Аналогова людина

Є така професія — рятувати світ.

У найефективніший спосіб і на регулярній основі це можна робити на кіноекрані.

Здавна цим займалася людина на ім’я Бонд. Джеймс Бонд.

2003-го до нього приєднався Інгліш. Джонні Інгліш. Агент британської розвідки МІ7 (не плутати з МІ6 і МІ5).

Грає Інгліша знаменитий і неперевершений (саме так, знаменитий і неперевершений) Роуен Аткінсон. Британський актор, який навіть у свої 63 вміє бути смішним з першої секунди перебування в кадрі.

У 2003-у він рятував Велику Британію від магната з обличчям Джона Малковича — лиходій (не Малкович — магнат) хотів перетворити Об’єднане Королівство на одну велику в’язницю, 2011-го розкрив змову агентів спецслужб проти китайського прем’єра, а цього разу йому випала місія вступити в двобій з повелителями цифри й пікселю — могутніми хакерами, котрі хочуть контролювати всю нашу цивілізацію.

«Бонд» з’явився свого часу як пародія на шпигунські романи. Драматизація циклу, що відбулася з приходом Деніела Крейга 2006-го, не змінила того факту, що «Інгліш» — це пародія на пародію. Ризикована затія. І її успіх, таким чином, може забезпечити переважно одна людина — вправний виконавець головної ролі.

Те, що він являє собою яскраво комедійний типаж — то ще півсправи. Головне, що майже всі свої вихватки Аткінсон будує на фізичній дії, на вмінні мімікою та жестом довести будь-яку ситуацію до веселого абсурду. Власне на цьому тримаються й інші його проекти, такі як «Містер Бін» і «Чорна гадюка». Зі свого боку, Джонні Інгліш з незворушним видом спочатку виплутується із безвихідного становища, аби тут-таки, на рівному місці, створити ще безнадійніше. Й кінець кінцем, отримує безумовну перемогу — чисто випадково.

На початку «Нової місії» він, утім, цілком вправно і авторитетно вчить школярів шпигунській професії. Але з вітчизною трапляється біда: хтось зламав базу МІ7 і оприлюднив імена усіх агентів, таким чином вивівши розвідку з гри. Руйнівні кібератаки наростають, а протистояти зловмисникам нема кому — бо всіх агентів викрито. І залишається... так, тільки він, старомодний і нікому не відомий, бо нікому не потрібен Джонні Інгліш.

Надалі фільм власне й перетворюється на каскад трюків і гегів, які Інгліш-Аткінсон виконує з притаманною йому невимушеністю. Його партнеркою в пригодах стає, згідно з законами жанру, довгонога красуня, російська агентка з саркастичним псевдо «Офелія Пістолетова» у виконанні україно-француженки Ольги Куриленко. Що цікаво — 10 років тому Ольга зіграла з Крейгом у справжній «бондіані» — у «Кванті милосердя» (2008), причому її героїня стала першою «дівчиною Бонда», яку агенту 007 не вдалося спокусити.

Так чи інак, найсучасніші технології виявляються безсилими проти непередбачуваної незграбності Інгліша. Епізод, коли Інгліш остаточно переборює зло в обладунках середньовічного рицаря, а потім вже на вшануванні губить металеві штани під патетичні речі про незламний імперський дух, вказує на ще одну причину, через яку Інгліш відроджується до життя знову й знову: британці сміються в його особі не тільки над шпигуноманією — а й над самими собою.

Він приречений був виграти. Й виграватиме далі. Адже він, зрештою, аналогова людина. Цифровий світ ловив його, але не спіймав.

І ніхто не спіймає. Бо в останню мить він знову скоїть занадто феєричну дурницю.