«Антигерой – це Путін та його режим. Не існує нічого огиднішого, ніж це»

Дорогі друзі, ви знаєте, як ми цінуємо ваші думки і наше спілкування. За доброю традицією ми вкотре звернулися до вас — своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів з проханням відповісти на запитання новорічної анкети «Дня». Ваші чесні відповіді завжди слугували для нас гарним виміром «температури» в Україні та світі за минулий рік і внеском в осмислення головних подій, процесів, людей. А ще завжди цікаво читати — що надихає вас і які ви маєте очікування від майбутнього. Отже, пропонуємо вашій увазі відповіді на запитання нашої новорічної анкети. Нам важливо знати і вашу думку. Приєднуйтеся!

Бажаємо вам радісних новорічних свят і щасливого 2020 року!

1. Які події року, що минає, на вашу думку, змінили світ та Україну?

2. Яка подія в житті країни стала найважливішою особисто для вас?

3. Кого ви вважаєте героєм та антигероєм року?

4. Три речі, які додають вам сил і сповнюють оптимізму?

5. Автори, статті, проєкти газети «День», які зацікавили вас найбільше 2019 року?

Сергій ІВАНОВ, журналіст, телеведучий, блогер:

1. Події, що змінили світ, – це початок процедури імпічменту Трампа, а також те, що двигун „Брекзіту” Борис Джонсон став прем’єром Великої Британії. Мені здається, це головне. Щодо України – президентські та парламентські вибори 2019 року, наслідком яких стало перезавантаження українських політичних еліт та укорінення популізму як ключового електорального тренду, а також Рішення Міжнародного суду ООН у Гаазі щодо прийнятності юрисдикції в справі України проти РФ.

2. Повернення наших полонених додому. Я думаю, що для всіх свідомих людей це найголовніша подія, адже люди – головне.

3. Від початку війни для мене є лише один колективний герой – це наші військові, які захищають Україну від росіян та колаборантів, ніхто не може навіть приблизно зрівнятися з ними. Антигерой – це Путін та його режим. Не існує нічого огиднішого, ніж це. 

4. Сім’я, література, музика додають сил. Я не оптиміст, я реаліст, сприймаю все таким, як воно є – не драматизуючи і не прикрашаючи.

5. Я доволі системно стежу за роботою Івана Капсамуна та Валентина Торби, добре знаю їх особисто, поважаю, їхні думки завжди цікаві. Мені запам’яталась стаття Івана «Запит на справедливість чи популізм?», яка абсолютно резонує з моєю думкою в питанні депутатської недоторканності і є здоровим поглядом на феномен популізму в Україні. Статтю Валентина «Віра на війні» про нашого земляка священика Володимира Маглену з Луганщини читаю просто зараз, дуже крутий матеріал.