Орхідеї на... пеньку і тіландсії без коріння

Кабінет директора школи в Городку Ніни Михайлівни Терещенко розміщений у нетрадиційному місці. Не в «керівному крилі», а в закутку біля шкільної їдальні, — він невеликий, у ньому багато зелені й вікно за її спиною на всю стіну, до підлоги. Один крок — і вона вже у зимовому саду. «А що, до нас сьогодні хтось приїде? Бо Ніна Михайлівна в костюмі, а не в спортивних штанях», — знають у школі. А ще жартома кажуть, «і де б той інтернет від нашого директора подіти». Бо директор черпає звідти все нові й нові ідеї для облаштування зимового саду та озеленення школи. А це тільки зовні — краса неймовірна, цей зимовий сад, адже твориться він, як то кажуть, ручками, ручками, забрудненими в землі, у костюмах тут не походиш.

Словами складно описати те диво, яке створили в сільській школі в Городку. Віриться, що коли тут висадять останню екзотичну рослину і створять чергову композицію (хоча це якраз той випадок, коли немає межі досконалості), то цей зимовий сад стане одним із туристичних об’єктів Волині. Принаймні не чути, щоб у якійсь школі в Україні була така локація, а за озеленення внутрішнього приміщення та подвір’я Городоцька школа вже два роки посідає перше місце в Україні. Учитель біології, Ніна Михайлівна завжди мріяла, щоби у школі все цвіло і пахло. Ідея зимового саду розвинулася із факультативу «Світ кімнатних рослин». А починався сад зі знайомої всім маракуйї, плід якої придбали в супермаркеті й висадили її насіння. Маракуйя виявилася вдячною рослиною, вона так розростається — а плететься по стіні, що її вже почали «позбуватися». Віддали у місцевий дитячий садочок, для себе залишили дві композиції. Гранаділа, авокадо, манго... Довго перелічувати, скільки екзотичних фруктів успішно виростили у школі, і ростуть вони тепер у вазонках у класах та коридорах — шкода лише, що волинської погоди їм замало, аби приносили й плоди.

ІНЖЕНЕР З ЛІСОВИХ КУЛЬТУР ГОРОДОЦЬКОГО ЛІСГОСПУ ОЛЕНА НЕКРИШЕВИЧ, ДИРЕКТОР ЛІСГОСПУ ВІКТОР ДАНИЛЮК І НІНА ТЕРЕЩЕНКО У СТВОРЕНІЙ СПІЛЬНО КРАСІ - ШКІЛЬНОМУ ЗИМОВОМУ САДУ

У цьому зимовому саду вражає все. Ніна Михайлівна легко сипле ботанічними назвами рослин, а ми й не стараємося їх запам’ятати, бо головне тут — їхні краса і досконале поєднання в композиціях. Уявити лише, що тут прекрасно почуваються атмосферні тіландсії — рослини без... коріння. Усі поживні речовини вони беруть просто з повітря, їх не поливають, досить раз на тиждень збризнути водою. У куточку на справжньому пеньку прилаштувалися... орхідеї.

Виявляється, є орхідні, які в природі, в тропіках, так і ростуть: на пеньках, деревах, вони не є рослинами-паразитами, маючи власне коріння, але завдяки такій опорі добираються вище, до сонечка. А ось... банан, тільки не той, з якого ми їмо плоди, а кущ з великими листками, який діти виростили із крихітного зернятка. А поряд — алоказія, рослина, яку за широченні листки називають «слонячим вухом». На алоказії Ніна Терещенко збирається заробляти кошти для зимового саду, адже рослина дуже гарна, і є багато охочих придбати її для себе. «Але ми виростимо її ще більшою, тоді й більше грошей заробимо!», — каже директор.

Тут можна чудуватися безкінечно. З пальми, яку називають «королівською», з підвісного саду — городоцького «саду Семіраміди», а ще буде і сад струнний та флораріум. А «вишенькою на торті» має стати невелика водойма в куточку саду з живими рибками, водоспадом, і обов’язково співатимуть тут канарки. «Мені б ще сто квадратних метрів, до цих ста, що вже є, добудувати, і все одно б мали, чим прикрасити територію!», — сміється Ніна Михайлівна.

А в підсобній кімнаті вже кипить робота з розсадою, школа уже має свій посадковий матеріал. Привезли ще й три тисячі цибулинок тюльпанів — на вигонку, щоб потім продавати і заробляти кошти. Адже таке диво, як зимовий сад, вимагає чималих грошей. Більшість рослин з інтернету Ніна Михайлівна виписує за власні кошти, при цьому вдома вона не має жодної екзотичної рослини — все у школу, все у школу...

Велику підтримку школа має від державного підприємства «Городоцьке лісове господарство», яким керує директор Віктор Петрович Данилюк. А інженер з лісових культур Олена Степанівна Некришевич захоплено розкаже про роботу шкільного лісництва. Створене трохи більше ніж два роки тому, воно успішно діє, дітям дуже подобається садити ліси, доглядати за розсадниками. А нині у школі тільки й мови що про Чернігів, де Городок представляв Волинь на всеукраїнському зльоті шкільних лісництв і здобув третє місце. А ще вразили всіх присутніх екокартинами з... моху.

Зі звичайного оленячого, ісландського, зозулиного моху, якого в достатку у волинських лісах. А також картинами з атмосферних тіландсій. Як обробити мох, як його пофарбувати у різні кольори — всі ці тонкощі осягали через експерименти. Зате тепер екокартин та різних іграшок із моху — по всій школі, а на подвір’ї з нього розстелені цілі панно. Такими виробами зі стабілізаційного моху модно прикрашати ресторани та офіси в Європі, вироби коштують нормальні гроші, а тут було б бажання, бо матеріал — просто під ногами.