«Відмова від гуманістичних цінностей та спроба заміни їх різними постмодерними виграшками веде до катастрофи»

Кінець грудня — традиційно час не тільки різноманітних звітів, а й пора підбивати підсумки прожитого року. 2020-й, як ніколи, був і лишається складним для всього світу. І тому вкрай важливо його проаналізувати та знайти ті, можливо, приховані, «поклади» оптимізму, які неодмінно він нам теж дав.

Тож дорогі друзі, ми вкотре звернулися до вас — своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів з проханням відповісти на запитання новорічної анкети «Дня». Адже й сама інтелектуальна спільнота, згуртована головним редактором та колективом, — це ще один позитив та ресурс, який надбав «День» за свої майже 25 років (цю важливу дату газета відзначить якраз 2021 року). Про цей ресурс для країни не варто забувати і з ним, переконані, неодмінно треба рахуватися. Ваші думки завжди цінні дня нас.

1. 2020-й рік на фоні історії (думка, деталь, штрих, фото).

2. Кого ви вважаєте героєм та антигероєм року?

3. «День» на фоні року (автори, статті, проєкти, які зацікавили вас найбільше).

4. Що надавало вам сил цього року (події, люди, враження)?

5. Які нові сенси, уроки, цінності дав цей рік особисто вам?

6. У 2021-му «Дню» виповниться 25 років. Чим він за цей час став для вас та України?

«Відмова від гуманістичних цінностей та спроба заміни їх різними постмодерними виграшками веде до катастрофи»

Сергій ГРАБОВСЬКИЙ, публіцист, журналіст:

1. Це – один із найстрашніших років після закінчення Другої світової війни. Ми ще до кінця не осмислили його уроки.

2. Героями року є ті українські медики та волонтери, які всупереч злочинній бездіяльності і дурнуватим діям влади «втримують фронт» у війні з пандемією COVID-19. Не маю морального права засудити тих, хто звільнився з лікарень і зайнявся іншою працею або виїхав до Польщі битися на такій самій «війні з ковідом» (але за у рази більшу зарплату та з куди кращою оснащеністю). Всі ми люди. Але на цьому тлі яскравіше виглядають буквально надлюдські зусилля тих, завдяки кому лікарні та морги не переповнені тілами жертв COVID-19.

Антигероєм року для мене є той сегмент українського суспільства, який уперто носить маски на підборідді або влазить без масок туди, куди так улазити не можна. Певен, якби не було такої злочинної безвідповідальності тих, хто поширює вірус, нерідко всупереч науці не вірячи в його існування, в Україні було б на тисячі жертв ковіду і на десятки тисяч захворілих менше.

3. У ситуації, коли можливості вільного спілкування та відвідин виставок. музеїв, кінопрем’єр різко обмежені, стали просто безцінними інформації й аналітика «Дня», присвячені всім видам мистецтв і пам’яті минулого.

4. Людина в моєму віці повинна вже виробити внутрішні стрижні, щоб не надто залежати від зовнішніх спонук. А що конкретно надавало сил… Це може видатися парадоксальним, але численні факти того, як у різних країнах і на різних материках багато які люди, попри пандемію з її жахами, активно рятують від лих «наших менших братів», тварин і птахів. Отже, людство має шанс не збурити остаточно біосферу проти себе.

5. Головний урок, як на мене, полягає в тому, що відмова від гуманістичних цінностей, вироблених переважно у ХХ столітті, та спроба заміни їх різними постмодерними виграшками веде до катастрофи. Неодмінно. Хто цього не побачив і не зрозумів, той нещасна (і небезпечна) істота.

6. Виповниться не лише чверть століття «Дню», а й чверть століття моїй співпраці з ним. Дата серйозна. Були у цій співпраці й підйоми, і спади (з незалежних від обох сторін причин, - як то кажуть, під тиском зовнішніх обставин). Для мене «День» є унікальною лабораторією творчої думки, пошуків і знахідок його авторів. Для України, на жаль, він не став тим, чим мав би стати у нормальному, не скутому олігархією суспільстві.