«ДЕНЬ» єдиний хто не бігає за часом, а формує його»

Кінець грудня — традиційно час не тільки різноманітних звітів, а й пора підбивати підсумки прожитого року. 2020-й, як ніколи, був і лишається складним для всього світу. І тому вкрай важливо його проаналізувати та знайти ті, можливо, приховані, «поклади» оптимізму, які неодмінно він нам теж дав.

Тож дорогі друзі, ми вкотре звернулися до вас — своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів з проханням відповісти на запитання новорічної анкети «Дня». Адже й сама інтелектуальна спільнота, згуртована головним редактором та колективом, — це ще один позитив та ресурс, який надбав «День» за свої майже 25 років (цю важливу дату газета відзначить якраз 2021 року). Про цей ресурс для країни не варто забувати і з ним, переконані, неодмінно треба рахуватися. Ваші думки завжди цінні дня нас.

1. 2020-й рік на фоні історії (думка, деталь, штрих, фото).

2. Кого ви вважаєте героєм та антигероєм року?

3. «День» на фоні року (автори, статті, проєкти, які зацікавили вас найбільше).

4. Що надавало вам сил цього року (події, люди, враження)?

5. Які нові сенси, уроки, цінності дав цей рік особисто вам?

6. У 2021-му «Дню» виповниться 25 років. Чим він за цей час став для вас та України?

«ДЕНЬ» єдиний хто не бігає за часом, а формує його»

Вікторія ПОДГОРНА, народна депутатка України:

1. Це був рік викликів – виявилося, що людство, яке на думку Ноя Харарі вже подолало «земні обмеження» – голод, епідемії, війни, і готувалося перейти в нову еру злиття технологічного і біологічного існування, має нові великі проблеми. І джерело цих проблем – руйнування природи, надекспуатація  ресурсів планети (повітря, грунт, вода), що породжує «демонів» – тобто нові віруси, небезпечні бактерії до яких людський імунітет не готовий. Як показав 2020 рік – цивілізація 21 століття не має достатнього рівня стійкості та організаційної спроможності протистояти раптовим і небезпечним явищам, таким як Ковід-2019.

Весь цей рік не тільки українці, які традиційно критикують владу, але й громадяни успішних, багатих і сильних країн світу могли побачити – несподівану неспроможність багатьох урядів вирішувати питання захисту, порятунку людей від пандемії. Ковід 2019 став справжньою «чорною лелекою» і таким краш-тестом для держав. Однак найбільше він вплинув на глобалізацію, фактично підірвавши її та послабивши інститути глобального ліберального порядку. Особливо з точки зору довіри до них людства. Ми могли побачити, не тільки гальмування і спад економічного зростання, але й втрату міжнародної солідарності і єдиних правил де-факто. Сформувалася відверта нерівність – щодо забезпечення медичними засобами, тепер вакцинами проти Ковіду. Прискорився процес децентралізації і посилились національні держави. Одночасно вони стають менш ліберальними і більш схильними до закритості. Закриття кордонів і сполучення – одна з найболючіших рис 2020 року і боюсь, це може стати більш тривалим трендом. Як мінімум не буде такої «прозорості» кордонів, відкритості країн як було раніше.

Україна потерпає від ковіду так само як і інші країни, и має ще більші проблеми, не маючи ні таких ресурсів, як наприклад європейські країни, ні потужної медичної системи. Не можна не звернути увагу, як це десятиріччя випробовує нашу країну – 2014 рік – військова агресія, окупація частини територій. Необхідність будувати нову українську армію. 2020 – пандемія. Необхідність лікувати не тільки людей, а саму систему охорони здоров’я. 21 століття не обіцяє бути не стабільним, не прихильним до нас. Тому варто бути готовими до нових викликів. І для цього важливо звернути увагу на головний ресурс України – не землю та надра, а на людський ресурс. Саме в нього варто робити основні інвестиції і навколо нього будувати політику держави. Стрижнем якої повинна стати ідея соціального розвитку, медицини, освіти, культури та захист довкілля. 

2. Ігоря Коломойського – він показав себе справжнім «злим генієм», який витає над українським політичним процесом, втручаючись і впливаючи на політичні події і рішення у власних інтересах. Які часто протирічать інтересам України. 

Герой року – це українські лікарі, що рятують від Ковіду, ризикуючи своїм життям. І ще українські філософи, які займаються просвітництвом і вчать нас мислити і шукати істину в цьому хаосі сучасного століття – вони для мене «промінь» в нашому «царстві» невігластва і хейтерста, яке так помітно домінує у соціальних мережах. Вдячна газеті «День», яка відкрила багатьох цих яскравих мислителів та науковців.  

3. Прекрасна історична «археологія» Ігоря Сюндюкова, політичні нариси та інтерв’ю Івана Кампсамуна, дуже сподобався недавній простий і глибокий одночасно матеріал Дмитра Десятерика з інтерв’ю мами – це справжня жива Історія – яку несуть і зберігають для нас наші батьки. Цікавий погляд Сергія Грабовського. І лише в «Дні» можна знайти експертну думку Лілі Шевцової та багато цікавих і нових яскравих авторів. «День» взагалі єдиний хто не бігає за часом, а формує його.

4. Спілкування з однодумцями, з колегами з громадського сектору. Надихають люди, які роблять важливі інноваційні речі. В Україні талановитих людей з класними ідеями.  

5. Незважаючи ні на що варто бути вірним собі, своїм принципам і цінностям. І йти своїм шляхом, всупереч перепонам.

6. Я давно в команді шанувальників газети «День». І думаю, що «День» - це не просто медіа, це справжня «фабрика» ідей для української нації. «День» відроджує і «реставрує» історичну пам’ять, видаляючи білі плями і чужинні нашарування, більш того, перебудовує національну ідентичність. Можна сказати, що «День» це така «м’яка сила»/soft power/України і має так саме значення як «Таймс» для британців, «Вашингтон пост» чи «Ньою йоркер» для американців.