...I буде за все одна стаття – «10 років без права переписки»!

Кажуть, влада, яка прийшла в кабінети незаконним шляхом, потім всю свою історію буде приречена на роботу незаконними методами, бо все починається з нелегітимного першого кроку. Знайомий усім приклад — більшовики, які взяли владу шляхом терористичного перевороту, не могли закріпитися в кабінетах інакше, як шляхом терору, фальсифікацій, підтасовок і обману. Вони провели всі народи СРСР через терор, голод, розстріли, створили командну економіку, не мали іншого керівного апарату, крім жорстко централізованої вертикалі. Зрештою, система СРСР і загинула в тому числі й через те, що демократизувати і цивілізувати таку систему влади виявилось неможливим, вона для управління нормальним, а не заляканим і придушеним суспільством, виявилася не придатна.

Саме шляхом більшовизму і їхніми методами управління Кримом вимушена йти нинішня кримська окупаційна адміністрація. Створена шляхом насильства над кримським суспільством, вона пристосована саме для насилля, й інші форми управління їй недоступні.

«НАВАЛИМОСЯ НА ПОСУХУ РАЗОМ»

Наприклад, ось у Криму вирішують, що робити з тим, щоб подолати дефіцит води? Ця говорильня там триває вже шість років, залучали академію наук, створили трубопровідні війська, але проблему, яку самі ж створили, вирішити не можуть. Бо воду не заарештуєш, як українських журналістів, не припишеш участь у «Хізб ут-Тахрір», як кримським татарам, не звинуватиш у шпигунстві, не посадиш за ґрати. Що ж робити? Нараду веде спікер парламенту, відомий будівельник Владімір Константінов. І, послухавши всіх, він каже, що всі вони грамотні й пропонують правильні речі, але висновків є два. Перший — такий: «Розмови про посуху ми ведемо з 2014 року. З початку водної блокади... тема обговорювалася неодноразово. Точково шукали і знаходили рішення, але в цілому шляху так і не визначили. І ось ситуація загострилася до крайності; обговорювати її можна хоч за круглим, хоч за квадратним столом — як завгодно довго, від цього вона не зникне. Час переходити в площину практичних дій, засукати рукава і налаштуватися на довгу роботу». Він, мабуть, забув, що «практичні дії» всі ці роки вже тривають, а толку нема. І другий висновок, не менш геніальний: «Доки в нас нема єдиного «міністра води», навалимося на посуху разом». Парламентська газета, якій доручено мобілізувати на цю справу всіх кримчан, виносить ці слова в заголовок як велику знахідку.

Тут дві нісенітниці. Перша — про єдиного «міністра води» — віра в те, що якби був такий міністр, то вода б його послухалась і залила півострів по вінця. Друга — «навалимося разом». Так і хочеться крикнуть: «Эй, ухнем!» Ви можете уявити цю картинку — всі кримчани разом навалюються на... засуху. І засуха злякалась і — втекла кудись там, може за Перекоп, а може за Керченську протоку.

Однак «міністра води» знайшли. Всі «навалилися» на віце-прем’єра окупаційного уряду Криму Світлану Маслову. Твердять: у неї в руках зараз — найбільш конкретні плани, до реалізації яких реально приступити найближчим часом. При цьому Маслова відразу всіх розчарувала, бо констатувала: переводячи постачання води Сімферополя і сусідніх територій із поверхневих джерел на підземні, ми не збільшуємо обсяг, а лише компенсуємо мінімально необхідний рівень. Значить, обмежувальні графіки залишаться... Потім усі «навалилися» на те, що воду крадуть, і що вона витікає з дірявих труб... На цьому розійшлися. А професіонали тим часом констатують, що води вже і в артезіанських свердловинах меншає, бо качають немилосердно, в багатьох місяцях з-під землі вже йде солона морська вода, в степу утворюються солончаки, вода зникла і в криницях — ні самим напитися, ні худобу напоїти...

СТРАШИЛКИ АКСЬОНОВА

У такому ж стилі, тільки ще значно жорсткіше, проводить наради і «глава Криму» Сергій Аксьонов. Результату немає, на всіх напрямках провали і відставання. Щоб зарадити біді, він днями винайшов новий метод управління — пригрозив, що на всіх керівників адміністрацій, а також на міністрів, їхніх заступників, інших керівників «надінуть GPS-трекери», якщо вони не поліпшать ситуацію з благоустроєм, не ліквідують інших провалів.

Дослівно: «На жаль, та інформація, яка надходить від посадових осіб, часто не є об’єктивною, чесною. Уже бачимо за результатами минулого року, що покластися на цю інформацію ми не можемо. Там, де буде зрозуміло, що робота завалюється, де ні заступники, ні голова не виїжджають на об’єкти і там не бувають, я вживу заходів аж до того, що буду вішати GPS-трекери, щоб розуміти, де вони знаходяться в конкретний момент... В останній тиждень місяця будемо проводити в режимі відео такі наради, де заслухаємо всіх...» — заявив Аксьонов.

А ще в листопаді 2020 року Аксьонов доручив кримським чиновникам фотографуватися на тлі будівництв та інших об’єктів, якими вони керують, щоб користувачі інтернету могли стежити за виконанням графіків. Пізніше, у січні, в російському уряді Криму заявили, що планують скоротити приблизно 10% держслужбовців, все одно толку немає.

Кримський активіст Дмитро Демчук в ефірі Радіо Крим.Реалії сказав: «Він прекрасно розуміє, що ситуація зараз не на його користь: дуже багато скарг і нарікань. Роботи немає, знищується екологія, в економіці дуже сильний спад, ціни ростуть, ідуть скарги на місцевих чиновників — а реакції жодної немає. Ось я скаржився з приводу розробки кар’єру, з приводу незаконного будівництва «Таврида-АРТ» під Судаком — і тепер у мене гори відписок.

Звернення в прокуратуру, правоохоронні органи спускаються зверху назад на Крим, і все гасне. Природно, в результаті людина ставиться до влади точно так само, як вона ставиться до неї. Я дивлюся, що Сергій Аксьонов сам себе заганяє в кут. У нього немає інших способів тиску на місцеву владу, крім звільнення, а його він не може використовувати, адже в Криму кадровий голод. Своєю чергою, це показує Аксьонова як поганого керівника, оскільки це він набирає людей — там нікого з боку немає».

І ще: «Почали будувати будинок для депортованих, вклали мільярди рублів — він покосився, так і не добудували. У дачному селищі недалеко від мене звели два садка: один валиться, для другого вирили котлован, і підрядник пропав. Знайшли другого — він втік із грошима. Таких об’єктів по Судаку валом. Крим — це велика чорна діра в бюджеті Росії. Якщо скоротять когось із чиновників після цього — вони викрутяться, своїх не кинуть. Щоб дійсно виправити ситуацію, потрібно пересаджати всіх цих друзів-кумів-родичів по всьому Криму, і допустити до муніципальних посад нормальних молодих людей, які хочуть щось робити для свого міста, для Криму. Крім того, потрібен справжній громадський контроль. Думаю, що це змінило б ситуацію в корені, і не треба було б вигадувати ніякі браслети GPS».

Страшилки, які регулярно використовує Аксьонов, не діють. Так, раніше він щедро оголошував догани за зрив програм благоустрою громадських і прибудинкових територій, на яку уряд Москви в цілому виділив Криму 4,8 мільярда рублів. Зокрема, претензії виникли до голови адміністрації Сімферополя Олени Проценко. В інтерв’ю телеканалу «Крим 24» вона заявила: хоч і без браслетів, але регулярно відвідувала двори і спілкувалася з городянами, підкресливши, що її заступники фізично не можуть постійно виїжджати на об’єкти і все контролювати. За її словами, закінчити роботи вчасно завадили узгодження з мешканцями багатоквартирних будинків, через яких нібито довелося переробляти проєкти і перераховувати кошторис.

ВИПАДОК ОЛЕНИ ПРОЦЕНКО І АЛЬБЕРТА КАНГІЄВА

Можна сказати, що Олена Проценко дуже старалася. Вона досвіду адміністративної роботи не має, закінчила лише технікум, прийшла в міськраду з бізнесу, працювала днями і ночами, думала, що встигне. Останнє її рішення полягало в тому, що треба мобілізувати громадськість за роботами в місті. Вона прийшла в редакцію «Кримської правди» і намагалася через газету організувати людей. Але в той же день її викликав Сергій Аксьонов і переконав написати заяву на звільнення. Вона — четвертий звільнений голова адміністрації міста. У своєму ФБ він написав: «Посада керівника міста знову стане виборною, а не такою, що призначається».

Сергій Аксьонов першим і повідомив про відставку Олени Проценко з посади керівника міськадміністрації. «Олена Степанівна прийняла це рішення, оцінивши перспективи своєї команди і її можливості щодо досягнення поставлених цілей. Хочу запевнити сімферопольців, що на функціонуванні міського господарства відставка керівництва ніяк не позначиться. Всі служби працюють в штатному режимі. Всі зобов’язання міської влади будуть виконані», — що означає, якщо коротко, — вона не справилася. Може, й не справилась, як і три попередні, але куди ж ви дивилися, коли призначали кожного з них? Місцеві спостерігачі зазначають в соціальних мережах: «Якщо відставка глави міста ніяк не позначиться на його житті, то для чого тоді мер взагалі? Думаю, якщо звільнити всіх міністрів, це також ніяк не відіб’ється на житті кримчан»; «Хто ще не пиляв бюджет — ставайте в чергу».

Сергій Аксьонов, очевидно, вирішив довести, що звільняти він все-таки ще може. Навздогін Проценко він звільнив керівника Кримського держкомнацу Альберта Кангієва, який раніше доволі успішно працював міським головою Білогірська. Але його плани на цій посаді були однозначно приречені на провал. Як зазначають експерти в ефірі Радіо Крим.Реалії, на своїй посаді Кангієв, зокрема, відзначився неодноразовими і невдалими спробами налагодити комунікацію між кримськотатарськими активістами, а також родичами заарештованих у «справах Хізб ут-Тахрір» з одного боку і російським керівництвом Криму — з іншого. До 2014 року Альберт Кангієв був мером Білогірська, підтримував меджліс кримськотатарського народу і подав у відставку після початку анексії Криму Росією. Станом на березень 2014 року тільки два керівники регіонів Автономної Республіки Крим відкрито не визнали кримський «референдум» — глава Бахчисарайської районної державної адміністрації Ільмі Умеров і мер Білогірська Альберт Кангієв. Останній тоді заявив, що «ця дія нічого спільного, крім назви, з референдумом не має». Однак у 2019 році Кангієв очолив виборчий штаб партії «Єдина Росія» на виборах у Білогірську, а членам партії його представив депутат Державної Думи від включеного Криму Руслан Бальбек.

Заступник голови меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умеров сказав: «У чому він міг проявити себе? Всі, хто погоджується працювати з окупаційною владою і в ній, що ще гірше, — це безпринципні й непослідовні люди. Яка різниця, хто саме займає цю посаду? Айдер Тіппі (наступник Кангієва. — Авт.) приблизно такий же, як і Альберт — теж господарник, був головою колгоспу колись. Потім його призначили заступником голови райдержадміністрації. Коли прийшла російська окупаційна влада, він залишився не при справах. Через деякий час, мабуть, прогнувся, погодився на всі умови і пішов працювати з цією владою. Це така ж безпринципна людина, як і Альберт. Думаю, він не зможе зрозуміти проблематику Держкомнацу, адже це господарник, колишній голова колгоспу...»

Ільмі Умеров заявив, що під російською владою Крим взагалі не має жодних перспектив: «Навіть якщо Росія піде на всі бажані кримськими татарами рішення, вона все одно не стане батьківщиною для кримських татар. У більшої частини з нас все одно проукраїнські настрої. Російський указ про реабілітацію був лише ширмою, а від того, що в конституцію записали три державні мови, у тому числі кримськотатарську, краще не стало — тільки гірше. Раніше у нас було 15 шкіл із кримськотатарською мовою навчання, а зараз всі вони перетворилися на звичайні школи, де кримськотатарська мова — лише один із предметів. Російська влада бачить у кримських татарах загрозу, тому що це єдине національне утворення, яке з єдиною думкою продовжує жити в Криму. Тому в нас заарештовують десятки людей, більше ста політв’язнів, більше двохсот дітей залишилися без батьків...»

ЕКСПЕРТИ ВЖЕ ЗБИЛИСЯ З ЛІКУ, РАХУЮЧИ ТИХ, КОГО ЗВІЛЬНИВ АКСЬОНОВ

Кримчани знову відгукнулися в соціальних мережах: «Які програми? Який професіоналізм? Тільки лояльність, покірність, відданість партійним олігархічним ідеалам».

Кримський активіст Сергій Дудченко сказав у інтерв’ю Радіо Крим.Релаії: «Багато її (Проценко. — Авт.) рішень мають спонтанний, ситуативний характер, відсутній системний підхід. Відповідно, вона не до кінця розуміє, які напрямки потрібно розвивати, де потрібно прислухатися до людей і так далі. Що до GPS-трекерів Аксьонова, це ж популізм чистої води. Я б порадив додати до нього шокер, щоб давати під хвіст електричний розряд. Ці люди не підкоряються Аксьонову, вони займаються своїми комерційними справами — вони прийшли освоювати гроші. Їм не потрібне місто, його жителі, наші проблеми. Так що розмови Аксьонова — ні про що. Ще рік-два людині можна вірити, але пройшло вже шість років! Цій владі не потрібні чесні люди і професіонали».

Дивно — а хіба рішення Аксьонова носять не спонтанний, не ситуативний характер, хіба Аксьонов розуміє, як треба розвивати Крим? Може, GPS-трекер потрібен в першу чергу йому самому?

І справді, експерти вже збилися з ліку, рахуючи тих, кого звільнив Аксьонов. За ці роки в кріслах міністрів, заступників, голов адміністрацій, інших начальників побували кілька сотень людей, і більше сотні їх звільнені з ініціативи Аксьонова — хто просто лишився не при ділах, хто втік, відчувши, що незабаром арешт, як голова адміністрації Судака, хто пішов у тюрму, як голови адміністрацій Феодосії Дмитро Щепетков та Євпаторії Андрій Філонов, як віце-прем’єр Віталій Нахлупін, хто наклав на себе руки за нез’ясованих обставин...

Однак чи могла в окупаційному Криму сформуватися система управління, відмінна від російської, якщо вона і є саме російською і за походженням, і за практикою, і за стилем. Риторичне запитання. Характерно, що, наприклад, цього тижня міністри закордонних справ країн ЄС на зустрічі у Брюсселі дійшли висновку, що Росія не зацікавлена в співробітництві з Європейським Союзом, а російська влада веде країну шляхом до авторитаризму. Про це заявив глава зовнішньополітичного відомства ЄС Жозеп Боррель за підсумками засідання, на якому обговорювалася можлива реакція на переслідування в Росії опозиціонера Олексія Навального і жорстке придушення акцій протесту його прихильників. Раніше повідомлялося, що на нараді міністри дійшли згоди про необхідність нових персональних санкцій проти російських чиновників. За словами Борреля, ЄС буде керуватися трьома принципами взаємодії з Росією: давати відсіч у разі порушення Москвою міжнародного права і прав людини, займатися стримуванням — у разі, якщо Росія буде збільшувати тиск на ЄС, і співпрацювати з Росією за тими напрямами, в яких буде зацікавлений Євросоюз. Глава зовнішньополітичного відомства ЄС підкреслив, що Союз розширить підтримку громадянського суспільства в Росії. У той же час він сказав, що Євросоюз не прагне до конфронтації з «сусідом, який вирішив вести себе як противник». 

ЗАКОНОПРОЄКТ ІРИНИ ЯРОВОЇ І РЕАКЦІЯ СОЦМЕРЕЖ

Однак на Росію це не подіяло, як і на Крим не діють жодні аргументи здорового глузду. В Росії, наприклад, засудивши опозиціонера Олексія Навального за «образу ветерана», російська влада, здається, вирішила, що покарання для нього було занадто м’яким, пише Радіо Свобода. Група депутатів на чолі з Іриною Яровою внесла законопроєкт про кримінальну відповідальність за такого роду образи. Однак, як виявилося, це лише заплутало всю справу. Як показує дискусія на форумі, скоро законодавство Росії з такими поправками може бути заведено в глухий кут, який остаточно згубить усю систему державного управління. Ось що люди пишуть:

Микола Подосокорський: «Здається, вони знайшли золоту жилу для поповнення держбюджету, адже ветеранами тепер призначають кого завгодно, а заяви про образу від їхнього імені подають перевірені сексоти. Про образу пам’яті, втім, поки багато неясного. Скажімо, чи можна буде називати Сталіна кривавим тираном — адже ніхто не може заперечувати, що він учасник війни. Або різко відгукуватися про Берію — він хоч і засуджений, але теж учасник і навіть мав маршальське звання. Або про Абакумова — главу СМЕРШу і теж засудженого. Або ж включити в закон пункт про те, що до засуджених, але не реабілітованих, заборона на образу пам’яті не належить? Але той же Сталін зробив більше злочинів, ніж засуджені виконавці, — а він може виявитися поза критикою. Або ж навпаки — є чимала кількість «неправильних», з погляду радянських патріотів, ветеранів. Назву кілька імен: Олександр Солженіцин та Петро Григоренко. Микола Нікулін і Леонід Рабичев. Лев Копелєв і Олександр Яковлєв. Вони чесно воювали, мали бойові нагороди. Деякі з них були неправомірно засуджені, але пізніше повністю реабілітовані, інші ніколи не були під судом. В інтернеті про них можна прочитати чимало записів, написаних з використанням «мови ворожнечі», — при тому, що вони нікого не катували і не підписували смертних вироків. Так що може виявитися, що фігурантами майбутньої кримінальної справи про образу можуть виявитися і сталініст, і антисталініст...»

Станіслав Бєлковський: «Завдяки пані Яровій нарешті перестануть поливати брудом генерала А. А. Власова. Ура!»

Олексій Венедиктов: «У них скоро Гітлер може стати ветераном Великої Вітчизняної (моя думка). Так вони пишуть закони.»

Анастасія Кашеварова: «Сподіваюся, що жебрацькі пенсії, відмова у відвідуванні Параду на Червоній площі, черствий хліб в подарунок та інше — також будуть прописані, як образа ветеранів.»

Ілля Вайцман: «Депутат Ярова запропонувала запровадити кримінальну відповідальність за образи ветеранів ВВВ, а за те, що ветерани живуть у скотинячих умовах на жебрацьку, щиро кажучи, пенсію — ні, депутат Ярова не запропонувала запровадити хоч якусь відповідальність держави і її посадових осіб...»

А Олександр Морозов запропонував усі злочини прирівняти один до одного і для всіх призначити єдину санкцію — «10 років без права листування». Погодьтеся — універсальна пропозиція для кримської науки управління як верх більшовизму — і не треба ні GPS-трекерів, ні електрошокерів, ні доган, ні премій.