«Це неспотворена історія нашої державності»

Зустріч слухачок Літньої школи журналістики «Дня»-2018 із редактором відділу «Історія і «Я» Ігорем Сюндюковим стала зануренням у минуле і павутиння зв’язків болючих сторінок історії та гострих питань сьогодення. Крім того, ми обговорили впевнені кроки газети «День» на шляху подолання кризи історичної пам’яті.

Пан Ігор розповів про специфіку його матеріалів і особливу відповідальність перед суспільством: «Я журналіст, котрий пише про історію, і це навіть складніше, ніж бути вченим-істориком чистої води, тут потрібно не тільки писати про історію взагалі, а писати так, щоб читачі зміцнювати свій світогляд і розуміли, що ми всі – лише ланка в єдиному ланцюжку».

Студентки поцікавилися питанням переосмислення пантеону героїв, установленого за радянського часу. Пан Ігор зазначив, що змінити ситуацію швидко не вийде. Багато сторінок української історії потребують цілеспрямованої популяризації в суспільстві. Адже чимало величних моментів нашого минулого залишаються «білими плямами» у свідомості пересічного українця. На державному ж рівні питання пропагування культурних цінностей та історичної пам’яті майже не підтримується. Суспільство потребує створення художніх і документальних фільмів, ініціювання флешмобів, проведення та підтримки історичних реконструкцій. Ігор Радикович констатує: «Ми не те що до Європи не навчилися доносити правду про своє минуле, ми до власного народу це не можемо донести». Звичайно, гарним винятком у цьому є історичні ініціативи «Дня», які державі давно варто взяти на озброєння.

Пан Сюндюков акцентував, що найважливішим у роботі журналіста з історичною тематикою є пошук балансу між спрощенням, узагальненням та потребою писати живо і цікаво. Важливим, на його думку, є постійний добір знань та уважність при виборі джерел. Особливим пунктом серед порад для слухачок школи було виховання критичного мислення. Це ключова риса хорошого як журналіста, так і історика. Адже нав’язування в сфері історії є не менш небезпечними, ніж у пресі.

Нагальним питанням у контексті історії України є правильне формулювання термінів, потреба називати все своїми іменами на державному рівні. «В пропаганді терміни відіграють дуже важливу роль, тому треба десять разів подумати, перш ніж щось назвати», — зауважив пан Ігор. Журналіст навів приклад: «Ситуацією з Волинською трагедією часто маніпулюють (у тому числі називаючи її «Волинською різнею», а насправді це ніщо інше, як кривавий конфлікт, викликаний третіми силами».

Він пояснив що, термін «Велика вітчизняна війна», який не так давно перетворився на «Радянсько-німецьку війну», є образливим для України, тому що саме на наших територіях відбулась левова частка військових дій. Україна є батьківщиною 8 мільйонів загиблих, варто ще враховувати те, що українці воювали з обох сторін і з обома сторонами у цій війні, тому це далеко не другорядна річ.

Дуже болючим виявилось питання досліджень та роботи з джерелами. «Якщо історія є наукою, а не казками, то вона немислима без архівів», — пояснив Ігор Радикович. Проте іноді деякі історики не бажають посилатися на щось інше, окрім власних суб’єктивних переконань. Хоча існують відкриті архіви, де у відкритому доступі є необхідні матеріали для опрацювання та вивчення. Зокрема навіть відкриті архіви преси 20-30 рр. можуть послужити глобальним джерелом інформації для нових досліджень.

Від питань розуміння і вивчення минувшини розмова з редактором історичної рубрики перейшла до однієї з ініціатив, що створена як антидот від історичної амнезії, а саме – до Бібліотеки газети «День».

«Вся наша бібліотека втілена за ініціативи нашого головного редактора. Яка є автором ідеї всіх книг. Без Лариси Олексіївни Івшиної навіть першої книги не було б ніколи», – розповів журналіст. Робота, здійснена в цьому напрямку, справді вражає. Тематика книг охоплює як різні історичні процеси в Україні, так і зв’язки з країнами-сусідками і особливості наших відносин. Історія Бібліотеки стартувала з книги «Україна Incognita», що донині пережила вже вісім (!) перевидань та буде ще перевидана. Мета кожного з уже понад двадцяти фоліантів – донести дещицю забутого, але важливого до українців та світу знання без однобокості та зайвих спрощень.

До створення кожної книги завжди залучаються як професійні журналісти, так і фахові історики. Саме зі списку авторів стартує робота над черговою книгою.

Ці книги виступають не тільки як якісний культурницький доробок, а складаються в беззаперечні докази: «Наша бібліотека — це історія нашої державності, не спотворена на догоду Росії. Це Київська Русь, це Галицько-Волинська держава, потім Велике Князівство Литовське, до того ж в часи польського панування існувало Князівство Руське, яке існувало з певною автономією, і навіть цісар Франц Йосиф носив серед інших звань ще й титул короля Галіції і Лодимерії — це наша естафета державності. Ми це підкреслюємо, тому що є російська концепція: де Київ, Велике Князівство Московське, «Святая Русь», «Русский мир» — України тут і близько нема», —акцентує  Ігор Радикович.

Знання власного минулого, вміння вчитись на помилках і захист права на своє місце в історії напряму формує наше теперішнє. Але Бібліотека «Дня» багата не тільки історичними матеріалами. Було видано також дві серії: «Бронебійна публіцистика» та «Підривна література», а також чотири томи «Екстракту» публіцистики різної соціальної проблематики.

Важливим штрихом у портреті власне української історії України стане книга «AVE», присвячена сторіччю Гетьманату Скоропадського. Видання представлять читачам на Форумі видавців у Львові восени. Автори висвітлюють маже 8 місяців гетьманування Павла Скоропадського та його особистість, зважуючи успішні кроки і помилки керівництва Української держави в 1918 р. (перед замовити видання можна за посиланням)

ВРАЖЕННЯ

«ДЛЯ ЖУРНАЛІСТА КРИТИЧНО ВАЖЛИВО РОЗУМІТИ ВІДМІННОСТІ МІЖ ТЕРМІНАМИ»

Ірина ЛАДИКА, Львівський університет імені Івана Франка:

– Найбільше у зустрічі з Ігорем Сюндюковим мене цікавило питання вживання термінології в журналістських текстах на історичну тематику. Наприклад, до цієї бесіди я вважала термін «радянсько-німецька війна» абсолютно прийнятним для України. Ігор Радикович же вважає, що доречніше казати радянсько-українсько-німецька війна, адже майже увесь театр бойових дій відбувався на території України. На щастя, ми уже відійшли від чужого нам терміну «Велика Вітчизняна війна». Принципові визначення і у ситуації з Волинню: «Волинська трагедія» чи «Волинська різанина», так само: «ОУН-УПА» чи «ОУН та УПА». Для журналістів критично важливо розуміти відмінність, адже їхні тексти формують суспільну свідомість та допомагають народові усвідомити себе».

«З-ПОМІЖ ІНФОРМАЦІЙНОГО «ШУМУ» ВИОКРЕМЛЮВАТИ ДОСТОВІРНЕ»

Яна ХРОМ'ЯК, Київський університет імені Бориса Грінченка

– «Називайте речі своїми іменами» – одна з найважливіших порад від Ігоря Радиковича. Необхідно не спрощувати й обирати позицію «або зрада, або перемога», а балансувати заради правди. Для роботи журналіста вкрай важливо мати критичну думку та опиратись на факти. Треба розуміти, що життя багатокольорове і вміти відрізняти його відтінки. Одне з головних завдань — з-поміж шуму інформаційного простору виокремлювати достовірне. А для цього треба вчитися. Читати, загострювати мислення, спостерігати та спілкуватися – ось складові професіоналізму.

«ЖУРНАЛІСТАМ НЕОБХІДНО ЧИТАТИ ЯКІСНУ ХУДОЖНЮ ЛІТЕРАТУРУ»

Христина САВЧУК, Київський національний університет імені Тараса Шевченка:

– Ігор Радикович – неймовірна людина, спілкування з яким насичує позитивом. «Ходяча енциклопедія» – саме так з гумором охарактеризувала його головний редактор Лариса Івшина. Цей співрозмовник може не лише провести екскурс в історію, а й деталізувати необхідність вивчення власної історії для розуміння не лише суспільно-політичних, економічних, культурних процесів минулого, а й передбачення майбутнього. Пан Ігор пояснив мету, яку переслідують натхненники та творці бібліотеки «Дня», а також анонсував нову книгу «Ave» (з латинської, залежно від контексту – «привіт» або ж «бувай»), робота над якою перебуває на стадії завершення. «Ми зробимо усе для того, щоб наша новинка була представлена на Форумі видавців у Львові, який відбудеться вересні цього року. Вам, журналістам, майбутньому нашої нації, необхідно читати якісну художню літературу», – порадив редактор відділу історії.

Літня школа журналістики відбувається за підтримки Центру інформації та документації НАТО в Україні.