Доки міністри засідають...

РІДНИМ СТАВ ЄЛИЗАВЕТИН

У село Єлизаветин Рожищенського району родина Соколових із Луганщини потрапила цілком випадково. Втікали від війни... Сьогодні Любов Вікторівна каже, що ніколи вже не повернуться на Луганщину, де минуло, власне, все життя. Нещодавно ось і 83-річну маму її звідти забрали, бо вже невдовзі переберуться у свій новий дім. Переїхали ще на початку військових дій на сході — спочатку до родини на Хмельниччину, на Волинь покликали знайомі, які мешкали в селі під Луцьком. Роздивившись, Соколови й вирішили залишитись на Волині, а що придбати земельну ділянку в прилуцьких селах непросто, то опинилися в Єлизаветині: село має автобусне сполучення з містом, проведено газ, навколо мальовнича природа, ліси, а землі їм, каже Любов Вікторівна, дали аж 25 соток, цього, може, й забагато. Та наразі земля не толокує, обробляють її, і картоплі стільки виростили, що й не переїсти.

Будинок тут вони будують уже п’ятий рік, але скоро вже й «квітка». Спромоглися на нього завдяки програмі «Власний дім», отримавши позику. На велику суму не замахувалися, бо позику ж треба віддавати, але вона настільки вигідна, що не роздумували, коли її брали. А роботи їм здешевлює те, що багато чого чоловік Любові Вікторівни уміє робити власними руками. Свого часу і гадки не мали, що доживши до 60 років, переберуться на зовсім нове місце і збудують там дім. Любові Вікторівні уже 62, чоловікові на рік більше.

Крім Соколових, торік позику на спорудження житла у Фонді індивідуального будівництва на селі, який і здійснює в регіоні програму «Власний дім», отримала ще одна родина переселенців зі сходу. І аж 81 учасник військових дій на сході, ветеран неоголошеної війни. «Поки міністри думають, на Волині просто працюють! 81 сім’я атовців отримала можливість поліпшити житлові умови. Міністерство у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України збирає наради, щоб впроваджувати нові механізми забезпечення житлом ветеранів й активізувати роботу в цьому напрямку... Ради радять, а віз і нині там... Завдяки затвердженій обласною радою програмі «Власний дім» на сьогодні довгострокові позики під три відсотки (а багатодітним — безвідсоткові) надано 81 сім’ї атовців і двом родинам переселенців зі сходу України. Навіщо винаходити велосипед, панове міністри, коли його давно вже й освоїли. Передбачайте ще кошти в державному бюджеті, і цю проблема за декілька років буде розв’язано», — так прокоментував здобутки на Волині голова бюджетної комісії обласної ради Михайло ІМБЕРОВСЬКИЙ.

«ЖИТЛОМ І РОБОЧИМИ МІСЦЯМИ МОЖЕМО ДОПОМОГТИ»

На Волині Фонд індивідуального будівництва на селі очолює економіст Віктор СМОЛЯРЧУК. «Джерелами фінансування позик є державний, обласний та місцеві бюджети. Кошти від повернення позичальниками раніше отриманих позик мають бути спрямовані на надання нових позик, — каже він. — Позики надаються на будівництво (сумою до 300 тис. грн), придбання (до 200 тис. грн), капітальний ремонт (до 150 тис. грн), підведення інженерних мереж (до 50 тис. грн) терміном до 20 років (громадянам віком до 35 років — до 30 років) під три відсотки річних (сім’ям, що мають три і більше дитини, — безвідсотково). Позики надаються на підставі клопотання органів місцевого самоврядування, за умови укладення договорів співпраці з Фондом і забезпечення співфінансування. Першочергове надання позик на придбання, будівництво, ремонт житла та інженерних мереж надається учасникам бойових дій та внутрішньо переміщеним особам».

Фонд співпрацює з усіма районними бюджетами і бюджетами 20     ОТГ. Громад, які долучаються до співпраці, щороку дедалі більшає. Зараз триває робота з долучення до Програми міста Луцька та інших міст обласного значення. «Щодо корупційної складової, то механізм визначення позичальників є прозорим, — продовжує Віктор Смолярчук. — Фонд сам не може визначити, кому надавати позику, бо для нас основою є клопотання органу місцевого самоврядування, а місцеве самоврядування у нас, як відомо, обирається людьми. При органах самоврядування, переважно, створено комісії з відбору претендентів, до яких входять депутати і представники громадськості. Хотілось би, щоб у державному бюджеті на ці заходи було передбачено більше коштів, а також щоб були активнішими й громади, бо отримати позику є багато охочих, особливо учасників АТО, але не всі очільники громад ідуть назустріч своїм же мешканцям. Це стосується Камінь-Каширського, Любомльського районів та деяких громад — біля Луцька і Ковеля. У нас чомусь зазвичай що багатша громада, то менше дбає про пересічних людей. Не всі, звичайно, ми активно співпрацюємо з Боратином, Липинами, а решта — пасивні.

На моє переконання, на сьогодні в пріоритеті, особливо на селі, мають бути навіть не школи й садки, а забезпечення сімей власним житлом, хороші дороги та робочі місця. І коли на стан доріг ми не впливаємо, то з житлом і робочими місцями можемо допомогти. Так, з ініціативи депутата Михайла Імберовського в обласній раді зареєстровано проєкт рішення про фінансування бізнес-планів для малих та середніх підприємців на селі для започаткування власної справи. Є змога також фінансувати розвиток зеленого туризму. Ініціативи й бачення розвитку є, єдине, чого не вистачає, то це фінансового ресурсу. Добре, що наше бачення збігається з баченням більшості депутатів обласної ради, тож думаю, що, показуючи приклад, зможемо залучити і державний ресурс».