Cправедливість є, але...

Юрій ДЮГ, член правління громадського об’єднання «Відповідальна громада»:

— Чесно кажучи, минулий тиждень був не надто оптимістичним у Рівному. Звичайно, щось розвивається, ремонтується. Відкрили оновлену літню естраду, запустили новий комп’ютерний томограф. У той же час у Рівному ніяк не може відбутися апеляційний суд над кривдниками АТОвця з Березного Андрія Усача, який втратив ногу та отримав численні важкі травми в боях на Луганщині. Нападники самі подали скаргу в апеляцію і тепер затягують її розгляд. На пару з адвокатами крутять законом, як циган сонцем. 

А ще у п’ятницю загинув хороший оператор, журналіст і батько трьох дітей Валерій Мартинюк. Ми були знайомі особисто, співпрацювали, він справді був професіоналом. Але самовпевненість і порушення правил дорожнього руху водієм таксі, в якому їхав Валерій, коштували життя такій хорошій людині. Важко все це. Відповідальність за життя людей, за країну, починається з маленьких справ, дотримання закону і порядку кожним.

Микола ФЕДОРИШИН, директор культурно-археологічного центру «Пересопниця»:

— У нас відбувся традиційний фестиваль «Русь Пересопницька». Він зібрав історичних реконструкторів із різних куточків України, які відтворюють період IX—XIV століть. Пересопниця має яскраву історію. Саме ця земля є батьківщиною української Першокниги. Натомість вона й раніше була багатою на видатні події. Так, у XII—XIII століттях Пересопниця була центром удільного князівства. Вона бачила наймогутніших правителів Київської Русі та Галицько-Волинської держави. Адже саме тут 1150 року відбувся княжий з’їзд. Правителі укладали мир. До речі, під час одного з фестивалів ре конструктори відтворювали саме цей історичний фрагмент. Водночас цьогоріч вони демонстрували штурм фортеці, поєдинки та бій на містку. Це також історичний момент. Адже при в’їзді у місто завжди був міст. Він вважався стратегічним об’єктом. Перемога на мості означала, що люди можуть вступати в місто. У Пересопниці місток знаходиться на межі передмістя і посаду.

А ще у нас, як і щоліта, відбуватимуться археологічні розкопки. Справа в тому, що у Пересопниці дуже багатий культурний шар. Територію досліджували десятки років. Тому науковці вже мають уявлення про те, де саме і що можна відшукати. Водночас нерідко трапляються несподіванки. Взагалі тут жили заможні мешканці, працювали умілі ремісники, велася жвава торгівля. Це доводять і археологічні знахідки. За останні роки колекція експонатів дуже поповнилася. Так, у нас багато прикрас. Крім того, ми оновили колекцію писал. Завдяки цим інструментам, які являють собою стержень із гострим кінцем, свого часу писали на табличках, вкритих воском. Загалом в експозиції їх уже налічується 10. В основному  писала залізні. Але є серед них і бронзове. Думаю, після розкопок колекція старожитностей поповниться. 

Тетяна ГОНТАР, волонтер:

— Ми влаштували у Рівному акцію на підтримку Олега Сенцова. Я не мала досвіду проведення схожих заходів. Але хотілося, щоб у Рівному він відбувся. Часу на підготовку акції було мало, все доводилося робити стрімко. І дуже приємно, що до процесу долучилися знайомі, друзі і всі охочі, які разом суттєво допомогли. Ми знову відчули смак волонтерства, коли збирається команда, яка діє швидко, злагоджено, за ситуацією. І в результаті все вдається. Я рада, що під час цієї акції відбувався діалог. Власне, я навмисне його провокувала. Хотіла, щоб люди висловлювалися. Це не був політичний майданчик, де хтось за когось агітував чи навпаки критикував владу. Ідея полягала в іншому. Якщо Олег Сенцов так відважно відстоює свої ідеали, то й ми повинні не критикувати, а усвідомити, що можемо щось зробити, і почати діяти. Серед учасників акції було чимало молодих людей. Вони говорили, зокрема, про війну на сході, про бійців, які повернулися і які не повернулися. Це було дуже щиро, іноді зі сльозами на очах. І це не могло не вразити.

А негативом для мене залишається ситуація з незаконним будівництвом на вулиці Толстого, 10, що неподалік краєзнавчого музею. Громада протистоїть цьому вже не перший рік. І найближчим часом ми знову збираємося йти в суд. Справа не нова. Будівництво справді незаконне. Це підтверджують документи. І якщо влада на це не реагує належним чином, то, значить, інтереси міста відстоюватиме громада. Ми пройшли певний шлях у цьому протистоянні. І зробили це не даремно, адже вийшли на юридичний рівень. Збираємося знову позиватися. Зібрали чимало матеріалів. І є підстави сподіватися на те, що незаконне будівництво таки буде зупинене. Хочемо, щоб забудовник сплатив штраф. Натомість ділянку використали для об’єктів культури.

Олександр ХАРВАТ, фотохудожник:

— Цього тижня уже вчетверте відкрилася міжнародна виставка репортерської фотографії LifePressPhoto. Для мене цей проект — один із найкращих. Втілюємо його разом із «Острозькою академією», де, до речі, я викладаю фотожурналістику. На цю виставку роботи надіслали автори з 29 країн світу. Загалом надійшло майже 4500 репортерських фотографій. Вони стосувалися і гарячих подій, і людей у новинах, і спорту, і мистецтва, і повсякденного життя, словом, найрізноманітніших сфер. Найбільше вразили роботи іспанського автора Арагон Ренунціо Антоніо. Дуже сильний фотожурналіст. За своєю суттю цей проект — літопис життя в різних його напрямках. Антоніо робить дуже ефектні знімки. У нього чимало фото з «гарячих точок». Він багато їздить по світу. Наразі, наприклад, перебуває в Нікарагуа. Антоніо написав, що для нього фотографія — це все. Адже таким чином він має можливість пізнавати світ, показувати людям різноманітні події і проявляти себе.

А найбільш негативною місцевою новиною для мене стало те, що Рівне втратило футбольний клуб «Верес». Я був членом наглядової ради. Дивуюся, чому так відбулося. Виглядає так, що бренд, який створили, — продали. Коли дивишся українську професійну лігу футболу, то бачиш, що клуб просто-на-просто перейменували в ФК «Львів». Натомість зараз пишуть, що «Верес» повертається в Рівне і знову починає з другої ліги. Це якось неправильно.