Пандемія і співпраця зі США

Останнім часом Сполучені Штати Америки — в центрі уваги світових ЗМІ. Це пояснюється тим, що в цій країні зафіксована найбільша кількість інфікованих коронавірусом, померлих від цього небезпечного захворювання і проведено найбільше тестів.

Чому в цій країні з розвинутою медичною галуззю така тривожна статистика, які уроки Україні слід винести з американського досвіду боротьби з пандемією, як наша країна допомагає США в боротьбі з цим захворюванням і як COVID-19 вплинув на двостороннє співробітництво. Про це — в ексклюзивному інтерв’ю «Дню» посла України в США  Володимира ЄЛЬЧЕНКА. 

«ЗАРАНО ГОВОРИТИ, ЩО В США КОРОНАВІРУС ПОДОЛАЛИ, АЛЕ ПРИНАЙМНІ Є ПЕВНІ ОЗНАКИ СТАБІЛІЗАЦІЇ СИТУАЦІЇ»

— Що стосується тривожної статистики, то на це є багато причин. Передусім ідеться про величезну країну з населенням понад 300 млн людей, велику кількість мегаполісів із великим скупченням населення. Саме тому центрами пандемії є і Нью-Йорк, зокрема Мангеттен, Сієтл та великі міста штату Каліфорнія.

Інша причина — величезна кількість туристів, зокрема з Китаю. Адже на Різдво і Новий рік на Мангеттені в Нью-Йорку було велике скупчення туристів.

А ще одна технічна причина полягає в тому, що в США протестовано майже 8 млн осіб, що є найбільшим показником у світі. А що більше людей тестується, то виявляється більший показник захворюваності.

Станом на зараз у Нью-Йорку досягнуто пікових цифр захворюваності та померлих. Хоча поки що у великих містах зменшення показника захворюваності особливо не спостерігається, проте вже є тенденція, що ці цифри стабілізуються і не будуть кардинально збільшуватись. І що головне — з кожним днем збільшується кількість людей, які вилікувались.

Усе вище згадане змусило США вживати радикальних заходів, вводити досить жорсткий карантин у більшості штатів. І ці заходи, слід сказати, мало чим відрізняються від того, що робиться урядом України. Вони схожі. Тобто йдеться про скорочення транспортного сполучення, закриття публічних об’єктів, ресторанів, дитячих садочків, парків, магазинів.

Коли все це почалось, то, наприклад, у Вашингтоні люди дуже відповідально ставилися до носіння масок, хоча в перші дні їх був дефіцит. Сьогодні маску можна придбати будь-де за невеликі кошти. А в магазини без масок узагалі не пускають.

Ось така сукупність заходів і обставин призвела до нинішньої ситуації. Хоча ще зарано, звичайно, говорити, що в США коронавірус подолали, але принаймні є певні ознаки стабілізації ситуації.  

«ПОКАЗОВИМ УРОКОМ ЦІЄЇ ПАНДЕМІЇ СТАЛО ТЕ, ЩО БАГАТО АМЕРИКАНЦІВ ЗРОЗУМІЛИ, ЩО НАСПРАВДІ МІСЦЕВЕ КЕРІВНИЦТВО ШТАТІВ МАЄ ВЕЛИКУ ВАГУ І ПОВНОВАЖЕННЯ»

— А штрафи передбачаються за порушення карантину, бо я не бачив інформації про це в ЗМІ?       

— Я особливо не чув про штрафи і не бачив, щоб поліція когось затримувала. Можливо, це тому, що люди відповідально ставляться. Американці — законослухняні.

Однак хочу зауважити, що в кожному штаті свої правила.

І, до речі, одним досить показовим уроком цієї пандемії стало те, що багато американців зрозуміли, що насправді місцеве керівництво штатів має велику вагу і повноваження. Іншими словами, губернатор будь-якого штату може схвалити заходи, які він вважає необхідними для місцевого населення і ситуації. З цим, бувало, не погоджувався президент Трамп або навпаки губернатори не погоджувались із деякими його заходами. Але така взаємодія все-таки свідчить про те, що конституція США працює.

«КОЖНИЙ ГРОМАДЯНИН США ОТРИМАВ ГРОШОВУ КОМПЕНСАЦІЮ ВІД 1000 ДО 1500 ДОЛАРІВ НА МІСЯЦЬ»

— Як відомо, 26 березня сенат США ухвалив безпрецедентний за розміром пакет фінансової допомоги на суму $2,2 трлн для подолання економічних наслідків пандемії коронавірусу SARS-CoV-2. А 21 квітня сенат підтримав ще один масштабний пакет заходів для подолання наслідків епідемії COVID-19 для економіки країни обсягом $480 млрд. Але схоже, що ці пакети так і не поклали край коронавірусній кризі і не зупинили падіння безробіття, бо за останній час майже 30 млн осіб втратили роботу через коронавірус. Що ви думаєте щодо цього?

— Дійсно, через пандемію відбувається серйозне падіння економіки в США і сильно страждає малий і середній бізнес, як і в Україні, як і в будь-якій іншій країні світу. На перший і другий квартали називають цифру до 20%, а потім прогнозують, що друга половина року дещо вирівняє це падіння і США повернуться до нормальної ситуації.

А згадані заходи справді допомагають. Наприклад, кожен громадянин США отримав грошову компенсацію від 1000 до 1500 доларів на місяць. Я нещодавно спілкувався зі знайомою перукаркою, яка була змушена зачинити свою перукарню. Вона розповіла, що грошей наразі не заробляє, але отримує кожен місяць компенсацію, крім того її звільнили від орендної плати. Те саме стосується і всіх інших, кому довелося тимчасово закрити власний бізнес.

Утім, повертаючись до головної проблеми, всі надбання адміністрації президента Трампа за останні роки — найменший рівень безробіття, найбільша робоча кількість місць, яка була створена в США — все це, на жаль, повернулося назад. На мою думку, уряду США доведеться з цим боротись ще не один місяць.

«МАЛО ХТО ЗНАЄ ПРО ТЕ, ЩО НАШІ ЛІТАКИ «МРІЯ» ТА «РУСЛАН» ЗДІЙСНЯТЬ ПРОТЯГОМ ЦЬОГО МІСЯЦЯ КІЛЬКА СПЕЦІАЛЬНИХ РЕЙСІВ ДО США З ГУМАНІТАРНИМ ВАНТАЖЕМ»

—  Я бачив повідомлення, що Польща та Туреччина надали допомогу США в боротьбі проти пандемії. А хіба не варто було і нам запропонувати допомогу, як це ми зробили в випадку Італії? 

— Ми мали певні ідеї, які так і не реалізували тому, що вже не було такої сильної потреби США в нашій гуманітарній допомозі. Але, наприклад, мало хто знає про те, що наші літаки «Мрія» Ан-225 та «Руслан» здійснять протягом цього місяця кілька спеціальних рейсів до США з гуманітарним вантажем. Це дуже значний внесок України. Один рейс уже було здійснено в Г’юстон, Техас, а ще будуть рейси на Нью-Йорк та Колумбус, Огайо. Кожний такий літак це величезний сигнал допомоги для США.

Уряд США про це знає, і мені постійно передають слова подяки за це. Ці перевезення робляться на замовлення агенції з надзвичайних ситуацій США, Пентагону для військових. У основному йдеться про медичне обладнання та ліки. До речі, частина цих перевезень здійснюється в межах допомоги для країн — членів НАТО. Так що тут і конкретна допомога України з авіаперевезень, і наша співпраця і зі США, і з Північноатлантичним альянсом.

«ДЛЯ НАС ГОЛОВНИМ УРОКОМ СТАНЕ НАГАЛЬНА ПОТРЕБА В ПРОВЕДЕННІ ВСЕЗАГАЛЬНОЇ МЕДИЧНОЇ РЕФОРМИ»

— І які уроки, на вашу думку, має винести Україна з американського досвіду боротьби з пандемією?

— Я думаю, для нас головним уроком стане нагальна потреба в  проведенні всезагальної медичної реформи. Цьому питанню Президент Зеленський присвятив одне зі своїх звернень. Можливо, не все було зроблено правильно попередніми урядами. А коронавірус висвітлив деякі проблеми. Звичайно, що під час нашестя пандемії не можна скорочувати кількість лікарів чи зменшувати кількість лікарень або, тим паче, зменшувати фінансування медицини. Це все одно, що скорочувати армію під час війни.

Інший урок полягає в тому, що в глобалізованому світі зростає залежність держав і міжнародних організацій від оперативних постачань медичного обладнання та товарів. Тому нам треба думати про створення певних запасів, які раніше називали державним резервом. Але замість традиційної тушонки і гречки там обов’язково мають бути ліки першої потреби, захисні костюми та маски. Ця епідемія не закінчиться завтра чи післязавтра, і ми маємо бути готові на майбутнє.

Попри критику української медицини варто зауважити, що в нас все-таки хороша медична наукова школа, медики та учені, які здатні взяти участь у розробці нових ліків і вакцин, запропонувати це не лише Україні, а й усьому світу. Тому треба збільшувати фінансування саме для розвитку таких досліджень.

До речі, в нас є кілька спільних програм зі США, які передбачають конкретне фінансування саме цього напряму. Я думаю, що це стане ще одним дуже важливим треком нашої двосторонньої співпраці, крім традиційної безпекової сфери та енергетики.

— До речі, пане после, я читав, як губернатор штату Нью-Йорк заявив, що в США є система шпиталів, а немає системи охорони здоров’я. Як ви можете це прокоментувати?

— (Сміється) Мені важко це коментувати. Американську систему шпиталів вважають однією з найкращих у світі. Втім, ця пандемія показала, що їй теж багато чого не вистачає. Країна не була пристосована до такої кількості хворих. Але менш з тим уряд справляється. Якщо три-чотири тижні тому в штаті Нью-Йорк не вистачало ліків та обладнання, то тепер є певні запаси і навіть почали роздавати безоплатно в деяких районах і маски, і дезінфікуючі засоби. Іншими словами, країна змогла за кілька тижнів накопичити необхідні запаси і впоратися з цією бідою.

«ЦЯ ПАНДЕМІЯ ВИВЕЛА НА ПЕРЕДОВІ ПОЗИЦІЇ ЩЕ ОДИН НАПРЯМ НАШОЇ СПІВПРАЦІ — ВЗАЄМОДІЯ В СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я»

— Як вплинула епідемія коронавірусу на двосторонні відносини загалом і зокрема на військово-технічне співробітництво?

— Я сказав би так: ця пандемія вивела на передові позиції ще один напрям нашої співпраці — взаємодія в сфері охорони здоров’я. Цього тижня (інтерв’ю записувалось 6 травня. — Авт.) СБ ухвалив рішення про виділення Україні $150 млн та $155 млн на два проєкти: модернізацію системи соціальної підтримки населення в Україні та поліпшення охорони здоров’я на службі в людей.

Що стосується США, то я не можу не згадати про рішення виділити Україні майже $14,5 млн через агентство США з міжнародного розвитку USAID за прогpамою допомоги в подоланні стихійних лих.

Буквально кілька днів тому я розмовляв з помічником адміністратора USAID по нашому регіону Броком Бірманом, і ми домовились про певні ліки, які просив наш МОЗ, захисні маски і костюми для лікарів та апарати для вентиляції легенів. Частково медичне обладнання закуповуватиметься за американське фінансування в Європі і частково постачатися з території США.

Стосовно всього іншого жодної павзи немає. Звичайно, немає активних контактів, не їздять делегації, багато візитів урядовців було скасовано. Але відбувається активне телефонне та онлайн-спілкування. Кілька днів тому була телефонна розмова Президента Зеленського з держсекретарем США Майком Помпео, міністр закордонних справ Дмитро Кулеба також матиме телефонну розмову з паном Помпео (він розмовляв із держсекретарем 6 травня. — Авт.), відбуваються розмови на рівні заступників міністрів закордонних справ, фінансів, енергетики. Ні на день не припиняється електронне листування.

Усі програми виконуються, зокрема й програма допомоги США у військовій та безпековій сфері. Буквально днями має бути остаточне рішення американської сторони про виділення нової частини запланованої допомоги. Ми на це дуже сподіваємось. Зараз Пентагон очікує підтвердження від української сторони виконання передумов для такої допомоги. Нагадаю, частина допомоги обумовлена реформами Міністерства оборони України, зокрема в системі оборонних закупівель.

«ЛЕВОВА ЧАСТКА КОШТІВ, ЯКІ ВИДІЛЯЮТЬСЯ НА ДОПОМОГУ УКРАЇНІ, ПІДЕ НА ФІНАНСУВАННЯ ПОСТАВОК САМЕ ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИМ СИЛАМ ЗСУ»

— Колишній заступник міністра оборони США, а нині — провідний військовий та політичний експерт Майкл Карпентер у інтерв’ю «Радіо Свобода» розповів, що він із групою інших провідних експертів — колишніх працівників американської адміністрації — на зустрічах з різними конгресменами й працівниками апарату Конгресу наполегливо вмовляв виділити Україні дуже маневрове тактичне судно Mark VI, яке часто використовується силами спеціальних операцій. Можете це прокоментувати — чи ведуться переговори щодо постачання цих озброєнь чи, можливо, інших?

Чи є якесь продовження щодо ініціативи закупити ще кілька катерів класу Island?

 — Так, це питання було на порядку денному ще до того, як пан Карпентер публічно порушив його. В нас, дійсно, ще наприкінці минулого року було розуміння, принаймні між Пентагоном і Міністерством оборони України, що пріоритетом цього року має бути підсилення безпеки на морі. Саме в акваторії Азовського і Чорного морів. І тому йшлося про кораблі Mark VI. Левова частка коштів, які виділяються на допомогу Україні, піде на фінансування поставок саме Військово-морським силам ЗСУ.

Також не знімається з порядку денного продовження поставок катерів типу Island. Два з них були передані Україні ще восени минулого року. А впродовж року американська сторона планує переправити ще три кораблі цього типу. Можливо, коронавірус дещо загальмував технічний процес підготовки, але це питання не знято з порядку денного і, повірте, всі домовленості будуть реалізовані.

— А чи ведуться перемовини з американською стороною про закупівлю інших важливих для нас летальних озброєнь?

— Звичайно. Минулого року в нас був перший випадок прямої закупівлі Міноборони України в США протитанкових комплексів Javelin. Це була перша партія не допомоги, а саме закупівлі озброєнь у США. Наскільки я знаю, зараз готується домовленість про продовження таких закупівель.

Є ще деякі інші типи озброєнь, які особливо важливі сьогодні на Донбасі, на сході України для нашого захисту. Йдеться щонайменше про три великі партії і я не буду конкретизувати, але це робиться і, думаю, що ці закупівлі будуть зроблені протягом цього року.

ПРО ПЕРСПЕКТИВИ ЗАКУПІВЛІ АМЕРИКАНСЬКОГО ГАЗУ І СПІВПРАЦЮ З WESTINGHOUSE І HOLTEC INTERNATIONAL

— Сьогодні впали ціни на нафту і газ. Мабуть, актуальною може бути співпраця зі США в енергетичній сфері, зокрема з метою закупівлі американського скрапленого газу?

— У нас є кілька проєктів, наприклад спільний Меморандум між Україною, США та Польщею щодо закупівель скрапленого газу для зберігання потім його на заході України в наших сховищах.

Наскільки я знаю, 30 квітня відбулася відеоконференція президентів України та Польщі, на якій обговорювались питання тристоронньої співпраці щодо закупівель американського газу. І обидва президенти домовились про перші кроки практичної реалізації підписаного в серпні минулого року Меморандуму з цього питання. Потрібно побудувати інтерконектор, домовитись про обсяги газу і тоді американська сторона також підключиться.

І нікуди не поділась співпраця в ядерній сфері. Передусім йдеться про нашу співпрацю з американською компанією Westinghouse, яка постачає ядерне паливо та підвищує ефективність наших АЕС, а також американською компанією Holtec International, яка будує два сховища відпрацьованого ядерного палива в чорнобильській зоні відчуження. Там, до речі, мала бути урочиста церемонія запуску одного такого об’єкта в Чорнобилі 26—27 квітня. На жаль, зі зрозумілих причин це довелося відкласти, але цей проєкт буде продовжуватись. Його кінцевою метою є те, щоб Україна повністю була незалежною від постачань російського ядерного палива, яке зараз уже не монопольне, але ще становить значну частину.

Ми хочемо зробити все, щоб зовсім не залежати від цих постачань, а американська Holtec International є єдиною в світі компанією, яка якраз нам постачатиме це паливо, пристосоване до реакторів, які використовуються на українських АЕС.

ПРО «МІСТОЧОК МІЖ ПРОТИДІЄЮ ПАНДЕМІЇ І СПІВРОБІТНИЦТВОМ У КОСМІЧНІЙ СФЕРІ»

— А як розвивається співпраця в космічній галузі між нашими країнами?

— Так, космічна галузь також важливий напрям співпраці. Ще до введення карантину ми встигли побувати на запуску ракети «Антарес». Ця ракета доставляє вантажі на Міжнародну космічну станцію  і є дуже важливою для США. І перша ступінь ракети виготовляється на «Південмаші» в Дніпрі.

Наступний пуск аналогічної ракети запланований на серпень-вересень цього року і для його підготовки необхідно було привезти з десяток українських експертів та конструкторів з Дніпра з «Південмашу». Вже після введення карантину наші партнери — американська компанія Northrop Grumman Corporation, направляла в Україну спеціальний чартерний літак за нашими українськими фахівцями, щоб тільки не зірвати запуск, адже вони відіграють у ньому одну з провідних ролей. До речі, ми дуже вдячні керівництву Northrop Grumman Corporation, що дозволили на шляху до Києва цим рейсом евакуювати 15 українських громадян, які застрягли через карантин тут у США і найбільше потребували допомоги.

Так що такий вийшов місточок між протидією пандемії і співробітництвом у космічній сфері. По прибуттю в США наші фахівці пройшли також двотижневий карантин, який, як і в Україні, є обов’язковий для всіх, хто прибуває із-за кордону.

І тепер вони працюють на базі НАСА і готують до пуску наступну ракету.

«МАЙБУТНЄ КОНЦЕРНУ «АНТОНОВА» СИЛЬНО ЗАЛЕЖИТЬ ВІД СПІВРОБІТНИЦТВА ЗІ США І САМЕ З КОМПАНІЄЮ BOEING»

— А як щодо задіяння американських інвестицій у нашу авіаційну промисловість, зважаючи на те що «Антонов» володіє розробкою унікального військово-транспортного літака Ан-70, який не має аналогів у світі?

— Дійсно, перспективи щодо цього існують. Ми нещодавно передали до компанії Boeing проєктні пропозиції щодо літаків «Антонов». Американська компанія може бути зацікавлена якщо не в спільному виробництві, то принаймні в частковій участі чи то на території США, чи то в інвестиціях у нашу авіаційну галузь. Я думаю, що майбутнє концерну «Антонова» сильно залежить від співробітництва зі США і саме з компанією Boeing.

Сьогодні стають затребуваними комерційні великовантажні літаки, то, можливо, Boeing задумається над тим, щоб додати до своєї лінійки ще й виробництво вантажних карго літаків. А тут «Антонов», безперечно, може багато чого запропонувати. Я сподіваюсь, що ми вийдемо і на конкретні домовленості, причому не просто перспективу, а на підписання документів і, можливо, навіть на створення спільного підприємства між «Антонов» і Boeing. Дуже хотілось б, щоб це було реалізовано.

«ОСКІЛЬКИ ПАН ДЕЙТОН ВСТИГ ПОПРАЦЮВАТИ ВІЙСЬКОВИМ АТАШЕ В ПОСОЛЬСТВІ США В+ МОСКВІ, ТО ЙОМУ БУДЕ ЛЕГШЕ РОЗІБРАТИСЯ І В СЬОГОДНІШНІХ ПЕРИПЕТІЯХ»

— Які очікування покладає Україна і ви особисто на майбутнього посла США в нашій країні — генерала Кіта Дейтона, якого точно затвердить на цю посаду сенат?

— Я особисто, на жаль, не знаю генерала Дейтона, ми ніколи не зустрічались. Але я багато чув про нього виключно позитивних речей. Це, дійсно, яскравий колишній військовий та політик, який останніх десять років очолював Центр Маршала в Німеччині. Він був одним із стратегічних радників з питань оборони по Україні і часто відвідував нашу державу, спілкувався практично з усіма нашими керівниками і міністрами, президентами і прем’єрами.

Так що я думаю, він один з тих, хто найкраще знає Україну та наші реалії. Найголовніше, що він позитивно налаштований до нас. Оскільки пан Дейтон встиг попрацювати, щоправда, давно військовим аташе в посольстві США в Москві, то він прекрасно розуміє і Росію, і російську політику, тому йому буде легше розібратися і в сьогоднішніх перипетіях. Його знає особисто президент Трамп і довіряє йому. Це також важливо, особливо за сучасних умов.

Я згоден з вами, що його на 100% затвердить сенат, але питання — коли. Оскільки сенат буквально з учорашнього дня (інтерв’ю записувалось 6 травня. — Авт.) вийшов з карантину, але працює в обмеженому режимі. І за той місяць, поки був карантин, у сенаті накопичилось багато важливих законопроєктів, інших питань, насамперед медичних, економічна допомога, то коли в сенаторів дійдуть руки до затвердження посла, я не знаю, але всі сподіваються, що це трапиться протягом найближчих тижнів.

«США ЩИРО І ВІДВЕРТО НАМ ДОПОМАГАЮТЬ І НАЙГОЛОВНІШЕ, ЩО МОЖУ ПІДТВЕРДИТИ — ДВОПАРТІЙНА ПІДТРИМКА ЗБЕРІГАЄТЬСЯ»

— Коментуючи номінування президентом Трампом генерала Дейтона на посаду посла США в Україні, видання Politico написало, що «в Києві та Вашингтоні сподіваються, що новий посол зможе стабілізувати відносини, які залишаються крихкими і вразливими для експлуатації ворожим Кремлем». А ексміністр закордонних справ України Павло Клімкін у коментарі «Дню» сказав: «його друзі в США скептичні щодо серйозних зрушень до виборів». Що ви можете сказати щодо цього?

— Я не був би таким скептиком. Перш за все, що мається на увазі під серйозними зрушеннями? В нас не відбулось якихось негативних зрушень чи призупинення співпраці. Як я казав раніше, що та допомога, яка надавалась США Україні, продовжується.

У США вважають Україну своїм справжнім партнером і другом. А якщо сьогодні пройтися вулицями Києва чи іншого міста України і запитати, хто найкращий союзник України, то, думаю, більшість людей назвуть саме Сполучені Штати. Так що це не слова, а дійсно, те, що є насправді.

Звичайно, більш потужної країни, яка могла б реально протистояти тому тиску з боку Росії, який здійснюється на нас, немає, крім США, за всієї поваги до Європейського Союзу, який, на жаль, сьогодні зайнятий іншими проблемами. Не будемо говорити, хто більше допомагає Україні: США чи ЄС, питання не в тому. Це ж не Олімпійські ігри, хто переможе.

Питання в тому, що США щиро і відверто нам допомагають і найголовніше, що можу підтвердити — двопартійна підтримка зберігається. Тобто в Конгресі немає різниці, демократи чи республіканці, обидві партії підтримують Україну. Мене навіть здивувало, коли зустрічаєшся з якоюсь групою чи так званим українським «кокусом» і там завжди однакова кількість і демократів, і республіканців. Зараз навіть спостерігається таке своєрідне змагання, хто  більше симпатизує Україні.

Вони щиро в це вірять і всі мої співрозмовники на зустрічах у Вашингтоні ще до пандемії, а тепер уже в телефонному режимі чи відеоконференціях кажуть: менше зважайте на ті всі скандали, які були минулого року, на ті телефонні розмови, на імпічмент президента. В мене навіть склалось враження, що тут присутнє відчуття певної провини перед Україною. Може, я трішки перебільшую, звичайно, але вони вважають, що все це пройдений етап, ця історія не змінила ставлення до України. Всі розуміють прекрасно, що цей епізод — внутрішня справа США, ми не втручаємось і не будемо втручатись, тим паче цього року тут дуже важливі президентські вибори. Американці розберуться без нас і без будь-кого іншого в цих питаннях.

А двопартійна і двопалатна підтримка України була і залишатиметься.

«Я НЕ КАЗАТИМУ, ЩО НА 100% МИ ВПЕВНЕНІ, ЩО ВІЗИТ ВІДБУДЕТЬСЯ ДО ВИБОРІВ, ОСОБЛИВО ТЕПЕР ПІСЛЯ ЗРУШЕННЯ ГРАФІКІВ ЧЕРЕЗ КОРОНАВІРУС»

— Ви як посол, напевно, мрієте про те, щоб наш Президент відвідав з візитом США і зустрівся з главою Білого дому в Овальному кабінеті? Чи існують якісь умови, щоб такий візит відбувся?

— Особливих умов ніхто не висував. Я багато разів це зазначав і те саме чув від Президента Зеленського, що не йдеться про візит заради протоколу, заради якоїсь зустрічі 10-хвилинної в красивому Овальному кабінеті. Йдеться про повноцінний візит із підписанням документів, які треба ретельно підготувати. Ще кілька місяців тому ми говорили про плани десь на літо — початок осені візиту в США, який би був не лише обмежений зустрічами у Вашингтоні, а також було здійснено, наприклад, поїздку в Каліфорнію чи Техас. У нас є кілька запрошень від різних установ у Каліфорнії. І там, до речі, так і не побував жоден український президент, хоча кожен із них запрошувався туди.

Я сподіваюсь, що нарешті нам вдасться це реалізувати, або це може бути поїздка в місто Г’юстон, де ми плануємо відкрити нове генеральне консульство України. Г’юстон — це енергетика, стратегічний транспортний хаб, нафта, газ тощо.

Це може бути поїздка в Чикаго чи, наприклад, у штат Вашингтон на півночі, де працюють сотні, якщо не тисячі українців. У штаті Вашингтон є почесне консульство в Сієтлі, яке очолює наш добрий друг українського походження Валерій Голобородько. В цьому місті розташовані штаб-квартири таких всесвітньовідомих компаній як Amazon, Google і Boeing. А на Алясці, яка умовно поряд через Канаду, тисячі українців працюють на сезонних роботах.

Аляска готова прийняти сотні наших робітників, моряків і тих, хто працює на рибопереробних підприємствах. Тут потреба в таких робітниках дуже велика. І американські компанії готові організовувати і чартери, і спецрейси для того, щоб наших людей туди привозити, навіть в умовах карантину.

Так що, повертаючись до можливого візиту Президента України, я, наприклад, бачив би Сієтл як одне з можливих міст для відвідання. Тобто до підготовки візиту слід підходити комплексно і ми над цим працюємо.

У нас є кілька важливих проєктів, які можна довести до кінця протягом кількох тижнів, головне, щоб ми подолали цю пандемію і вийшли на нормальний ритм роботи.

Я не буду казати, що на 100% ми впевнені, що візит відбудеться до виборів, особливо тепер після зрушення графіків через коронавірус. Але якщо карантин закінчиться раніше, то це цілком можливо, принаймні ми будемо над цим наполегливо працювати.

«ЯКЩО МИ ДІЙСНО ПРАГНЕМО СТАТИ ЧЛЕНОМ НАТО, ТО НАМ ПОТРІБНО СФОКУСУВАТИСЯ НА ПІДГОТОВЦІ ДО ТАКОГО ЧЛЕНСТВА»

— Останнім часом експерти наголошують на важливості для України отримання статусу головного союзника США не члена НАТО (Major non-NATO ally (MNNA), оскільки перспектива членства нашої країни в Альянсі є дуже віддаленою. Що ви думаєте про цю ідею?

— Я з вами згоден, що головне не процес, а результат. Якщо ми дійсно прагнемо стати членом НАТО, то нам потрібно сфокусуватися на підготовці до такого членства. Водночас статус головного союзника США поза НАТО — це важливо з точки зору політичного сигналу, але це не якась панацея. Я би сказав, що зараз ми набагато ближчі до НАТО через посилене партнерство (Enhanced Partnership Opportunities).

Я не знаю, яким чином пандемія коронавірусу змінить плани самітів НАТО, цими днями мала б відбутися зустріч міністрів оборони, на якій це питання було на порядку денному. Американська сторона нас повністю підтримує. Тут проблема не в США. Думаю, що статус посиленого партнерства нас зробить ближче до НАТО.

Це моя особиста думка. Я знаю, що в Україні є різні міркування щодо цього. Але нам головне продовжувати реформи Збройних сил і тоді це питання буде вирішуватись само собою.

Якщо така готовність буде, якщо наш уряд і міністерство оборони продовжать робити те, що робилося до сьогодні. Наприклад, як я вже згадував, буде схвалено закон про оборонні закупівлі, від якого зараз залежить допомога США, то всі ці заходи в сукупності стануть також важливими в плані підготовки до членства в НАТО. Через це проходило багато інших європейських країн. Ми нікуди не дінемось і ми нічого нового не придумаємо. Треба просто пройти всі ці етапи.

— Пане после, ви якось згадали Росію, то хотілось поставити питання щодо російських впливів у США, особливо в контексті відзначення 75-річчя Перемоги над нацизмом, яке Кремль намагається використати з пропагандистською метою. Як це бачиться тут у Вашингтоні?

— Справді, я знаю про гіперактивність Росії на рівні ООН у Нью-Йорку. Ще зовсім недавно я працював у постпредстві України в ООН, і це місце залишається близьким мені. Я постійно спілкуюсь зі своїм колегою Сергієм Кислицею, постпредом України при ООН, і ми говорили на цю тему. Там Росія постійно проштовхує якісь резолюції то про зняття санкцій, то про заходи святкування 75-ї річниці закінчення Другої світової війни. Скрізь іде наратив про російську величність, їх особливу і виключну роль у перемозі над нацизмом. Виступаючи з посилом, що під час пандемії не гуманно тримати санкції проти країн, які сильно постраждали, Росія прагне зняти з себе санкції, хоча це не ООНівські санкції, а США і ЄС, а також деяких інших країн. Але, давайте будемо відвертими, в США нікого цим не обдуриш. Американська сторона прекрасно розуміє всю ситуацію, ми постійно в дискусіях і обмінюємось думками.

«МИ НЕ ПРОТИ ІСТОРИЧНИХ ФАКТІВ, АЛЕ НЕ МОЖНА ЇХ ВИСМИКУВАТИ, БРАТИ ЩОСЬ, ЩО ТОБІ ПОДОБАЄТЬСЯ, ТРЕБА ГОВОРИТИ ВСЮ ПРАВДУ»

— Але ви, мабуть, звернули увагу на те, що спільна заява президентів США і Росії з нагоди 75-річчя історичної зустрічі американських і радянських військ у кінці Другої світової війни на річці Ельба в Німеччині викликала різку реакцію з боку американських медіа і в нас в Україні....

— Так, в Україні це було сприйнято не дуже добре, я розумію мотиви цього. Справді історичний факт зустрічі на Ельбі був. Можливо, ми дещо самі запізнились з тим, що тільки після цієї заяви почали говорити про те, що насправді це був Український фронт і що це були українські офіцери, які першими зустрілись з американськими військами. Дійсно, слід було раніше говорити про це.

— До речі, в Twitter я побачив фотографію радянських солдатів на тлі американського танку Sherman. І при цьому було зазначено, що після однієї з річниць перемоги над нацизмом у Росії перестали згадували внесок США, зокрема ленд-ліз, у розгромі нацистської Німеччини...

— І між іншим треба більше нагадувати, що можна по-різному ставитися до програми ленд-лізу, але за всі роки війни за цією програмою Радянському Союзу було надано допомогу приблизно в 160 млрд доларів. Тобто я не думаю, щоб без такої значної допомоги була б можлива та перемога. І тому недарма Росія про це забуває, тому що всім прекрасно зрозуміло, якщо про це згадувати, то це значно применшить саме ту роль, яку росіяни намагаються собі приписати.

Ми не проти історичних фактів, але не можна їх висмикувати, брати щось, що тобі подобається, треба говорити всю правду. І про те, хто звільняв концтабори, це також були Перший і Другий український фронт і хто звільняв Відень і Прагу.

Ніхто не применшує тих страждань, які Росія понесла в тій війні, це також історичний факт. Але є інший факт, що саме Україна і Білорусь — єдині дві країни в світі, через які війна пройшла двічі. І тому говорити, хто більше всіх постраждав, я думаю, не доречно.

«ДІАСПОРА НАМ ДУЖЕ ДОПОМАГАЄ В ПИТАННЯХ ЛЮДЕЙ, ЯКІ НЕ ЗІ СВОЄЇ ВОЛІ ЗАСТРЯГЛИ В США ЧЕРЕЗ ПОЧАТОК КАРАНТИНУ»

— Як посольству співпрацюється з українською діаспорою?

— Звичайно, діаспора нам допомагає. Однак зараз спілкування обмежено, ми можемо це робити лише в телефонному режимі чи по Skype, як я спілкуюсь з вами. На жаль, довелось відкласти багато важливих і хороших проєктів, які в нас були. Це і велика конференція по Україні, яку організовувала Фундація Україна — США з планами на квітень, потім червень, а тепер це переноситься на грудень.

Але, наприклад, за кілька тижнів до початку карантину ми встигли відкрити нове почесне консульство України цього разу в місті Філадельфія. Його очолила американка українського походження, досвідчена юристка і адвокатка з імміграційних питань Ірина Мазур.

Я особливо виділив би те, що зараз пані Ірина і взагалі вся діаспора нам дуже допомагає в питаннях людей, які не зі своєї волі застрягли в США через початок карантину.

Практично в кожному штаті є люди, які за потреби можуть допомогти безоплатно полікувати чи надати ліки або навіть є випадки, коли в людей не вистачає коштів на житло чи подовження оренди в зв’язку з тим, що вони збиралися від’їхати і не змогли.

Деякі наші діаспоряни пропонують у себе пожити, щоб перебитись деякий час. Ми їм дуже вдячні за це. Вони допомагають, особливо в тих штатах, де немає присутності українських дипломатичних установ.

Насамкінець хочу побажати читачам «Дня» таке: Я всім тепер кажу, частіше мийте руки (сміється) і не виходьте на вулицю без маски. Мабуть, нам слід звикати до того, що ще якийсь час нам доведеться жити в таких нових умовах, до яких ми не звикли. Але всі ці заходи є необхідними, ба більше, вони відкрили нові можливості як для України, так і для всього світу.

Також хочу передати і ще раз підтвердити всім тим українцям, які будуть читати газету «День» у електронному форматі і які перебувають на території США, що ми нікого не забуваємо і щоденно працюємо над тим, щоб залишатися з вами на зв’язку.