Чи зміниться риторика?

Днями президент Польщі Анджей Дуда побував з офіційним візитом у Швейцарії, під час якого виступив у Цюрихському університеті зі спеціальною лекцією про майбутнє європейської інтеграції, організованою Europa Institut у межах щорічної так званої Лекції Черчілля, повідомляє Польське радіо. У своєму виступі глава держави, крім іншого, приділив увагу Україні та будівництву газопроводу «Північний потік-2».

«Двері у Європейський Союз мають залишатися відчиненими, особливо для Грузії, України і Західних Балкан; не можна залишати ці країни за межами європейської спільноти лише тому, що їхній «сильний» сусід хоче вирішувати їхню долю», — заявив він. Дуда сказав, що Варшава виступає за те, щоб Україна та Грузія в майбутньому стали частиною Євросоюзу, наголосивши на необхідності підтримувати їхній вибір. При цьому він відзначив, що ці країни мають право на членство, якщо виконають вимоги, продиктовані договорами ЄС.

Також Анджей Дуда вкотре розкритикував проект газопроводу «Північний потік-2», що, за його словами, суперечить єдності ЄС. «У мене немає сумнівів, що в Європі, яка буде ґрунтуватися на спільних цінностях, не буде проектів, які несуть користь тільки для однієї країни й підривають енергетичну безпеку інших», — цитує його слова «Європейська правда».

Крім того, польський президент наголосив на необхідності поваги до кожної країни та рівності їхніх прав. «Спільноту в Європі можна розвивати лише завдяки вірній співпраці рівних у правах держав. Кожна держава має рівне право на самовизначення, і це право потрібно захищати в Європі», — заявив він і наголосив на неприпустимості зміни європейських кордонів силою.

Нагадаємо, минулого місяця у Вашингтоні Анджей Дуда і президент США Дональд Трамп під час зустрічі в Білому домі також обговорювали тему «Північного потоку-2». Тоді польський президент назвав цей газопровід найбільшою небезпекою енергетичній безпеці Європи, тим часом як президент Трамп звернув увагу на те, що «Німеччина платить мільярди й мільярди доларів Росії», і у Вашингтоні «не вважають це доцільним». Крім того, Дуда озвучив пропозицію розмістити в Польщі постійний американський військовий контингент і назвати цю базу «Форт Трамп».

«День» звернувся до експертів з проханням прокоментувати значення останніх заяв президента Дуди, зокрема пояснити, що стоїть за пом’якшенням риторики польської сторони і чи призведе це до змін у ставленні до політики пам’яті, історичних дискусій між нашими країнами:

«ПОЛЯКИ, НА ВІДМІНУ ВІД УГОРЦІВ, ОБРАЛИ ТАКТИКУ НЕ ВИНОСИТИ ІСТОРИЧНІ НЕПОРОЗУМІННЯ ЗА МЕЖІ ДВОСТОРОННЬОГО ДІАЛОГУ»

Альона ГЕТЬМАНЧУК, директор Центру «Нова Європа»:

— Не впевнена, що варто говорити про пом’якшення риторики з боку нинішньої польської влади: у Варшаві ніколи не заперечували важливість руху України до ЄС і справедливість українських амбіцій у майбутньому стати членом Європейського Союзу. Інше питання, наскільки беззаперечною має бути підтримка Польщею європейського курсу України.

За попередніх польських урядів превалювало враження, що Польща підтримуватиме рух України до ЄС за будь-яких обставин, оскільки це в інтересах і самої Польщі. За нинішнього польського уряду окремі представники правлячої партії (ПіС) чітко дали зрозуміти, що підтримка з польського боку цілком може бути й обумовленою (conditional support). Причому передумови необов’язково мають бути пов’язані з виконанням безпосередніх євроінтеграційних завдань Києва. Відомий вислів ідеолога ПіС Ярослава Качиньського про те, що з Бандерою Україна до Європи не потрапить, — найяскравіше свідчення прив’язки польської підтримки до історичної політики Києва. У заяві Дуди спостерігається також певна обумовленість членства України в ЄС, хоч і без акценту на історію. Але навряд чи це має слугувати підставою для тлумачення цієї заяви як такої, що применшує питання історичної пам’яті для польського уряду. Це питання для них є й надалі надзвичайно важливим. Інша річ, що поляки, на відміну від угорців, обрали тактику не виносити історичні непорозуміння за межі двостороннього діалогу. Принаймні, на цьому етапі.

Щодо «Північного потоку-2», то хотілось би бачити більше координації та спільних українсько-польських дій, як, наприклад, спільні адвокаційні візити українських та польських урядовців до Берліна та Брюсселя. Про це днями я мала змогу говорити у Варшаві з високопоставленим представником польського уряду.

«ЕЛЕМЕНТИ НЕЗАДОВОЛЕННЯ ДОХОДЯТЬ ДО КЕРІВНИЦТВА ПОЛЬЩІ»

Леонід ЗАШКIЛЬНЯК, професор Львівського національного університету імені Iвана Франка:

— Судячи з моїх контактів за останні два місяці і в Польщі, і в Україні з польськими вченими, істориками і не тільки, в Польщі зростає опозиція вузькоцентричній польській політиці, яку вона проводить в Євросоюзі, всередині країни та у відносинах з Україною. Тобто в польському суспільстві починають змінюватися настрої, і елементи незадоволення доходять до керівництва Польщі.

Коли ж вести мову про виключно українсько-польські відносини в міжнародному, дипломатичному плані, то сама ситуація в Україні, яка, на жаль, не поліпшується у зв’язку з конфліктом та агресією, змушує польських політиків вносити зміни у східну політику взагалі. Тобто Росія стає дедалі більш відчутним елементом, з яким доводиться рахуватися польським дипломатам, політикам і керівникам.

Щодо того, чи зазнає змін після таких заяв польська риторика щодо політики пам’яті, історичних дискусій між нашими країнами, то думаю, що ні. У політичному плані вона буде притишена. Але в цілому вони продовжують стояти на позиціях геноциду, односторонніх актів українського націоналістично-фашистського руху. Тобто ці позиції, на мою думку, залишаються незмінними.