Надія — на тямущу молодь
За час проведення Фотовиставки «День-2011» в Українському домі відвідала її двічі. Причина зрозуміла — ще раз зустрітися з прекрасними творами майстрів фотографії, а також осмислити, що відбувається в нашій країні. Чому так багато світлин зі «стражами» — вартовими нашого порядку?
В анкеті глядацьких симпатій я відзначила світлину Костянтина Гришина «20-та річниця Незалежності». В день, коли українці мають 20-річчя найбільш довгоочікуваного свята, омріяного століттями, наші дорогі сини й онуки з особливо задоволеною посмішкою душать чоловіка. А позаду ціла юрба наших «захисників» споглядає це видовище. Який злочин вчинила ця людина, яким чином порушила закон, щоб у такий неприпустимий спосіб розтоптати її гідність? Інше фото Руслана Канюки «Теж українці». Теж юрба міліції, а посередині з кийком у войовничій позі, із жахливим поглядом — теж українець, біжить захищати наших «слуг народу».
Ці та інші світлини на ту ж тематику, майстерно зроблені фотокореспондентами, підкреслили, що не все гаразд у нашому домі, та нагадали, яке глибоке урвище розділило «верхи» і «низи». Такі «свята» організовують нам «верхи», які утримуються за рахунок «низів».
Не тільки світлини тривожать душу. Війна не на життя, а на смерть триває між більшістю та опозицією у Верховній Раді. Там ухвалюються закони, де майже не враховуються поправки опозиції. «Хоч і зозуль багато / коло хати, / Але цієї ночі лемент жаб / Їм так і не вдалось / Переспівати», — свого часу написав Рьокан (Ямато Ейдзо). «Правильні» і «потрібні» поправки тільки провладні. То навіщо нам 450 депутатів, на утримання яких ідуть мільйони гривень, якщо 248 депутатів без скандалів одностайно, за помахом руки, стрімко перестрибуючи з місця на місце, тиснуть на кнопки й отримують закони для себе?!
Чесний обмін думками за круглим столом при готовності відмовитись від власного права на істину в останній інстанції та прагненні збагатитись від істин, які знають інші. Чому такі дії не практикуються в нашій державі? Адже влада й опозиція виголошують однакові гасла: покращення життя громадян, піднесення престижу країни, викорінення всіх негараздів, що накопичилися раніше та за 20 років незалежності. Чи не тому, що для побудови нової України в них різні підходи і методи? Світогляд змінювати треба і владі, й опозиції. Адже скільки мудрих людей має наше суспільство! Чому б не долучити їх, щоб спільними зусиллями вийти з глухого кута?
Громадянам не потрібно пояснювати, що відбувається в країні, вони все добре розуміють навіть із тих убогих повідомлень, що потрапляють до ефіру. Не кажучи вже про молодь, яка «всотує» ті динамічні й неординарні процеси, що відбуваються в економічній, соціальній, політичній системах. Зміна ідеалів та орієнтирів, моральних та духовних цінностей шліфує нашу молодь і формує особистості, які починають розуміти суть проблем та бачити шляхи їх розв’язання.
Гуляючи набережною свого міста, щоразу зупиняюся біля напису на бетоні: «Познать истину! Кто я? Зачем я здесь?». А внизу ще один напис: «Лох». Упевнена, що і перший, і «підсумковий» напис зробили молоді люди. Те філософське питання викликає потік почуттів, які виокремлюють особливо важливе: триває стрімкий процес формування сучасного громадянина, мислячого і цілеспрямованого. А тому на «підсумковий» напис дивишся із сумом. На якому рівні розвитку зупинилася та людина ХХІ століття, щоб не зрозуміти питань, які ставить перед собою людина, що мислить. Адже на таку тямущу людину і маємо надію. Молодь — наш ресурс, наша перспектива.
А ще принагідно знову хочу вклонитися і подякувати людям, причетним до творення європейської України, колективу газети «День» на чолі з Ларисою Івшиною, незамінним авторам Л. Костенко, О. Пахльовській, В. Панченку, І. Лосєву, І. Дзюбі, С. Грабовському та багатьом іншим і тим, хто надсилає свої думки у «Пошту «Дня». А також тим, хто був багато років із «Днем», відійшов у вічність, залишивши по собі вдячну пам’ять.
Із вдячністю і захопленням вітаю з 15-річчям газету, яка несе світло, добро, знання, інтелігентність, просвіту, творячи людину нової генерації і вселяючи безмежну віру в прекрасне майбутнє нашої Батьківщини.
