав, політичним і діловим елітам, що путінський режим смертельно небезпечний, і мати з ним справу вкрай недалекоглядно. У цьому учасники Форуму цілком можуть досягти успіху.
Ігор Яковенко
Джерело: http://yakovenkoigor.blogspot.ru/2018/04/blog-post_13.html
Рубрика
Top Net