«Правда має бути почутою»

Юридичний фронт протистояння з Росією є не менш важливим для України ніж військовий чи дипломатичний. Не дивлячись на очевидність злочинів з боку агресора, цивілізовані країни змушені доказувати це в судових інстанціях за допомогою наявних і здобутих доказів в результаті розслідування. Так влаштований демократичний світ – на відміну від авторитарних режимів. Україна, яка піддалася нападу, втратила частину території та тисячі життів своїх громадян і восьмий рік обороняється від Кремля, подала проти Росії в різні міжнародні інстанції низку судових позовів. Один з них стосується збитого пасажирського літака Boeing-777 «Малайзійських авіаліній», що виконував рейс MH17 з Амстердама в Куала-Лумпур та зазнав катастрофи на тимчасово окупованій частині Донецької області 17 липня 2014 року. На борту лайнера перебували 283 пасажири та 15 членів екіпажу. Всі вони загинули.

Міжнародна слідча група дійшла висновку, що літак був збитий з зенітно-ракетного комплексу «Бук», який належить 53-ій зенітно-ракетній бригаді протиповітряної оборони російських збройних сил, дислокованій у Курську. Нині слідчі шукають фото, відео та документи у місті, звідки було відправлено «Бук». «Ми особливо шукаємо достовірну інформацію, зокрема фотографії, відеозаписи, військові накази та інші цінні документи. Спогади можуть стертися, але документи залишаться вагомими доказами. Під час слідства ми часто бачимо, що навіть через роки люди виявляють більшу готовність ділитися інформацією. Ми закликаємо усіх, хто знає більше про екіпаж "Бука" або про структуру командування, яка схвалила розміщення цієї системи на сході України, поділитися цією інформацією», - заявила речниця прокуратури Нідерландів Брехт ван де Мосдейк (ukrinform.ua).

Нагадаємо, що в червні 2019 року слідча група назвала імена чотирьох підозрюваних, яких вважають причетними до транспортування та бойового застосування ЗРК «Бук». Це колишній офіцер ФСБ, так званий колишній міністр оборони «ДНР» Ігор Гіркін (Стрєлков), генерал, а на час збиття літака полковник ГРУ Генштабу Збройних сил РФ, глава «ГРУ ДНР» Сергій Дубинський, підполковник ГРУ Олег Пулатов (усі – громадяни РФ), громадянин України Леонід Харченко, який воював на боці «ДНР». Окружний суд Гааги у березні 2020 року розпочав розгляд справи про катастрофу літака рейсу МН17.

6 вересня у Нідерландах розпочалося чергове засідання суду. Впродовж наступних трьох тижнів слово матимуть родичі жертв, їх понад 90 – з Нідерландів, Австралії, Малайзії, Індонезії, Канади. У судовій залі також присутні представники країн, громадяни яких загинули в авіакатастрофі. Головуючий суддя Гендрік Стейнгаюс повідомив, що жоден із чотирьох обвинувачених на слухання не з’явився. За його словами, російська влада відмовила у допиті трьох обвинувачених росіян, а Україна повідомила, що їй не відоме місцеперебування четвертого обвинуваченого Леоніда Харченка. Головуючий суддя також наголосив, що всі четверо обвинувачених досі мають право виступити у суді. За його словами, суд вивчить додаткові матеріали, надані слідчим суддею, зокрема допити свідків, висновки експертів щодо раніше представлених аудіозаписів.

Далі слово взяла Ріа ван дер Стін, яка у катастрофі МН17 втратила батька та мачуху. Вона є членом правління фонду «Авіакатастрофа». Свій виступ жінка розпочала російською, заявивши, що родичі загиблих знають, хто винен у трагедії. Ван дер Стін процитувала Олександра Солженіцина: «Они лгут, мы знаем, что они лгут, и они знают, что мы знаем, что они лгут».

Процес просувається повільно і складно, тому що Росія із самого початку відмовляється співпрацювати зі слідством і судом. Більш того, вона робить все, аби відвести від себе вину, заплутати слідство і «перевести стрілки» на Україну. Ось лише останній приклад такої цинічної поведінки. Півтора місяці тому Росія подала до Європейського суду з прав людини міждержавну скаргу проти України. У скарзі Кремль перерахував 10 претензій до Києва, в яких, зокрема, йдеться про нібито дискримінацію російськомовного населення, російських компаній та підприємців, утиски російської мови, блокування Північно-Кримського каналу. Також Москва заявила про відповідальність України за катастрофу МН17.

«Не втручаючись у правосуддя Європейського суду з прав людини, я можу абсолютно запевнити, що у цієї позовної заяви немає жодних шансів бути задоволеною. Вона подана Росією виключно з пропагандистською метою. Ніяких інших результатів, окрім інформаційного галасу і витраченого часу суду на написання відповіді, у цього подання не буде», - заявив міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.

Росіяни знаючи про свою вину, намагаються переконати весь світ у зворотному. Але не вийде, бо їм поступово вказують на своє місце. «Слідство, яке веде Міжнародна спільна слідча група (JIT), показало, що MH17 був збитий ракетою, випущеною з зенітної ракетної установки "Бук", що належить 53-ій зенітно-ракетній бригаді з Курська. Можливо, що цей факт – пляма на вашому місті, на вашій армії. Ми це розуміємо. Однак правда має бути почутою, навіть якщо ця правда неприємна. Ми продовжуємо вести слідство щодо встановлення членів екіпажу ЗРК "Бук" та обставин прийняття рішення про застосування цієї зброї. Наше слідство вже дуже далеко просунулося, але воно ще не повне. Нам хотілося б отримати відповіді, також від російських військових, щодо того, як могла статися така трагедія», - йдеться у зверненні правоохоронних органів Нідерландів, де вказано, як можна поділитися інформацією.

Події в нідерландському суді коментує Микола Гнатовський, доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т.Г. Шевченка: «Справа триває і маємо перехід до нового процесуального етапу. Тут головним є право родичів, які є постраждалими від цього злочину, бути почутими в суді, брати участь в судовому процесі, передати свої думки суду. Це слугує меті правосуддя. Суду завжди важливо їх почути, тому що є принципи кримінального правосуддя, які передбачають участь людей, які постраждали і на етапі розслідування, і на етапі судового розгляду. Зрештою суд все це буде оцінювати як чинник, коли робитиме висновки щодо вироків, якщо він визнає обвинувачених винними. Мета, яку ставить перед собою суд, який не може бути якимось пропагандистським органом, не може проводити показовий процес у сталінському дусі, це об’єктивне правосуддя. Зрозуміло, що цей процес не може не привертати увагу ЗМІ та держави, які переслідують ті чи інші політичні цілі, можуть коментувати все це у відповідний спосіб. Наративи сторін давно визначені і з будь-яких моментів вони не зміняться».

Вина Росії очевидна, це розуміють у всьому світі, інша справа – спільними зусиллями довести винуватість Кремля і покарати винних. Це завдання не тільки України, а й всього цивілізованого світу. Інакше злочинець і далі порушуватиме міжнародне право, вбиватиме і захоплюватиме. По суті, це питання захисту демократії і нормальних правил життя.