«Вірю в офіційне визнання воркауту»

Сьогодні чимало українців йде за модними спортивними тенденціями, які часто потребують фінансових вкладень. Та є й ті, кого більше захоплює культура вуличного спорту, а саме воркаут. Чому воркаут — найдоступніший спосіб тримати себе у формі, які плюси й мінуси цього виду фізичної підготовки, розмовляємо з головою федерації Street Workout Кривого Рогу Андрієм КАЛІНКІНИМ.

«Я БУВ НАДЗВИЧАЙНО ЗАРЯДЖЕНИЙ МОТИВАЦІЄЮ»

— Сьогодні у Кривому Розі вас знають як спортсмена, організатора низки спортивних акцій, а змагання до Всесвітнього дня підтягувань, які ви проводите, збирають сотні юнаків та дівчат. Розкажіть, з чого все починалося.

— Моє знайомство з воркаутом розпочалося 2010 року. Тоді американські відеоролики на YouTube, де атлети виконували на звичайних турніках незвичні на той час для нас вправи, захопили молодь по всьому світу. Я був надзвичайно заряджений мотивацією — хотів мати таку ж фізичну форму і навчитися трюків, які бачив на тих відео. Почав тренуватися щодня по дві-три години, незважаючи на те, що тоді був лютий і на вулиці було ще досить холодно. За три місяці тренувань я досяг значного прогресу й подолав сколіоз, який мав ще зі школи. За два роки почав брати участь у міських змаганнях, посідав перші місця. А 2013-го дістав серйозну травму і не зміг продовжувати тренуватися взагалі.

— Але ж пристрасть до воркауту вас не залишила?

— Тоді я вирішив зайнятися організацією заходів із воркауту в Кривому Розі. Ми створили команду з воркауту, здобули право представляти Всесвітню федерацію воркауту в Україні й діяти від її імені. За останні шість років ми провели понад 100 спортивних заходів різного рівня: змагання, акції, відкриті тренування, виступи. Я почав повертатися до попередньої фізичної форми і 2018 року спробував свої сили в чемпіонаті світу з воркауту в Латвії. За цей тривалий час відбулося багато змін у моєму баченні розвитку воркауту як спорту, як соціальної складової розвитку суспільства і як можливості робити з цього бізнес.

ФОТО НАДАНО АНДРІЄМ КАЛІНКІНИМ

СПОРТ ЗА МЕЖАМИ СПОРТЗАЛУ

— Сьогодні багато українців тримають свою форму завдяки заняттям у тренажерних залах. Чому ж саме воркаут — це круто?

— До плюсів воркауту як спорту, звичайно ж, належать доступність, безоплатність, його природність, якщо можна так висловитися. Тому що для тренувань необхідні лише вага власного тіла і надзвичайне бажання ставати кращим з кожним днем. Ну, і майданчик з турніками та брусами. Одна з особливостей воркауту — це незалежність від рівня доходу. Ще перевага воркауту як соціально активної, громадської діяльності — це безліч нових знайомств із різними людьми. Не лише атлетами, а й активними громадськими діячами, які прагнуть підтримати цей рух, допомагаючи нам в організації заходів. Також це безліч знайомств із представниками засобів масової інформації, завдяки яким у Кривому Розі, мабуть, уже всі знають, що таке воркаут.

— Але ж є і мінуси?

— Мінуси воркауту як спорту... Як і в будь-якому спорті, особливо професіональному, можна зазнати травму. Тому завжди потрібно дотримуватися техніки безпеки і дослухатися до власного організму, не виснажувати його.

Також із мінусів, мені здається, це політика. Коли з’являється певний тренд, завжди знайдеться той, хто захоче або заробити на ньому, або зробити політичний піар. Про бізнес — пізніше, а от намагання підтримати рух воркауту від імені політичних партій не завжди має щирі й чисті наміри. Або, засвітившись одного разу під брендом певного політичного руху, ти надовго втрачаєш довіру з боку тих потенційних спонсорів і партнерів, які щиро хотіли би теж підтримати розвиток воркауту в місті чи регіоні. Свого часу були навіть намагання певної політичної партії знайти для себе в особі молодих воркаут-атлетів чергових тітушок.

Щодо воркауту як бізнесу, то тут поки все складно. На цьому важко чесно заробити. Причому саме в Україні. У країнах Європи, та й взагалі в усьому світі активно будуються воркаут-майданчики при щільному партнерстві представників воркаут-федерацій, професійних спортивних компаній та представників влади і великого бізнесу. Відкриваються професійні школи з воркауту, тренування в яких користуються попитом.

«БІЗНЕС ТІСНО ПЕРЕПЛЕТЕНИЙ З ПОЛІТИКОЮ»

— Чому це не працює в Україні?

— По-перше, серед виробників воркаут-обладнання і тих, хто будує воркаут-майданчики, немає професіоналів, які зналися б на цьому спорті. На мою думку, якщо глибоко копнути, то на воркаут-майданчиках просто відмиваються шалені кошти. І тут бізнес тісно сплетений знову ж таки з політикою. А якість таких майданчиків жахлива. Вони ламаються протягом кількох років.

Щодо професійних секцій з воркауту, то молодим хлопцям, які хотіли б розпочати тренерську кар’єру, важко знайти стартовий капітал на відкриття професійного воркаут-залу. А ті, кому це все ж вдається, стикаються з труднощами в пошуках клієнтів. Частіше на секції з воркауту приводять дітей. Молодь тренується самостійно, користуючись порадами з інтернету.

Я вірю в подальший розвиток воркауту, зростання інтересу до цього спорту. Вірю, що політики в спорті буде дедалі менше і можна буде будувати прозорий соціальний бізнес. Вірю в перемоги наших атлетів на світових змаганнях. І вірю у визнання воркауту як офіційного виду спорту в Україні. Сьогодні його визнали лише Казахстан, Іран та Латвія.