«Раптом людина зрозуміла, що перед природою всі її плани – ілюзія»

«Раптом людина зрозуміла, що перед природою всі її плани –  ілюзія»

Євген ЛАВРЕНЧУК, головний режисер Одеського національного академічного театру опери та балету, ректор Першої української школи театру і кіно:

1.   2020-й рік на фоні історії (думка, деталь, штрих, фото).

- Ключовий рік! Ключовий у відкритті багатьох смислів, нових типів взаємовідношень, освіти, комунікації. Раптом людина зрозуміла, що перед природою всі її плани, всі зальцбурзьки фестивалі, прем’єри, стабільні до сих пір процеси – все ілюзія. Можна казати «природа», можна казати – «Творець». В економічній сфері я бачу неймовірний потенціал (звісно, це сталося вимушено) до відкриття нових типів внутрішньо-корпоративних відношень, вихід на тотальний аутсорс, а звідси – орієнтація на результативність, а не на робочий процес, де основним критерієм оцінки стають чіткі KPI, а не суб’єктивні думки чи враження керівництва. 2020-й рік, безумовно, стане початком нових етичних норм.

2.    Кого ви вважаєте героєм та антигероєм року?

- Індуїст в мені не приймає ніякого геройства, а християнин в мені – ніякого антигеройства. Знаєте, от робота м’язів звичайного обивателя, який спокійно ходить по своїх справах цілий день, набагато більша, ніж робота м’язів бодібілдера чи штангіста, який раз на день вижимає якусь неймовірну вагу, це доводиться фізіологічно. А, значить і дрібні побутові зусилля в їх суспільній сумі (і завдяки тому, що вони піддаються тому підсумовуванню) вносять в наш світ набагато більше енергії, ніж героїчні чини. Ну а язичницький грек в мені відповість: мене не стільки цікавлять герої, скільки цікавить хор.

3.    «День» на фоні року (автори, статті, проєкти, які зацікавили вас найбільше).

- В дитинстві, я пам’ятаю, із захватом читав тексти Клари Гудзик. Її давно нема на цьому світі, а прочитати її можна тепер тільки в архіві…  Знаковою стала її книжка «Апокрифи Клари Гудзик», яка виходила на початку 2000-х у серії «Бібліотека «Дня». Може, не просто так згадав  про Клару Пилипівну – світла їй пам‘ять,  напередодні 25-ї річниці «Дня»?

4. Які нові сенси, уроки, цінності дав цей рік особисто вам?

- Я намагаюсь не прив’язуватись до цінностей, бо від того – страждання: завжди хтось з близьких не поділяє їх до кінця або в кількісному, або в якісному показнику. Намагаюсь бачити красу в сузір’ї сенсів, що створюють акорди, іноді дисонансні, іноді - консонансні. Добре, все ж-таки, що я займаюсь (принаймні на цьому етапі життя)  мистецтвом. Тільки в мистецтві немає неможливої точки зору.

5. Що надавало вам сил цього року (події, люди, враження)?

- Цього року особливих сил мені надавали Валентин Сильвестров, Марія Юдіна, Ліна Костенко та Осип Мандельштам, зрештою, як і в попередні роки.

6.    У 2021-му «Дню» виповниться 25 років. Чим він за цей час став для вас та України?

- «День» - нині  єдине паперове видання в нашій країні, що публікує професійні рецензії на мистецьки події у всіх видах мистецтва – театр, музика, виставки, книги, кіно. Без професійної критики немає розвитку мистецтва і чим критика буде жорсткіша, безапеляційніша та принциповіша – тим краще! Бажаю «Дню» саме того!