Євген Чичваркін – про уроки Березовського й Абрамовича

У лондонському Високому суді триває процес між російськими олігархами — Борисом Березовським і Романом Абрамовичем. Це вперше, коли олігархи, один з яких є опальним, а інший — лояльним до Кремля, вирішили «з’ясувати» фінансові претензії в суді іншої країни. Своїми враженнями від процесу в інтерв’ю «Радіо Свобода» ділиться колишній власник «Евросети» Євгеній ЧИЧВАРКІН.

Розгляд позову Березовського до Абрамовича по суті почався 3 жовтня 2011 року. Березовський звинувачує Абрамовича в тому, що той у 2000—2003 роках йому погрожував і змусив його та партнера Березовського Бадрі Патаркацишвілі продати активи «Сибнафти» та «РусАлу» за заниженою ціною. Березовський розраховує стягнути з Абрамовича близько шести мільярдів доларів.

7 жовтня — другий день, коли Березовський свідчить у суді.

За ними уважно стежать у Росії й за кордоном, оскільки учасники процесу згадують обставини перерозподілу державної власності й участі у виборах 1996 року.

— За кого вболіваєте? З ким — Березовським чи Абрамовичем — вам доводилося спілкуватися більше?

— Мені доводилося кілька хвилин спілкуватися з Березовським, і я один раз бачив поруч живого Абрамовича. Не можу сказати, що за когось з них я вболіваю. Мені дуже хочеться, щоб Лондонський незалежний суд оцінив те, що відбувалося в Росії в дев’яності роки, щоб прозвучали, нарешті, імена тих політиків, які витворяли тоді те, що можна кваліфікувати як злочини, — а зараз займають найвищі посади. Думаю, документи, що будуть представлені в суді, дуже не сподобаються вищому російському керівництву.

Явних симпатій до Березовського або Абрамовича в мене немає. Обидва колишні партнери мають надзвичайно високий інтелект і в різний час досягали запаморочливих успіхів як комерсанти. В обох є чого повчитися, і їхні історії вкрай цікаві.

— Чим вони, на ваш погляд, відрізняються один від одного?

— У них трохи різні амбіції й цілі. Роман Аркадійович Абрамович не асоціюється в мене з людиною, якій потрібна політична влада або політичний вплив. При цьому він абсолютний перфекціоніст за своїми витратами й вкладеннями. Борис Абрамович інший. Я взагалі назвав би процес «Абрамович VS Абрамович».

— Кого б — Березовського чи Абрамовича — ви швидше назвали прикладом для наслідування?

— Обидва — приклад того, як треба вміти рахувати і як прагнути успіху. Треба розуміти, що істина неоднозначна, складна й багатогранна. Суд покаже, як найвищі політичні сили Росії брали участь у темних, а може й цілком світлих, справах. Народ мусить знати своїх героїв. Безумовно, обидва сперечальника заслуговують на увагу, а їхній інтелект і жага життя — великої пошани. Але я не англійський суд і не беруся судити, хто заслуговує на це більше. Це геніальні комерсанти з украй метким гострим розумом. Це цікаво. Правильно, коли люди хочуть з’ясувати стосунки в суді, а не в бійці, як Полонський і Лебедєв наприклад.

— Чим ви відрізняєтеся від Абрамовича й Березовського?

— По-перше, я дурніший, по-друге, ледачіший, по-третє, менш амбітний. Усі, крім тих, хто входить до перших трьох-чотирьох десятків найбагатших людей у списку Форбс, мають тією чи іншою мірою ті якості, які я назвав.

— Вам прикро, що ви не могли брати участі в приватизації й вважали за краще не займатися нафтогазовою галуззю?

— Покупці тиснули мені руки, усміхалися й відправляли смс. Я живився цим, як енергією, й живитимуся через якийсь час, коли відкрию магазин. До того ж, мене обтяжували навіть вісім охоронців, а витрачати на охорону мільйони я б узагалі не зміг. Для мене особисте важливіше за суспільне. Нарешті, я не міг би для досягнення надприбутків вислужуватися перед людьми, до яких погано ставлюся. І взагалі, я інколи хочу побути в бездіяльності...

— Ви б погодилися з твердженням Березовського, що корупції в Росії в дев’яностих було значно менше, ніж зараз?

— Це на сто відсотків правда.

— Борис Березовський, як і його опонент, прямо або опосередковано брав участь у створенні тієї системи ведення бізнесу, яка в результаті обернулася проти вас. У вас є до нього та до Абрамовича особисті претензії?

— Березовський брав участь у приведенні Путіна до влади. Але першим же про це пошкодував і публічно покаявся. Особистих претензій немає абсолютно жодних. Більше того, перфекціонізм — близька мені філософія...

— Ви ніколи не думали, що якби Березовський і Абрамович поводилися інакше в 1990-х, ситуація, через яку вам довелося покинути Росію в 2000-х, не виникла б зовсім?

— Ні. Дві конкретні людини тут абсолютно ні до чого. Якби суспільство було не готове до Путіна, воно б за Путіна не проголосувало, хоч би як Абрамович старався. Путіна привели до влади неготовність до свободи та радянськість усередині. Не було б Абрамовича з Путіним, був би Рабинович з Мутіним.

— Кримінальна справа проти вас припинена, запит про міжнародний розшук і рішення про заочний арешт відкликані. Що має змінитися, щоб ви повернулися до Росії? Ви маєте намір брати участь у цих змінах?

— Я опосередковано беру участь. 150 тисяч рублів видав Навальному за призи за пісні проти правлячої партії та за опозиційний гімн: має бути пісенька, яку всі підспівують... Я беру участь у тому, щоб влада в Росії змінилася настільки, наскільки хочу. Але я хочу й демократичні процедури, вибори, політичну гостру боротьбу, гласність. Я хочу, щоб істина народжувалася в чесній суперечці. І тоді повернуся: де народився — там і згодився, там зрозумілі серцю речі, запахи й звуки.

— Вільних виборів немає.

— Є Навальний. Думаю, все зміниться не пізніше 2018 року...