Савченко – не феномен

Арешт Надії Савченко — то ще один цвях у домовину нинішнього владного режиму. Бо мова не лише про те, що Росія, Путін і К° зуміли поглузувати з України. Яка отримала черговий ляпас на увесь світ.

Адже скільки вже їх було?.. Ляпасів? Лише за останній час?

Досить назвати кримську й донецьку ганьбу. Що дамокловим мечем лягає на українську владу всіх призовів. І нинішню, зокрема, й засвідчує не успішні державотворчі процеси, а сізіфову працю. Себто Україна сьогодні відкинута у той же 1991 рік. Бо, як і тоді, знову постає завдання розбудови міцної, демократичної, правової, соціально справедливої держави. Тобто сучасної, цивілізованої. А не немічної потвори з зажерливим оскалом олігархів та іншого панівного стану з його обслуговуючим персоналом...

Це трагедія народу та свідчення про небезпечне продовження пострадянського синдрому. Його українці ніяк не позбудуться. І невміння й небажання порвати, нарешті, із совковим минулим дорого коштує й обчислюється, як уже згадувалося, втраченими територіями та злиденним життям.

Зрозуміло, це завдання правоохоронних органів відповісти на запитання, що хвилює українське суспільство: чи завербована Савченко спецслужбами Росії, чи діяла самостійно?.. Уявивши себе такою собі Жанною д’Арк, народною рятівницею. На це, безперечно, важливе запитання, що має бути темою окремої розмови, відповість слідство. А крапку поставить суд.

Але навіть не головне і те, як Савченко пошила в дурні пана Президента, Юлію Тимошенко, Україну та увесь світ.

Чи, може, зовсім і не пошила. А Україна сама пошилася своєю, м’яко кажучи, похмурою дійсністю?..

Звісно, говорити, що це могло б обернутися смертельною небезпекою і взагалі поставити під сумнів існування держави — значить нічого не говорити. Бо тероризм і перевороти, за якими бовваніла і завжди бовванітиме Росія, — таке вже було безліч разів.

Таке тривало ще з гетьманів, коли усували неугодних Москві і ставили угодних, а продовжилося Петлюрою з Директорією. Що їх розтрощили, вигнали з України, а натомість вдерлися більшовики-комуністи, леніни-сталіни і присланого, й місцевого розливу. І зовсім нещодавно закінчилося щербицькими-маланчуками.

Кажуть, що мудрі вчаться на чужих  помилках. Наше ж минуле засвідчує, що українці навіть на власних не спроможні цього зробити!..

Тож нікчемно Порошенку-Гройсману, а особливо, Луценку рапортувати-торжествувати про розкриття отакенного злочину!

Навпаки — їм варто жахнутися з тої прірви, в яку завели народ і Україну. Бо Савченко — лише один з її наслідків. Навіть за наявності високих поводирів. У чому, напевне, можна не сумніватися.

Вони мають жахнутися з тієї народної ненависті завдяки їхнім «реформам», небаченим цінам, стрибкам долара «у рази», мізерним пенсіям і зарплатам. Що обернулося злиденним існуванням мільйонів і мільйонів українців.

І якщо таке «патріотичний добробут» триватиме далі, то на Україну чекатиме ще не одна «змова Савченко». І де гарантія, що якась не закінчиться «вдало»?

Тільки для кого?

Гірко. Дуже болить. Від того, що діється... Коли Батьківщина у смертельній небезпеці.

Проте не треба мовчати. Як не треба багато й говорити.

Треба рішуче діяти. Робити все, щоб, нарешті, прийшов наш український Вашингтон. Із праведними законами. Як писав завжди актуальний, а тому безсмертний Тарас Шевченко.

Зрештою, має ж настати час, коли перестанемо помилятися на виборах і до Ради, і в президенти!.. Бо отой примітивізм-популізм, який уже двадцять сім років «обирається», засвідчує, насамперед, наш власний примітивізм.

Пора стати мудрішими. І навчитися розрізняти непотрібні людям гарні балачки і справді потрібні їм добрі справи.

Отже, думай, народе... Думай. У тебе ще є така можливість. Думати про себе. Інакше за тебе думатимуть не в Києві. І навіть не в Україні.

Такі реалії чекають на будь-який бездержавний етнос. Читайте історію!

Про гуннів, скіфів, сарматів, галлів, єгиптян, хетів, фінікійців та ін.

І патріоти нехай забаряться із запереченнями!.. Краще почитайте трактат італійського вченого Карло Манліо Чиполла «Основні закони людської глупоти». Де він стверджує, що розумні люди надто легковажать і недооцінюють глупоту свого оточення — своїх співвітчизників. А число людей з глупотою, на його думку, завжди й скрізь переважає.

Так, можна засумніватися в бездоганності цієї теорії. Яку радше можна вважати соціальним дослідженням. Ніж наукою. Але, погодьтеся, щось у ній є... Таки. Це як у водія. Як бездоганно не кермуй, але в халепу можеш потрапити і через когось.