Переяславський скарб

Хтось вивчає історію за підручниками, а декому щастить вивчати її за знайденими скарбами. Владислав і Софія Горобченки купили землю в передмісті Переяслава і, коли копали траншею під фундамент, побачили несподівану знахідку — 30 срібних жіночих прикрас: два колти, два персні, два браслети, намисто, в якому чергувалися срібні намистинки дуже тонкої роботи і дукачі з іранських монет... Найімовірніше, ці прикраси належали жінці княжого роду, купецького стану чи особі, котра була пов’язана з церквою, позаяк прості люди не могли собі дозволити такі коштовності.

Подружжя за фахом не історики, втім, цікавляться історією, а віднайдений скарб ще більше мотивував їх до вивчення нашого минулого. Їм вдалося самостійно визначити, що це скарб межі Х—ХІ ст., зрозуміти походження дукачів і висунути ще кілька гіпотез, які історики та археологи згодом підтвердили.

Найімовірніше, спочатку скарб був у дерев’яній скрині. «Тому що коли ми потім це місце дуже ретельно розглядали, то знайшли маленькі декоративні цвяшки, які зазвичай можна побачити в дерев’яних скриньках, — розповідає Владислав Горобченко. — Скарб знайдений на глибині не більше, ніж 30 — 40 см. Наше припущення таке: оскільки в ті давноминулі часи на Переяслав відбувалося багато набігів, то нерідко мешканці були вимушені або ховатися, або тікати. Можливо, була якась небезпека, і людина вирішила приховати прикраси, щоб потім забрати. Науковці погодилися з такою думкою. Бо якби скарб спеціально закопували, то глибина була б більшою».

Ця знахідка — унікальний експонат. Зазвичай окремі предмети знаходять часто, але повну колекцію — дуже рідко. «Науковцям відомі три таких скарби в районі Переяслава. І два з них було знайдено в ХІХ ст., тобто ще до революції 1917 року. Частина тих скарбів, що збереглася, тепер знаходиться в Росії. А це перший і поки що єдиний такий скарб, який за часів незалежності України потрапив до музею. Навіть у Києві такого повного зібрання немає», — поділився Владислав Горобченко.

Нещодавно подружжя передало скарб в археологічний музей Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». Тамтешні історики були здивовані, оскільки зазвичай такі знахідки віддають на чорний ринок. «Останні декілька років є тенденція, що такі скарби намагаються якомога більше скупити із Росії. А потім їхні історики присвоюють історичну цінність цих речей: починають писати наукові роботи, що прикраси, монети, печатки були знайдені, скажімо, не під Києвом чи Переяславом, а, наприклад, під Ростовом, Володимиром, у Московській області. Так вони намагаються нашу історію присвоїти собі, — пояснює Владислав Горобченко. — Це було додатковою причиною, чому ми вирішили передати скарб у музей — щоб люди бачили, що це українське надбання».

Уже підготовлені всі документи, тож незабаром знахідка з’явиться у постійній експозиції музею.