Чи потрібні бізнесу няньки?

Якось мій данський друг сказав мені: іноземець в Україні почуває себе маленькою дитиною, якій для того, щоб вижити, постійно потрібна допомога місцевого «дорослого»: не може зняти житло, купити їсти, бо ніхто не знає англійської... Це було багато років тому, коли ні про безвіз, ні про Угоду про зону вільної торгівлі з ЄС, ні, тим паче, про «державу у смартфоні» більшість навіть не мріяла. Але, схоже, нічого не змінилося, бо радники Президента України серйозно вважають, що найкращою ідеєю його дебютного виступу на Всесвітньому економічному форумі, під час якого обговорювалися загрози третьої світової війни, яка може розпочатися з Ірану, а також здоров’я планети і новітній капіталізм, — є запропонувати інвестору... няньку. А тим інвесторам, які вирішать приватизувати в Україні підприємство, влада пообіцяла тривалі податкові канікули.

«Ми зараз підготували нову програму, яка матиме назву Investment nanny. Про що це говорить? Кожному інвестору великої компанії, яка приведе в Україну понад 100 млн доларів, ми забезпечимо окремий контракт з державою. Саме держава вас захистить. У вас буде менеджер — investment nanny, який розмовлятиме п’ятьма мовами і готовий працювати з вами 24/7; будь-яке питання, будь-яка проблема будуть розв’язуватися в контакті з цим менеджером, і не буде жодних проблем», — розповів Зеленський, відповідаючи на запитання засновника Світового економічного форуму Клауса Шваба на публічній сесії ВЕФ у Давосі.

Люди, ви серйозно думаєте, що людині, яка спочатку заробила, а тепер може інвестувати 100 мільйонів доларів і більше, потрібна нянька?

Подібний підхід не має нічого спільного з формуванням привабливого інвестиційного клімату. Україна для інвестора все ще            — мінне поле. Ніякі няні не змусять бізнес ризикувати в мінній зоні.

І саме проблеми податкової системи все ще залишаються найвагомішими серед перешкод для ведення бізнесу. «Міни» — це корумповані митна і податкова служби, дозвільна і судова системи; СБУ, прокуратура, підключення до електромереж, газопроводів тощо.

Глибокі інституційні реформи податкової та митної служби розпочаті, але спрогнозувати результати поки що вкрай важко. Навіть податкова міліція продовжує своє фактичне існування, хоч і в невизначеному статусі. Відсутність реформ митної та фіскальної служб не дозволяє скоротити обсяги зловживань: контрабанди, порушення митних правил та великомасштабної податкової оптимізації із застосуванням офшорів, які залишаються найбільшими «дірками» в податковій системі після ліквідації більшості «податкових ям», що дозволяли масово ухилятися від ПДВ.

Триває боротьба за реформу корпоративного податку — перехід до оподаткування тільки виведеного із бізнесу капіталу (ПнВК), яка є необхідною передумовою глибокого реформування податкової служби. Усе ще надмірно важким залишається оподаткування праці, і це заганяє ринок праці у тінь.

Збільшення надходжень внаслідок вдалого реформування ПДВ не було використано для зменшення інших податків, натомість загальнодержавні видатки суттєво не зменшуються уже кілька років, перебуваючи в межах 40% від ВВП, що є зависоким для нашої країни.

На часі — продовження і подальше поглиблення податкової реформи. Необхідно завершити розпочаті реформи податкової та митної служб, остаточно ліквідувати податкову міліцію й утворити натомість нову, винятково аналітичну структуру, яка займатиметься розслідуванням великомасштабних економічних злочинів і мала б замінити також відповідні підрозділи інших відомств.

Економічне зростання, надходження від приватизації та детінізації економіки, а також усі можливості для скорочення бюджетних та квазібюджетних витрат (зокрема, але не тільки, ефект ProZorro, верифікація соціальних та пенсійних виплат, оптимізація витрат на інші цілі) потрібно використати для поступового скорочення загальнодержавних видатків, що дасть можливість надалі знизити податкове навантаження на заробітну плату і запровадити інноваційну модель податку на виведений капітал замість податку на прибуток підприємств.

Податки на землю та інше нерухоме майно потребують удосконалення й упорядкування, які мають підвищити надходження від них і використати їх для подальшого підвищення спроможності місцевих бюджетів, що, у свою чергу, дасть можливість скоротити податки на доходи фізичних осіб (домогосподарств) — одні із найбільш шкідливих для економічного зростання, за даними ОЕСР, через відповідні зміни до розмірів субвенцій із центрального бюджету.

Якщо новий Президент хоче підсилити інвестиційну привабливість України, то йому потрібно розчистити мінне поле. Таку думку має бізнес, який багато років тому ризикнув і почав працювати в Україні:

• Збільшити прибутковість чесного вітчизняного виробника.

Щоб досягти цього, потрібно жорстко контролювати економічні кордони держави.

• Негайно створити безпечні зони (індустріальні, технопарки) і дати можливість швидко інвестувати в них.

• Визначити п’ять найбільш імпортованих товарів, які можна виробляти в Україні, і всіляко стимулювати їх виробництво — нехай заповнюють індустріальні парки.

Експорт — це, безумовно, важливо. Але імпортозаміщення — важливіше! Лише таким шляхом можна забезпечити можливості, створити гідні робочі місця й акумулювати гроші, які зараз ідуть на оплату імпорту.

КОМЕНТАР

Наталя КАЦЕР-БУЧКОВСЬКА, експерт Інституту майбутнього України:

— Щоб залучити інвестиції, насамперед потрібно забезпечити не особливі привілеї для інвесторів, а стабільність (незмінність) законодавства, верховенство права і подолати корупцію.

Великі транснаціональні компанії, річні обороти яких у рази перевищують бюджет України, можуть самі кого хочеш поняньчити. Їм няньки не потрібні, горизонт планування таких компаній не 10 чи 20 років, а 50 чи 70, а деякі планують на покоління вперед. Тому репутація держави, яка дотримується свого слова, виконує взяті на себе зобов’язання, є запорукою приходу великих компаній на ринок.

Що ми маємо сьогодні? З інвесторами, які перемогли конкурси на видобуток газу на умовах угод про розподіл продукції, не лише не підписали договорів, але деякі безвідповідальні політики, які полюбляють дешеву електроенергію із Росії, говорять про можливість зміни оподаткування видобувної галузі. Нагадаю, конкурс на вісім ділянок був проведений ще у червні, а зазначені угоди в разі їх виконання можуть принести до 5 млрд дол. інвестицій протягом найближчих п’яти років, не кажучи вже про забезпечення держави власним газом у перспективі 7—10 років.

Далі: найбільше інвестицій за останні п’ять років було залучено у відновлювальну енергетику; 4,9 млрд дол. США, за даними статистики, які створили нові робочі місця, сплачують податки в Україні і, найголовніше, є єдиною електрогенерацію, яка залучає інвестиції і створює нові потужності. Собівартість зеленої енергетики стрімко знижується; все, що потрібно зробити — імплементувати аукціони, забезпечивши цим зниження вартості генерації. На жаль, цього також не було зроблено. Натомість, окремі безвідповідальні політики лякають ринок ретроспективним зниженням тарифів і скасуванням раніше отриманих дозволів проектів ВДЄ, які будуються.

Про які тоді інвестиції може йтися?

Таким чином, потрібно підтримувати те, що є, створюючи нові можливості, підхоплюючи світові тренди, а не руйнувати й ізолювати державу.