«Симпозіум»
Відгук на статтю Наталії МАЛІМОН «Завтра знову буде день!» («День», № 205-506, 11 листопада 2011 року)
Ця незвичайна стаття з незвичайним фото (пригадуєте? 12 півників всілися на кілочки) має ще й підзаголовок: «Автор світлини Степан Дружинович вкладав у неї не так політичний, як етичний підтекст». Але в кожного читача свій підтекст, свої асоціації. У мене, приміром, асоціація хоч і віддалена, але й трохи кумедна: коли прочитав текстівку («Нарада»), постав у пам’яті спогад іще студентський.
Отже, 60-ті роки минулого століття, Львівський університет, факультет журналістики, гуртожиток за Пагорбом Слави, на Майорівці. Був у тому гуртожитку комендант — дрібний чоловічок у сукняних штанях-галіфе, в юхтових чоботях (улітку і взимку), у цигейковій камізельці та стоячому картузі кольору хакі. Комендант не наради проводив, а, як він говорив цілковито серйозно, — «сімпозіуми» (видно, почув десь оте слівце та й узяв його собі на озброєння). Словом, скликав до свого кабінету прибиральниць, покоївок (кастелянш), студентів-чергових поверхів і ще когось із персоналу гуртожитку. Починав завжди однаково: «На нинішньому симпозіумі обсудимо такі питання...» І далі той колоритний чоловік говорив (не пам’ятаю вже його імені та по батькові, зате прізвища не забув — Кравець, наголос на першому складі) про паскудну роботу прибиральниць, низьку дисципліну кастелянші й завідувачки їдальні, про урвителів-студентів, які пізно вночі приходять у гуртожиток, і коли парадний вхід уже замкнено, примудряються проникати в приміщення через вікна першого поверху... Комендант обожнював вичитувати та роздавати наряди на тиждень «перед строєм», бо всі присутні в здоровенному кабінеті шикувалися в шеренгу, як оті симпатичні півники на світлині, а комендант поволеньки обходив стрій, ніби армійський старшина, навпроти якогось студента зупинявся й, лукаво прискаливши око, запитував: «Шо бум робив, як гуртожиток бум горів?»
От бачите, пані Наталіє Малімон, ви пишете про політичні чи етичні підтексти. І прекрасно пишете. Але у мене, приміром, «Нарада» викликала в пам’яті «Симпозіум». І в першому, і в другому випадку — усмішку, сміх... А взагалі чудова стаття, дивовижне фото, зворушливе, незвичне, добре. Бракує лише коменданта, який спитав би першого-ліпшого когута: «Шо бум робив, як ліс бум горів?»
«Та, звісно ж, — піяти!»
