Ще один тест для Феміди. Знаковий

16 листопада, вже після заяви Генпрокуратури про те, що розслідування у «справі Кучми» завершене, адвокати екс-президента Сергій Ульянов та Віктор Петруненко подали скаргу до Печерського районного суду Києва щодо скасування постанови про порушення кримінальної справи стосовно Л. Кучми. Мовляв, вона... безпідставна. Саме цю скаргу сумнозвісний Печерський суд і розглядатиме сьогодні о 14.00. До суду викликали Леоніда Кучму, Миколу Мельниченка, Олександра Мороза, запрошено потерпілих Лесю Гонгадзе, Олексія Подольського, а також Валентину Теличенко та Андрія Федура.

Черговий тест для української Феміди... Чи здатна вона «переварити» справу, яка спричинила до такого масштабного «інфікування» політичного та суспільного життя країни, що, між іншим, триває й досі? Привертає увагу, зокрема, те, що молоді політики — надія демократії — вімовчуються. Ні пари з вуст про цю найрезонанснішу за останні десятиліття справу. Залишається лише здогадуватися... Невже вони ангажовані? А якщо такі боязкі, то чому йдуть у політику?

Про реакцію ЗМІ — окрема розмова.

Власне, з порушенням кримінальної справи проти Леоніда Кучми в березні цього року тест на «інфікованість» поступово проходять цілі суспільні пласти та державні інституції — представники культури, освіти, політики різних генерацій, журналісти, Генпрокуратура. Та переусім — система, що покликана вершити правосуддя. І хоча, звісно, судова система України дає чимало приводів для розчарувань, інколи вона все ж зберігає ознаки життя (згадаймо суддю Олену Сітайло під час розгляду апеляції на вирок Юлії Тимошенко минулого четверга, якій раптом знадобилась швидка...).

Порушення кримінальної справи проти Леоніда Кучми справді було подією. Воно могло також стати знаковим явищем у біографії нинішньої української влади, але, як уже не раз писав «День», після березня 2011 р., відколи над екс-президентом нависла реальна загроза, запрацювали потужні «відбілювальні» механізми, причому як всередині країни, так і за її межами. Чимдалі доля справи викликає занепокоєння та сумніви в здатності відчизняної системи правосуддя з відверто хисткими уявленнями про справедливість відновити цю справедливість. Тому днями у своїх коментарях адвокат Мельниченка Микола Неділько не виключив, що Печерський районний суд столиці все ж задовольнить скаргу та скасує постанову про порушення кримінальної справи проти Л. Кучми, передає УНІАН.

Якщо це справді станеться, то таким чином Печерський суд перекреслить зусилля тих, хто намагався позбутися спадщини «кучмівського десятиліття», сформованих тоді «антиправил», зруйнує те крихке уявлення про норму, що встигло сформуватися, відколи Генпрокуратура порушила ту кримінальну справу, благословить безкарність. А Леонід Кучма, який кокетливо заявляє про свої високі рейтинги, повернеться до активної української політики.

А як же бути з тим, про що говорив Ренат Кузьмін: навколо справи Гонгадзе — гора трупів?

Очевидно, саме це має на увазі Микола Мельниченко (як би хто до нього не ставився), завляючи напередодні сьогоднішнього судового засідання: «Якщо сьогодні Л. Кучма вийде сухим із води, то завтра зажерлива влада, усвідомивши свою повну безкарність, буде вивозити чесних журналістів, що ще залишились, у таращанський ліс цілими редакціями». Про це він написав на своєму персональному сайті, звертаючись о «небайдужих».

Очевидно, «цілі редакції» — це перебільшення, але так само очевидно, що безкарність чиновника розбещує владу, а безкарність екс-президента розбещує абсолютно.

Найгірше те, що «справу Кучми» намагаються «спустити» під акомпанемент «мовчання ягнят» — учасників і «вождів» акції «Україна без Кучми», журналістів, котрі заявляли, що борються за відновлення справедливості у справі Гонгадзе. Отже, дія лозунгу «Кучму — геть!» була суто тимчасовою, так би мовити, кон’юнктурною?

У вже цитованому зверненні під заголовком «Небайдужим» Микола Мельниченко також написав, що, «дізнавшись про підготовлений/скоєний злочин проти журналіста, добре зважте, чи варто ставати на його захист. Журналістів убивають виключно люди, наділені владою. Будь-яка влада, як казав Кучма, від Бога. Чи вистачить у вас сил протистояти системі, дійти до кінця? Під удар потраплять найближчі вам люди. Чи готові ви їх утратити?» На думку М. Мельниченка, «ці ж журналісти, отримавши тридцять срібняків, із чистою совістю вкажуть на вас як на можливого вбивцю. Чи є резон зараз перед виборчою кампанією захищати журналістів від піховшеків у їх власних лавах?» Як зазначає екс-майор, «вирішення нагальних питань сьогодення міститься насамперед в адекватному оцінюванні дійсності. Запитайте спочатку не у влади, а в себе: засудити невинну людину чи дозволити вбивці залишитися на волі та здійснювати свої злочини далі?»

Адекватне оцінювання дійсності — те, чого передусім потребує дезорієнтоване в сенсі моральному та ціннісному суспільство. І це — парафія журналістики. Поки система залишається «інфікованою» (що може в черговий раз підтвердитися сьогодні в залі суду), «дезінфекція» залишається на совісті журналістів.

КОМЕНТАРІ

— Колись у студії Шустера в нас із пані Сонею Кошкіною була суперечка. Вона сказала, що, мовляв, нікому ця справа (Гонгадзе. — Ред.) не потрібна, що вона вже всім набридла, люди нею не цікавляться, що є більш актуальні речі, — згадує Олексій ПОДОЛЬСЬКИЙ. — Не сперечаючись із тим, що існують більш актуальні речі, я відповів їй так: коли вам захочеться щось сказати, не лише за певну мзду і не тільки тому, що це потрібно зробити, а просто те, що відповідатиме вашим переконанням, коли ви будете воювати за свої ідеї або ідеї майбутньої України... Так от, для того, щоб вам грубим кирзовим міліцейським черевиком не заткнули рота і не виламали зуби, ми маємо цю справу довести до кінця. Для журналістів це питання честі, совісті і солідарності. І ця справа і є справою свободи слова. Людину вбили за те, що вона говорила. А говорив Гонгадзе справедливі речі. Він працював у контексті колосального фальшування, яке повторилося потім у 2004 році. Адже в другий тур (президентських виборів 1999 року. — Ред.) Кучма пройшов із четвертого місця. На етапі першого туру також були масштабні фальсифікації. Саме проти цього виступав Гонгадзе. І саме за намагання розслідувати факт фальсифікації вдарили костетом у переднісся (по суті, це — смертельний прийом) Єльяшкевича. Він дивом залишився живим. А тим, хто говорить, мовляв, хто такий Гонгадзе, я скажу, що це був єдиний журналіст, який надав слово Єльяшкевичу, випустивши його в прямий ефір радіо «Континент» телефоном прямо з лікарняного ліжка. За цю сміливість Гонгадзе й убили. Я звертаюся до журналістів: якщо ви хочете й далі жити в цій країні, якщо ви люди, якщо ви не моськи, а розум і четверта влада — то впрягайтеся!

Я думаю, що всі все розуміють. Наші журналісти вчилися в університетах, ходили до церкви... Але проблема в тому, що позиція інтелігенції часто продиктована не лише розумом, вона йде від певної «каструлі». Людина йде на компроміси з власною совістю й робить те, що їй радить «каструля». Але саме тим вона й інтелігенція, саме тим вони й журналісти, що все вони розуміють. І саме тим вони бувають гіршими за того, хто не може чогось знати чи розуміти, бо йому не дано, — зазначив у коментарі «Дню» Олексій Подольський.

Мирослава Гонгадзе, удова Георгія Гонгадзе (з сайту УНІАН):

Звернення до суду про скасування постанови Генеральної прокуратури щодо порушення кримінальної справи проти екс-президента Кучми є черговою маніпуляцією законодавством і судовою системою з боку захисту екс-президента.

Захисники Кучми робить усе можливе, щоб їхній підзахисний уник кримінальної відповідальності за причетність до вбивства Георгія. Але я сподіваюсь, що Генеральна прокуратура України напрацювала достатньо доказів, котрі підтверджують достовірність розмов, які вів Леонід Кучма у своєму кабінеті з підлеглими на основі записів майора Мельниченка.

Слідство взяло на себе серйозну відповідальність, порушивши кримінальну справу проти Кучми. Якщо вони дадуть можливість скасувати постанову, то розпишуться у своїй повній непрофесійності й слабкості.

Григорій Омельченко, народний депутат України, 2005 року очолював парламентську слідчу комісію зі справи Гонгадзе (з сайту УНІАН):

Висновки Тимчасової слідчої комісії парламенту у справі вбивства журналіста Георгія Гонгадзе, яку я очолював, однозначно показують, що Кучма є одним із співучасників злочину. Незважаючи на те, що Генпрокуратура надто пізно порушила справу проти Кучми, вона лише підтвердила висновки, установлені депутатською комісією.

Окрім того, комісія встановила, що Кучма має стосунок до інших злочинів корисливого характеру. Нагадаю, що всі документи та матеріали, направлені в Генеральну прокуратуру для порушення кримінальної справи проти Кучми, стосувалися не лише організації викрадення Георгія Гонгадзе, що призвело до тяжких наслідків.

Тому жодних юридичних підстав для закриття кримінальної справи проти Кучми немає. Справа має розглядатися в суді, і не лише щодо Гонгадзе…

Недавнє рішення Конституційного суду, за яким докази, отримані незаконним шляхом, не можуть братися до уваги в кримінальній справі, і якими так тішився захист Кучми, не встановлює нічого нового. Воно лише підтверджує те, що є в Кримінальному кодексі та в Конституції.

Це рішення стосується незаконного збору оперативним шляхом відео- та аудіозаписів і адресується правоохоронним органам, органам дізнання та досудового слідства. Це не торкається приватних осіб, свідків.

Можна було б говорити про труднощі в доведенні справи проти Кучми, якби не було свідка, який бачив, як Кучма планував та втілював ці злочини. Маю на увазі Миколу Мельниченка.

Є також інші докази злочинних дій, зокрема щодо Олексія Подольського, якого побили за наказом з першого кабінету держави.

Відсутність Миколи в Україні не має ніякого значення, оскільки його свідчення є в матеріалах справи. Якщо ви пам’ятаєте недавні судові процеси, були ситуації, коли запрошені свідки не приходили, але в суді зачитували їхні свідчення, які вони давали під час досудового слідства. Неявка свідка в суд не є підставою для закриття кримінальної справи. Свідчення закріплено в протоколі допиту свідка й містяться в матеріалах.

У матеріалах справи є інші докази, які підтверджують провину президента Кучми.

Завтра «День» повідомить читачів про підсумки сьогоднішнього засідання Печерського суду.